Дочекалися свого командира

Про цю зустріч голову Волинської обласної держадміністрації Володимира Гунчика не раз просили бійці, які в госпіталі відновлюють своє здоров’я. Адже бригада, якою керував полковник Яцків, уже давно переживає непрості часи. Згідно із наказом Головнокомандувача, триває її реформування у 14-ту бригаду. Хоча у склад нового з’єднання переходять основні бойові підрозділи 51-ї, проте це тільки частина колись великої бригади, а з її воїнів так і не знято «ярликів», з якими солдати не погоджуються. Власне, були певні звинувачення і проти самого командира, та віднедавна його таки повернули знову командувати цією дивізією (цього домагалися місцева волинська влада, колеги, підлеглі та їхні родини).

Наразі полковник Яцків має на Волині та у своїй бригаді великий ступінь довіри і позитивний імідж. Солдати кажуть, що він — єдиний, хто їм не брехав. Нині, відповідно до наказу, в 14-й батальйон увійдуть: реактивний дивізіон, танковий батальйон, протитанкова батарея та ремонтний батальйон. Це не більше двох тисяч бійців, а в 51-й бригаді воювало до п’яти тисяч. Солдати обурені, що тих, кого забрали під час першої мобілізації, тримали на фронті більше півроку. Вони розповідають, як, врешті, поранені й хворі, поверталися додому, а тут... наче нічого в Україні й не відбувається. Ровесники живуть звичним мирним життям, а ті, кого вже один раз мобілізували, так і не відпускають, наче тільки одні мають боротися за українську державність. Наразі ж бійців 51-ї розкидають в інші підрозділи: від Мукачевого до Дніпропетровська. Вони вважають, що вище керівництво так і не розібралося з ситуацією у бригаді, коли з героїв роблять зрадників і дезертирів. Бо ж і бойові нагороди 51-ї бригади не всі передають у 14-ту. Як сказав хтось із воїнів, із подібним розформуванням зникне всяка надія відновити справедливість щодо бригади та її честі.

Яцківа усунули від командування бригадою одразу після трагедії під Волновахою. Комбриг Павло Пивоваренко, який зайняв його місце, зник безвісти після подій під Іловайськом (від бійців часто можна почути, що він втік до Росії, а то й узагалі воює на боці «ДНР»). Потім деякий час 51-ю командував полковник В’ячеслав Заболотний. І лише у жовтні, коли було оголошено про розформування 51-ї ОМБР, Володимир Яцків повернувся на свою посаду.

Полковник Яцків говорив, що намагається максимально зберегти кістяк бригади. Проте і від своїх солдатів чекає розуміння та вірності присязі. Адже є бійці, які після лікування у госпіталі — в бігах, і це є проблемою. Можливо, вона виникла якраз через те, що воюють лише одній ті самі, що бригаду було розпорошено по різних підрозділах, що навіть героїчні вчинки її солдатів ігнорували. Від бійців на подвір’ї госпіталю можна було почути багато історій, коли їх запитували, чому прорвалися з Савур-Могили, а не всі там загинули. Те, що це все болить і командиру, він не приховував: «Звісно, для кожного командира розформування його бригади, це як похорон. Я вважаю, що вона не заслужила такого. Але рішення прийнято». На запитання, хто для нього бійці 51-ї — герої чи дезертири, сказав, що всі вони — його солдати, його діти. А назвати когось дезертиром має тільки суд.