Георгій Маргвелашвiлi: «Контролювати систему освіти має громадянське суспільство»

Потрапити на прийом до міністра освіти Грузії Георгія Маргвелашвілі виявилося нескладно. Моя подруга Ніно Кахішвілі, журналістка незалежного інтернет-видання netgazeti.ge, на черговому брифінгу Міністерства освіти домовилася про моє інтерв’ю з паном міністром. І вже за два дні я спілкувалася з ним у його кабінеті в будівлі Міністерства освіти Грузії. Хотілося довідатися про ініціативи грузинського міністерства, які можна було б успішно втілити в життя і в Україні. Так, пан Маргвелашвілі вважає, що контролювати систему освіти має громадянське суспільство, але його спершу потрібно активізувати.

Цікаво, що, поки в Україні, за словами голови Комітету Верховної Ради з питань науки та освіти Лілії Гриневич, проект Основних напрямків бюджетної політики на 2014 рік виключає прийом на навчання фахівців за рахунок бюджетних коштів у виші комунальної форми власності, Міністерство освіти Грузії відкриває 15 державних факультетів із безкоштовним навчанням. Хоча, загалом, у Грузії вища освіта — платна. Про це і не лише — в розмові «Дня» з Георгієм Маргвелашвілі.

— Пане міністре, що, на вашу думку, було зроблено доброго у сфері освіти попереднім міністром і міністерством освіти Грузії в цілому? І які недоробки, на ваш погляд, мали місце?

— Попередники змогли створити більш-менш стабільну систему регуляції — на рівні законодавства і функціонування міністерства. Це плюси. Негативні аспекти — все це було дуже регламентовано і функціонувало в режимі командно-адміністративної системи. Це створювало проблеми для розвитку сфер національної освіти і науки. Також усе заполітизовувалося. Зараз головне завдання — знайти баланс між регуляцією і свободою міністерства. Ось цей баланс раніше було явно порушено.

— А що ви встигли зробити за цих півроку, як стали міністром освіти Грузії?

— Головним чином ми прагнемо децентралізувати систему освіти і внести до неї більше свободи, але так, щоб не зруйнувати головні принципи регуляцій. Вся система має функціонувати на рівні регуляції команд, але з елементом свободи. Це можна зробити лише шляхом активізації громадянського суспільства, яке зможе контролювати систему освіти.

У цьому напрямку було зроблено декілька кроків. По-перше, ми почали створювати нову систему управління школами за принципом шкільної області з формою менеджменту, яка має на увазі активну участь місцевої громадськості в процесі управління школами. Ми пілотуватимемо цей проект і згодом упроваджуватимемо його на всій території Грузії. Окрім того — ми реформували систему шкільної безпеки, яка до цього була схожою на певні структури міністерства освіти. Зараз люди з цієї системи не так контролюють дисципліну, як допомагають важким дітям потоваришувати з дисципліною. Ми вже відкрили три психологічні центри в Грузії (Тбілісі, Батумі, Кутаїсі) для надання допомоги дітям із поганою дисципліною, тим, хто ще не влився до загального потоку. Раніше таких дітей просто відраховували з класу, а зараз ми прагнемо будувати суспільство, яке орієнтоване на спільність, і ми ні в якому разі не прагнемо позбутися когось. Наше завдання — повернути людей у суспільство. Ще нам удалося підвищити зарплатню вчителям — у середньому на 78 ларі (390 гривень — ред.). У цілому, це підвищення становило від 25% до 60% на кожного вчителя.

— А скільки зараз отримує вчитель і викладач?

— В середньому — 430 ларі (2150 гривень. — Ред.).

— Це вчитель чи викладач стільки отримує? Чи є різниця в заробітній платні?

— А яка різниця між учителем і викладачем?

— А такої зарплати вистачає, щоб прожити? Який в Грузії зараз середній прожитковий рівень?

— Середній прожитковий рівень у нас 133 ларі (665 гривень. — Ред.). Звичайно, 430 ларі не досить для нормального життя, але для того, щоб отримати мінімальну соціальну захищеність — цього вистачає. У майбутньому ми плануємо підвищити зарплатню вчителям, але вже не в такому загальному плані, а ґрунтуючись на сертифікації ранжируванні, що має стосунок до кваліфікації вчителя.

— Як відбувається атестація вчителів у школах?

— Якраз зараз ми працюємо над новою схемою. Це дуже значимий процес для нашої шкільної системи і займає він близько шести років. Зараз іде четвертий рік проекту, і динаміка не зовсім позитивна. На даному етапі ми прагнемо вивчити проблеми, які існували протягом цих чотирьох років, і розробити відповідні кроки в напрямку їх розв’язання.

МИ ХОЧЕМО ЗРОБИТИ ПІДРУЧНИКИ БЕЗКОШТОВНИМИ ДЛЯ ВСІХ УