Другий атестат учня — атестат здоров’я

Характерною ознакою років незалежності України є демографічна та етнічна кризи, феномен так званого хреста, коли смертність, починаючи з 1991 року, невпинно зростає. В основному ми говоримо про екологію довкілля, про кризову ситуацію, яка впливає своїми зовнішніми факторами на здоров’я людини, появу екологічних хвороб та скорочення тривалості життя. Проте мало хто задумується, що екологічна катастрофа назріває всередині кожного із нас, і пов’язана вона з ендоекологічним забрудненням організму людини. Можна напевно стверджувати, що епіцентр екологічної кризи перемістився із оточуючого середовища до внутрішнього середовища кожного із нас.

ЕНДОЕКОЛОГІЧНИЙ «ДЕФОЛТ» КЛІТИН ОРГАНІЗМУ

Характерною особливістю життя людини сьогодні є те, що забрудненість навколишнього середовища в багатьох регіонах країни людина довела до гранично несприятливих умов для свого здоров’я. Природа сьогодні хвора людиною, і це прикро. Людина — невід’ємна частина природи, вона отримує із водою, повітрям, їжею все те, що є в середовищі її життя. Тому й наявна постійна забрудненість внутрішнього середовища організму людини, що веде до ланцюгових реакцій ослаблення її здоров’я, до появи хвороб і вимирання. Необхідно обов’язково постійно очищати організм, виводити з нього все те, що йому не потрібно та шкідливо.

За визначенням, яке вперше дав Клод Бернар, «всі життєві процеси мають лише одну мету — підтримання постійних умов життя у внутрішньому середовищі». Отже, нормалізація обміну речовин в організмі — це, в першу чергу, проведення детоксикації організму як цілісної живої системи. І відновлення до норми захисних функцій організму.

Екологія внутрішнього середовища організму, або ендоекологія, відображає здатність організму адаптуватися до мінливих умов навколишнього природного середовища. Ендоекологія вивчає стан динамічної рівноваги систем організму, склад і властивості внутрішнього середовища організму і його фізіологічних функцій в умовах дії на нього інтенсивних подразників фізичної, хімічної, біологічної, соціальної природи і відображає реакцію організму, адекватну інтенсивності подразника. Занадто неадекватна реакція організму на подібні подразники призводить до формування стресових станів, до порушення гомеостазу організму.

Особливо чутливими до навколишнього середовища є діти, організм яких розвивається, формується. Стан внутрішньої чистоти організму є важливим у формуванні фізичного і психічного здоров’я дитини. Напевно, ендоекологія дитячого організму може розглядатись як напрям педіатрії, який враховує вплив навколишнього середовища на розвиток дитини.

Отже, головною метою безпеки здоров’я дитини сьогодні є забезпечення чистоти організму шляхом постійної ендоекологічної детоксикації та реабілітації організму кожної дитини. Пов’язано все це з тим, що з повітрям, водою та їжею в організм людини потрапляють десятки різних отруйних речовин. Засвоювання організмом таких отрут індивідуально залежить від особливостей самого організму. На дітей різного віку, організм яких росте, ендоекологічне забруднення впливає значно більш негативно, ніж на дорослу людину. Вміст ендотоксинів часто вимірюється мікродозами, проте дія однієї отрути підсилюється дією іншої. Кров розносить отрути по органах, де токсини виділяються із кровоносних судин і накопичуються в оточуючій клітині з’єднуючих тканин. Конкретні прояви екологічно стимульованої хвороби в основному залежать від середовища проживання і характеру життєдіяльності людини.

Зміна зовнішнього середовища, наприклад, електромагнітний смог, накопичення токсинів і різного роду бактерій, вірусів, пріонів, хімічних факторів не лише в медицині, а й у сільському господарстві (втручання людини в генетичні механізми рослинного, тваринного царства, а зараз на черзі й сама людина) — все це стало причиною того, що власна санітарна служба організму, яка захищає і контролює зовнішнє середовище, опинилася на рівні декомпенсації процесів, які формувалися за останні тисячі років. Кожне покоління, зміна поколінь нагромаджує в цьому зовнішньому екологічному бруді стомлюваність, яка істотно відрізняється від стомлюваності, яку ми називали стресом чи імунодефіцитом, чи порушенням гомеостазу.

