Домашнє пекло
Днями голова Української асоціації Міжнародної амністії Наталка Дульнєва презентувала доповідь про ситуацію, яка склалася в Україні з дотриманням прав людини у 2006 році.
Найважливіші висновки: в Україні звичним явищем продовжують залишатися тортури та жорстоке поводження міліціонерів із затриманими, існує високий рівень захворюваності на туберкульоз (за даними ВОЗ, ми — на восьмому місці в Євразії), безкарність за домашнє насильство та неодноразові випадки нападів на расовому та антисемітському грунті.
Про нечувані масштаби домашнього насильства в родинах українців розповіла народний депутат України п’ятого скликання, президент правозахисного центру «Ла Страда — Україна» Катерина Левченко. Так, за даними правоохоронців, протягом чотирьох місяців 2007 року за фактами домашнього насильства міліція виїжджала 38 тисяч разів, а на облік поставлено понад 21 тисячу осіб, які вчинили цей злочин. З цього приводу винесено більше 25 тисяч офіційних попереджень, понад 24 тисячі винних оштрафовано (на сьогодні штраф залишається основним видом покарання, в тому числі, й за фізичне насильство). Також, згідно із дослідженнями соціальних служб, нині 180 тисяч сімей перебувають у кризовому стані, тобто ті, де батьки — інваліди, хворі на алкоголізм, СНІД, знаходяться в місцях позбавлення волі або з інших причини не опікуються дітьми.
«Більшість потерпілих від домашнього насильства — діти, жінки та люди похилого віку, — наголосила Катерина Левченко. — Зокрема, у нас дуже поширені тілесні покарання дітей і вони не сприймаються суспільством негативно. Б’ють дітей як у бідних, так і у багатих родинах. Ми дослідили, що від цього страждає майже половина маленьких громадян».
На думку Катерини Левченко, нині варто удосконалити українське законодавство, аби воно не сприяло, а все-таки перешкоджало розвитку домашнього тероризму. Наприклад, хоча б взяти норму закону, в якій йдеться про те, що арештувати винного можуть лише після триразового звернення жертви до міліції. Однак протягом цього часу в сім’ях нерідко справа доходила і до вбивства або нанесення тілесних ушкоджень. Окрім цього, потрібно збільшити кількість притулків для жертв насильства та посилити увагу до цієї проблеми місцевих органів влади, вважає депутат.
