Фокуси з ІМО

Чим менше паперових перепон у забудовників, тим більше можливостей зводити хмарочоси там, де хочеться. Саме цього, здається, прагне уряд, спрощуючи процедуру будівництва від етапу проекту до здачі об’єкта в експлуатацію.

Наприкінці лютого Кабінет міністрів схвалив проект постанови «Про внесення змін до Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць». Проект скасовує необхідність розробки історико-містобудівного обґрунтування (ІМО). Це святеє святих для початку будівництва в історичних зонах. А з 1 січня 2019 року інститут ІМО ліквідується взагалі. Уся проектна документація на нове будівництво в історичних місцях має розроблятися відповідно до історико-архітектурних опорних планів, ішлося на «Урядовому порталі».

НЕРІВНОЦІННА ЗАМІНА

Уряд розчерком пера дозволив забудовнику більше не перейматися підготовкою історико-містобудівного обґрунтування, в якому треба писати, що саме планується будувати, яких параметрів дотримуватися, чи не зашкодить це пам’яткам поруч із запланованими новобудовами. Ці проекти більше не треба погоджувати із Міністерством культури.

Часто саме ІМО ставало єдиним джерелом інформації про протиправні будівництва. Активісти могли отримати копію цього документу в Мінкультури, а потім оскаржувати його пункти чи документ загалом у судах, якщо йшлося про неприпустимі будівельні перетворення.

З іншого боку, Мінкультури інколи погоджувало історико-містобудівні обґрунтування, які суперечать генплану та іншим містобудівним документам. Палиця на два кінці, але як-не-як це був стримуючий, іноді вирішальний фактор у битвах громади із забудовниками за збереження пам’яток.

Тепер уряд пропонує, щоб замість механізму ІМО працювали історико-архітектурні опорні плани. У цих документах детально описується поділ кожного міста на історичні квартали, зони промислової та житлової забудови тощо. Та за даними Національної спілки архітекторів України, з 401 історичного міста такі плани прийняті лише у 60-70. Київ такого плану досі немає. Його уже кілька років розробляє Науково-дослідний інститут пам’яткоохоронних досліджень. Документ не ідеальний, його критикують архітектори та пам’яткознавці, оскільки передбачається зміна цільових призначень земельних ділянок, і часто не на користь місту. Наприклад, історична ділянка стає зоною житлової забудови. Хоча за задумом урядовців, цей документ має чітко прописати межі історичних ареалів, на які забудовник не може зазіхати.

«ШПАРИНА ДЛЯ ЗАБУДОВНИКІВ»

Вимальовується цікава ситуація: старі правила гри скасовуються, а нові ще не напрацьовані. До того ж зараз забудовникам вдається працювати в обхід обох систем. Пам’яткознавець Анатолій Фролов навів у «Фейсбуці» такий приклад: зараз у місті Мукачево зведення окремих будинків в історичному кварталі погоджується не через ІМО, які треба давати на розгляд Міністерству культури, а через детальні плани територій. Це інша процедура, що проходить на рівні місцевих органів влади. Тобто Мінкульт про незаконні забудови навіть нічого не знає.

«Історико-містобудівні обґрунтування – це те, що давало можливість забудовнику «пролізти у шпарину» та обґрунтувати свої рішення документом, який немає  проектного статусу та статусу містобудівної документації, - коментує Віктор Глеба, дійсний член Української академії архітектури, експерт з містобудування. – Тобто це один із видів документації, яку використовували забудовники для обґрунтування своєї багатоповерхової забудови. Скасування цього нікчемного, на мою думку, документу, якраз навпаки дозволить чітко вивіряти, що написано в генеральному плані, в іншій містобудівній документації. Але з іншого боку, ми бачимо, як тотально ігнорується генплан в усіх містах. Тому не думаю, що скасування ІМО – це якесь поліпшення. Суворість наших законів компенсується необов’язковістю їх виконання. У мене нема ні ейфорії, ні занепокоєності. Просто йде тотальне ігнорування законодавства, кодексів, правил, державних будівельних норм, стандартів - вони залишаються на папері, а забудовники будують за своїми правилами».

«СКАСУВАННЯ ІМО – ЦЕ МАНІПУЛЯЦІЯ»

На думку Лідії Гончаренко, голови громадської організації «Барви життя», скасування ІМО «підлаштовується» під закон про зміни в регулюванні містобудівної діяльності, де взагалі зникає поняття містобудівної документації. Натомість з’являється інше поняття - просторове планування, коли рішення, що та як будувати, приймають мер, інвестор і представник громадськості.  

 «Усе, що відбувається зараз, робиться лише на догоду забудовникам. Тому сподіватися, що від цього щось покращиться для киян і міста - ще одна ілюзія, в яку змушують всіх повірити. Якби ІМО діяло як слід, у Києві не забудували б історичний центр. На мою думку, скасування ІМО – це маніпуляція. Досі історико-архітектурного опорного плану Києва немає в тому вигляді, який би задовольняв киян. Що вони в тому плані напишуть, незрозуміло, бо все робиться непрозоро. Де гарантія, що в новий опорний план не впишуть норму щодо найвищої точки, як це зробила заступниця міністра культури Тамара Мазур, підписуючи історико-містобудівне обґрунтування для житлового комплексу «Ярославів град» на території колишнього Сінного ринку? Вона взяла за основу найвищу споруду в цьому районі, і тоді чому б не побудувати 20 поверхів, якщо вже є така висотка? Хоча обмеження – 27 метрів. Якби все було прозоро, то всі ці документи винесли б на розгляд громади та фахівців. Але ми бачимо заангажованість».

Інна ЛИХОВИД, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»