Як приклади конфліктів ендоекологічної стомлюваності, відомий вчений Росії, академік Казначеєв В.П., наводить таке. «Безпорогова» зовнішня екологія, коли зовнішній процес, проникаючи у внутрішні середовища організму, концентрує до сотні й більше таких нових хімічних факторів, кожен із яких, може, і не є токсином, проте разом вони створюють рівень безпорогової декомпенсації. Це називається синдромом безпорогової екології, стомлюваністю (хронічні травми), яка змінює структуру нозології того чи іншого захворювання.

Ендоекологічний синдром стомлюваності — коли у внутрішньому середовищі людей всіх вікових груп, особливо дітей, взаємодія бактерій кишечника, легенів, сечостатевих шляхів, шкіри, всіх покровів, бактеріально-вірусних і протозойних факторів змінюється. Все це створює немов монолітне, єдине ендоекологічне начало всередині людини, яке із захисного поступово перетворюється на повного «монстра», що поїдає внутрішнє середовище організму здорової людини.

Добре встановлено клінічно, що з віком в’язкість, текучість внутрішньоклітинних і міжклітинних колоїдів плазми і крові інтенсивно змінюється. Зростає в’язкість, в результаті чого ендокоагулопатична фазовість (старіння) наростає все більше й більше.

І ще одне. Встановлено, що в результаті термодинамічних змін, інформаційних взаємодій клітини дистанційно інформують одна одну за рахунок їхнього випромінювання, польових потоків. У клітинах різного віку наростає явище «генетичного дефолту». Це явище в минулому було досить рідкісним, а сьогодні може охоплювати до 15 і більше відсотків клітин організму, коли здається, що макромолекулярна генетична конструкція клітин, які діляться, нормальна (немає дефектів, які відомі класичній генетиці), проте реалізація цього геному інформаційно є проблематичною, оскільки інформаційну сферу всередині організму змінено. Генетичні фактори не можуть реалізуватися нормально, і це явище в клітині викликає не мутації, а «генетичний дефолт». Саме «генетичний дефолт» — це феномен ендоекології, який стає найбільш загрозливим у ХХІ столітті. Нагадаємо, що за 70 років життя людини організмом виробляється і засвоюється близько семи тонн клітин крові, а вся клітинна маса складає понад 20 тонн. Мова йде про клітини генеративної системи. Клітини тканин, органів, особливо мозку, генеративного резерву виявились в екологічно неадекватному середовищі, що веде до формування нових рівнів стомлюваності та патології.

Вчений підкреслює, що мінімальна доза не лише радіації, хімії, а й інших факторів, зокрема фізичних полів, може викликати в клітині збуджуючий ефект і агресивність, і методом тканинних культур він підтверджує цей феномен.

Всі ці факти свідчать, що ендоекологічні епідемії можуть мати найрізноманітніші внутрішні механізми, які за своїми властивостями пов’язані зі зміною внутрішнього середовища та з порушенням бар’єрних механізмів захисту клітини організму людини.

Це ілюструється таким чином. На початку ХХ століття в захворюваності людей гострі процеси складали 70%, а хронічні — 30%. На початок ХХІ століття це співвідношення змінилось на зворотне. Ми є свідками стрімкого порушення екологічного балансу земної кулі, коли швидкими темпами відбувається формування не ноосфери, а некросфери.

Кількість нозологічних і хронічних форм наростає всюди, і це наростання продовжуватиметься. В еволюції реалізується ідея В.І. Вернадського про автотрофність людства. Всі ці означені проблеми сьогодні дозволяють окреслити основні та невідкладні напрями ендоекологічної профілактики та реабілітації. А поки що ендоекологічна глобальна епідеміологія є феноменом ХХІ століття.

