«Для багатьох родин ці люди були, як мати Тереза»

За останні тижні соціальні працівники кілька разів виходили з акціями протестів під будинок уряду. Вимагали не звільняти їх з роботи та не припиняти фінансування галузі. Причина — з 1 травня уряд має намір скоротити штат соціальних працівників, через що 12 тисяч осіб залишиться без роботи. Експерти кажуть, що це прямий шлях до збільшення соціального сирітства та зростання неблагополучних родин, які не зажди можуть самотужки вирішити свої проблеми. Бо тільки Україна почала впроваджувати форму ранньої підтримки асоціальних сімей, як ризикує втратити напрацьовану систему. Хоча у багатьох європейських країнах такі посади існують, і їх фінансують з державного бюджету. Приміром, у Швеції є посада соціального працівника, який працює лише з молоддю. До його обов’язків входить навіть похід на дискотеку.

Громадські організації надсилали вже кілька звернень до керівників уряду з проханням переглянути своє рішення. Міністр соціальної політики Людмила Денисова переконує, що це питання ще раз розглянуть на засіданні уряду, щоб скорочення зачіпало не всіх працівників, а лише певної частини.

— Передбачається скорочення тих працівників, яких було введено 2012 року як соціальних працівників. Але всі пам’ятають, як їх було використано: не як соціальних працівників, а як людей на виборчу кампанію. Я написала доповідну прем’єр-міністру з пропозицією частково скоротити (штат соцпрацівників. — Ред.). Нині це питання обговорюють, — пояснювала протестувальникам Денисова.

Та експерти кажуть, що таке рішення уряду вже є, а люди, які працювали у цій службі, нині примусово пишуть заяви на звільнення. Причина така, що грошей їм на заробітну плату у цьогорічному бюджеті немає.

— Але ніхто не порахував, скільки грошей було вкладено на навчання цих фахівців та закупівлю обладнання. Це нерозумне і недержавне рішення, — вважає  Галина Постолюк, керівник БО «Надія і житло для дітей». — Грошей на фінансування справді бракує, але ці 308 мільйонів гривень, які потрібні для збереження посад, насправді не зроблять великої погоди для економіки держави. Навпаки — доведеться витрачати більші суми на утримання інтернатів, будинків для престарілих, тюрем, виплачувати соціальні пільги тощо. Для економістів інших країн світу це зрозуміло, бо якщо не виявляти проблему на ранньому етапі, коли люди стають асоціальними елементами, на їхній порятунок знадобиться набагато більше коштів.

Фахівці погоджуються, що змінити всю систему докорінно за два роки існування посад соціальних працівників не вдалося (вони працюють окремо від центрів соціальних служб, що існують при районних адміністраціях). Але хорошого зроблено теж немало.

— Ніхто достеменно не знає нюансів їхньої роботи. Для багатьох родин ці люди стали «матерями Терезами», — розповідає Василина Дибайло, керівник ГО «Партнерство «Кожній дитині». — На дві тисячі сільського та шість тисяч міського населення  припадає один соціальний працівник. У кожного є своя дільниця, на яку складають соціальний паспорт, тобто фахівці знали, у кого які проблеми та потреби. Я знаю, що у Білій Церкві ці люди працювали у кабінеті при школі або на міліцейській дільниці, якнайближче до тієї категорії населення, яке може опинитися у групі ризику. А раніше не було взагалі базового рівня соціальної допомоги, на район було шість працівників, які чекали у кабінетах, коли ж до них прийдуть люди зі своїми проблемами. А хто з села буде їхати в район? Хіба що коли дуже припече. Коли дитина не слухається — ніхто не поїде, аж коли вкраде телефон, тоді звернуться до соцслужб.

Нині керівники громадських об’єднань, що співпрацюють із соціальними працівниками, розгублені та зізнаються, що чекають на мудрі рішення уряду. А інакше доведеться звертатися до міжнародних інституцій, які виділяють Україні фінансову допомогу. У них експерти хочуть просити, щоб збереження ранньої соціальної допомоги було однією з вимог для надання нашій державі коштів.

— Ми не будемо зупинятися, але це питання політичної волі. Наслідки цього рішення — це поглиблення соціального неблагополуччя, зростання кількості дітей, яких розмістять по інтернатах та вилучать із сімей. Якщо сьогодні ліквідуємо ці посади, то такі родини залишаться без підтримки. Бо соціальний працівник — це людина зовсім з іншого середовища, вона відкрито приходить з допомогою, а не з осудом, допомагає сформувати інше ставлення до неблагополучної родини у суспільстві, власним прикладом показує, як бути батьками та як піклуватися про своїх дітей. Я знаю випадок, коли у родині обоє батьків мали вади слуху, тому соцпрацівник займалася влаштуванням дитини до дитячого садка, оформленням соціальних виплат. В інших ситуаціях — сприяла у пошуку роботи, — розповідає Галина Постолюк.

Незабаром має відбутися зустріч представників громадських організацій із представниками міністерства соціальної політики. Експерти сподіваються на успішний діалог. І додають: якщо справа лише у коштах, то фінансові витрати на утримання соцпрацівників готові взяти на себе селищні та сільські ради, з якими ці фахівці співпрацювали.