Етномодерн

До дизайнерської творчості Зінаїда Ліхачова прийшла через творчість художню. Точніше, саме в дизайні знайшли продовження малярські експерименти Зінаїди, а також її інтерес до сакральної символіки й бажання оточити себе народною культурою. На стику художнього, сакрального й народного з’явився стиль «етномодерн», а також дебютна колекція Зінаїди «Світло Сонця».

Цю колекцію дизайнер уперше представила на Oxford Fashion Week 2010 Style Show у Великій Британії, а українська публіка побачила її дещо пізніше, під час Львівського тижня моди.

Із етнічною темою сьогодні працює багато хто, і це стосується не лише фешн-сфери. Проте далеко не всім це вдається, адже якісна інтерпретація передбачає глибоке занурення в етнічну тему, читання між рядків, врешті-решт, любов до цієї культури.

Мабуть, Зінаїді Ліхачовій її власна інтерпретація етнічного та сакрального вдалася. Можливо тому, що завдяки етномодерну (який незабаром із подіуму зійде в маси) дизайнер сподівається не лише привернути увагу молодих людей до народної культури. У першу чергу Зінаїда закликає проникнутися до української культури почуттями вдячності та спадкоємності.

Відчути національний дух за допомогою якісної моди? Чом би й ні?

Сьогодні Зінаїда ділиться з читачами «Дня» своїм розумінням етнічного і модерного.

— Парадоксально, але, враховуючи навіть культ гламуру, прищеплений нашому суспільству, абсолютній більшості людей притаманне дещо спрощене ставлення до одягу. Мало хто знає про те, що він допомагає людині гармонізувати її енергетичні потоки. Саме тому вибір одягу — те, з чим кожен із нас стикається щодня, — відбувається, як правило, на інтуїтивному рівні.

МОДА З ТЕРАПЕВТИЧНИМ ЕФЕКТОМ

— Одяг має ритуальне значення ще з давніх часів. Зокрема, особливий крій носили ті, хто був відповідальним за всілякі «магічні» дії. До речі, ви ніколи не замислювалися над тим, чому в священиків одяг спрямований до землі, а головні убори — до неба? Це не випадковість. Адже така «форма» справді допомагає священнослужителям гармонізувати небесний і земний енергетичні потоки. Можливо, це звучить як фантастика, але одяг може мати навіть терапевтичний ефект, стати одним із важелів, спроможних вплинути на людину, зупинити її деструкцію.

Особливо важливо це розуміння для жінки. Сьогодні одвічні знання вже не передаються з покоління в покоління. Одночасно ми не можемо стояти осторонь від життя, абстрагуватися від навколишнього світу, в якому часто доводиться бути «техногенними». Тому жінці необхідно переробляти та гармонізувати все те, що вона отримує ззовні. І одяг може допомогти в цьому. Хоча, звичайно, наших проблем і життєвих завдань він не вирішить, але допомогти нам зберегти гармонію — це в його силах.

Якщо говорити про дизайнерів, які створюють одяг, то саме вони в першу чергу повинні працювати над собою: бути натхненними, чистими, надихатися культурою, не намагатися перевершити колег по цеху, а, навпаки, взаємодіяти зі своїм середовищем.

САКРАЛЬНА ГЕОМЕТРІЯ

— У своїй першій колекції я поєднала живописні прийоми (адже й за професією, і за покликанням я, перш за все, художник) і автентичну українську символіку. Традиційні символи, які ви можете бачити на українських вишиванках, ми використовуємо не лише безпосередньо у вишивці, тобто в декорі, але й у крої, тобто в самій конструкції одягу. Це те, що ми називаємо «сакральною геометрією». Якщо придивитися до плаття або костюма з колекції, в його силуеті можна розгледіти контури того чи іншого символу.

Саме в стилі «етномодерн» я планую продовжувати роботу. Поняття «етно» — доволі широке. За основу можна брати різні культури. Хоча, якщо говорити про архаїчну символіку, то, в значній мірі, вона єдина для багатьох культур і народів. Наприклад, один із універсальних символів — сонце, ліг у основу цієї колекції, яка, до речі, так і називається «Сонячне світло».

Мене завжди захоплювали наші традиції, звичаї, образи. Нещодавно я прослухала курс лекцій у музеї Гончара про семантику української вишивки. Для мене кожен символ був відкриттям. Із того часу народна культура стала частиною мого родинного життя. Навіть діти включилися до цього процесу: середня дочка вишиває, молодший син — козак. Ці символи й цей дух — справжньої, а не поверхової та «синтетичної» української культури — пробудив генетичну пам’ять і запрацював у просторі, довкола мене й моєї родини.

У той же час, із сакральною темою необхідно бути вкрай обережним, адже кожен символ несе в собі сенс, певну інформацію, програму. Я вважаю блюзнірством, коли, одягаючи вишиванку, яка несе певний сенс і містить набір символів, люди дозволяють собі поводитися неналежним чином.

До етнічної теми необхідно підходити обережно й тонко. У тому числі, це стосується дизайнерів. Адже багато в чому, «завдяки» минулим десятиріччям, у масовій свідомості українська етнічна тема примітизувалася та дискредитувалася. Чи варто доводити, що насправді в українській традиційній культурі прихований дуже глибокий сенс? Тому на тих, хто в тій чи іншій сфері, або в тій чи іншій формі звертається до етнічного, лягає велика відповідальність: не йти на повідку в примітивності, а копати глибше та працювати якісніше.

Із назвою для марки одягу — «Nashe», у мене з’явилася ідея створити лінію одягу, який був би доступний широкому колу українців, і, таким чином, упроваджувати певну філософію одягу в суспільство. Але тут переді мною стоять не лише творчі, але й бізнес-завдання: необхідно здешевити виробництво, в той же час зберігаючи індивідуальність. Можливо, таким чином мені вдасться привнести свою лепту до гармонізації та розвитку культури України.