ЕНДОЕКОЛОГІЧНА ЗУМОВЛЕНІСТЬ ПОРУШЕННЯ ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ

За останні кілька десятків років з’явилася значна кількість публікацій (наукових статей і монографій), присвячених порушенням стану здоров’я дітей внаслідок забруднення оточуючого середовища. Зараз число екологічно зумовлених захворювань дітей настільки велике, що стало загально визнаним, що дитячий організм є найбільш чутливим індикатором ступеню екологічних негараздів довкілля. Це пояснюється рядом причин. Зокрема, ксенобіотики оточуючого середовища впливають на організм дитини всередині тіла матері під час вагітності й підчас перинатального та неонатального періоду його розвитку. Крім цього, організм дитини, принаймні до семи-восьми років, ще не має надійних ферментативних систем дезінтоксикації й захисних компенсаторно-пристосовних механізмів. Організм дитини не має тягаря хронічних хвороб, серйозних травм, шкідливих звичок, безпосереднього впливу шкідливості виробничих чи вікових змін. Таким чином, відносно здоровий від природи, організм дитини в «чистому вигляді» дозволяє виділяти із складного комплексу діючих факторів патогенетичну складову, що у свою чергу пов’язана з ростом вмісту в оточуючому середовищі токсинів.

Через таку специфічну залежність стану здоров’я дитини від довкілля сьогодні в рамках екології людини виділяється окремо «дитяча екологія», або екологія дитинства, чи навіть екологічна педіатрія.

Цікаво в цьому зв’язку зазначити, що майже 100 років тому знаменитий російський лікар Г.А. Захар’їн підкреслював, що шкідливий вплив «зіпсутих атмосфери і води в містах сильніше за все виявляється в дитинстві та юності у вигляді поганого апетиту, блідості, в’ялості, меншій міцності душевних сил, більшій вразливості організму і пониженої здатності протистояти шкідливим впливам, а також золотухи, скорбути, катарів верхніх дихальних шляхів і органів травлення, головних болів, нервових хвороб і схильності до корости. Тому особливо сильно слід протидіяти цьому в дитинстві».

Сьогодні, за узагальнюючими даними, зробленими російським педіатром Ю.Е.Вельтищевим, характерний вплив екології оточуючого середовища дитини виявляється в зростанні частоти вроджених пороків розвитку, нервово-психічних розладів, у прогресивному рості хронічних захворювань, навіть відродженні таких «старих» інфекцій, як туберкульоз.

Саме для дітей виділено ряд екологічно детермінованих синдромів і хвороб: синдром екологічної дезадаптації, синдром хімічної гіперчутливості; синдром екзогенної інтоксикації.

Цілком закономірно, що зростання екологічно залежних захворювань серед дітей чітко фіксується у великих промислово забруднених регіонах і містах. Що стосується проявів імунних порушень і алергічних захворювань і реакцій у дітей, які підпали під негативний вплив різних забруднювачів оточуючого середовища, то вони все більше набувають рис закономірностей в тому, що зростають екологічно зумовлені порушення стану імунної системи. Відзначимо, що шкідливий вплив хімічних забруднювачів стосується фактично всіх ланок імунної системи.

ПОСТІЙНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ЗДОРОВ’ЯМ ДИТИНИ

ХХІ століття характеризується збереженням суперечностей між людиною і природою, основою яких є порушення тої складної рівноваги між ними, що склалася протягом попередніх тисячоліть і яка змінилася через багатопланове, перш за все техногенне, втручання людини в розвиток природи. Зміни навколишнього середовища, в якому живе людина, виявляються у свою чергу новими її хворобами. Найбільш чутливими до умов існування людини в природі, до екології довкілля є діти. Формування їхнього організму є екологічно залежним.

Серед дітей дошкільного та шкільного віку відносно здорових дітей в Україні стає все менше і менше: в середньому таких — близько 20—25%. Інша статистика — що на 100 новонароджених дітей відносно здорових дітей менше половини (сорок відсотків). Це такий собі повзучий ендоекологічний геноцид дітей.

Сьогодні необхідно мати чіткі визначення екологічної залежності організму дитини і ефективні методики постійної детоксикації дитячого організму, відновлення захисних функцій організму. Інакше кажучи, необхідно мати систему екологічної безпеки здоров’я дитини.

Надзвичайно важливою проблемою, яка потребує негайного вирішення, є налагодження постійного екологічного моніторингу стану здоров’я дітей всіх вікових груп, що дало б змогу контролювати ступінь внутрішнього екологічного (ендоекологічного) впливу середовища на здоров’я дитини і шляхом різних профілактичних заходів запобігати можливості виникнення екологічно стимульованих захворювань організму дитини.

Оскільки вплив екології на здоров’я дітей має масовий характер, то сьогодні будь-яка екологічна диспансеризація дітей лише через систему медицини малоефективна. Така диспансеризація має проводитись через систему освіти, де є можливість практично постійно проводити екологічний моніторинг стану здоров’я дітей в умовах організованого дитинства. Саме через систему освіти має бути розроблений і впроваджений для різних вікових категорій дітей екологічний атестат здоров’я. Ендоекологічна атестація здоров’я дітей дасть можливість постійно мати реальну картину екологічного впливу на здоров’я дитини, індивідуально проводити ендоекологічну профілактику захворювань та оздоровлення дітей.

Через ендоекологічну атестацію здоров’я дітей сьогодні лежить шлях до вирішення проблеми екологічної безпеки здоров’я дітей.

АТЕСТАТ ЗДОРОВ’Я

Для визначення впливу екології довкілля на здоров’я необхідно мати відповідну методику експресного визначення рівня здоров’я дитини. Особливість прояву екологічних чинників на організм дитини полягає в тому, що цей вплив, в першу чергу, виявляється у зміні функціонального стану організму в цілому, окремих органів відносно так званої фізіологічної норми, а не як органічні зміни організму. Це означає, що сьогоднішні традиційні медичні методики діагностики, які основані на виявленні патології, в більшості випадків не дозволяють виявляти вплив екологічних факторів на здоров’я дитини.

До числа нетрадиційних методик діагностики ендоекологічного стану організму дитини належить так звана акупунктурна біоенергодіагностика (діагностика по В. Макацу), яка вдосконалена в Інституті екології людини і сьогодні впроваджується в практику постійного моніторингу здоров’я дітей в умовах роботи навчального закладу.

За відносно простою і доступною методикою визначаються основні характеристики функціонального здоров’я організму дитини: величина загальної біоенергетики організму, так званий коридор фізіологічного стану і кількісна картина функціонального стану 12 основних органів і систем (легені, кровоносна система, серце, тонкий кишечник, лімфатична система, кишечник, підшлункова, печінка, нирки, сечовий міхур, жовчний міхур і шлунок). Головне, що такими простими вимірюваннями визначаються: чи відповідає функціональний стан відповідного органа чи системи коридору фізіологічної норми; чи наявне відхилення від норми, тобто має завищене значення — гіперфункцію або занижене — гіпофункцію. Для здорового організму, для нормального стану всі 12 органів і систем повинні мати функціональну активність, яка вкладається в коридор фізіологічної норми.

За числом тих органів чи систем, які мають функціональну активність, що виходить за межі коридору фізіологічної норми, можна судити про реакцію дитини на середовище, в якому вона перебуває, і в першу чергу — про порушення, які зумовлені екологічними факторами. На основі таких обстежень дитина отримує атестат здоров’я.

Для всієї системи освіти вподовж вересня — жовтня, саме після повернення з канікул дітей, треба було б провести моніторинг стану їхнього здоров’я, і на час початку навчального року кожна дитина отримала б атестат здоров’я. Цей атестат після навчального року знову перевіряється і порівнюється із початковим атестатом, визначається, який конкретно вплив умов навчання на стан здоров’я, і якщо в навчальному закладі є методики оздоровлення учнів — то яка, врешті-решт, ефективність такої профілактики.

МОНІТОРИНГ ЗДОРОВ’Я

Ще раз наголошуємо, що екологічна детермінованість здоров’я дітей в даний час вимагає практично постійного відслідковування стану здоров’я дитини. Така робота може проводитись лише в системі освіти. Це, з іншого боку, означає, що методика моніторингу здоров’я дитини має бути найпростішою, щоб проводитися медичною сестрою, фельдшером або просто вчителем, скажімо, біології, в кожному навчальному закладі. Той, хто проводить або може проводити моніторинг здоров’я, має відповідну просту і доступну апаратуру такого визначення здоров’я дитини, повинен пройти навчання (це робить Інститут екології людини) і, нарешті, повинен мати просту комп’ютерну програму опрацювання даних моніторингу і отримання атестату здоров’я. Це також розроблено інститутом.

Сьогодні атестат здоров’я учня трьох кольорів: зелений — немає проблем зі здоров’ям дитини; жовтий означає, що є вплив довкілля на здоров’я, вказується, які проблеми через вплив довкілля і які профілактичні заходи слід провести. Нарешті, атестат здоров’я червоного кольору означає, що у дитини є проблеми із функціональним здоров’ям, вказується конкретно, які . Але в цьому випадку рекомендації того, хто моніторить здоров’я дитини, полягають в рекомендації дитині (через батьків) звернутись до конкретних (вказуються, якого профілю) лікарів за уточненням діагнозу (спростування чи доказ виявлених порушень здоров’я) і якщо необхідно — назначити відповідне лікування. Важливо, щоб було налагоджено систему контролю рівня здоров’я дитини і можливість постійної консультації в разі потреби із лікарем. Саме налагодженням такого моніторингу здоров’я дітей вирішується важлива проблема — диспансеризація здоров’я дітей, яка, на жаль, в країні сьогодні практично не проводиться або є малоефективною, бо визначаються лише ті проблеми, які уже видно на фізичному рівні.

ЧЕРЕЗ ОСВІТУ — ДО ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ЗДОРОВ’Я

Як свідчать різні демографічні дослідження, офіційна статистика медиків, освітян і, як уже визначалось, здоров’я наших дітей за останні роки суттєво погіршилося. Ми дуже часто чуємо таку думку: приходить дитина в перший клас здоровою, а закінчує навчальний заклад глибоко хворою, тобто отримує один, а то й кілька медичних діагнозів. Звідси нібито робиться висновок, що школа — це те місце, де діти втрачають здоров’я.

Вищенаведені проблеми із здоров’ям дітей — це не лише проблеми, які дає система освіти. Саме коли в системі освіти працюватиме методика періодичного чи постійного моніторингу здоров’я учнів, то в динаміці легко буде виявляти ті чи інші порушення функціонального здоров’я учня, здійснювати конкретні заходи щодо профілактики і в такий спосіб запобігати прояву передпатологічного процесу чи патології в дитини. Тоді можливо для дітей домогтися таких результатів, щоб після закінчення навчання дитина отримувала атестат зрілості й атестат здоров’я, який би свідчив, що дитина відносно здорова.

Багаторічний досвід роботи інституту в цьому напрямі підтверджує, що лише через постійний моніторинг здоров’я дітей і прості методики ендоекологічної профілактики можна зберегти здоров’я дітей практично незалежним від екологічних проблем довкілля.

Сьогодні описані методики, впроваджені інститутом з освітянами в ряді регіонів країни. Найкраща така робота налагоджена в Київській області, зокрема в районах, де є високий радіаційний фон довкілля. В Київській області діє близько десяти центрів розвитку дитини, які організовано на базі дошкільних закладів. Із 2008 року в області почала діяти обласна програма, яка при наявності невеликого фінансування повинна довести число таких центрів до 17. Сподіватимемося, що так і буде.

А чи дійсно програма інституту гарантує екологічну безпеку здоров’я дитини? Сьогодні в тих навчальних закладах, де діє вказана програма, серед них і в радіаційно забруднених районах, відносний відсоток здорових дітей стабільно утримується на рівні 50 відсотків. Тобто дійсно здоров’я дітей може бути екологічно безпечним. Не менш важливим є те, що на основі індивідуальних атестатів здоров’я можна одержати такий атестат для всього навчального закладу. Так, зокрема, було встановлено, що атестат здоров’я учнів дитячого садочку чи школи — це природний індикатор саме впливу довкілля, де розташований навчальний заклад, на здоров’я дітей. Отже, фактично можна через моніторинг здоров’я дітей моніторувати стан довкілля.

Таким чином, на систему освіти, на освітян зараз основна надія у державі, бо саме з їхньою допомогою можливо зберегти здоров’я дітей, здоров’я нації, й це найголовніше. Сподіваємось, що керівники держави врешті-решт прислухаються до проблеми збереження здоров’я здорових дітей.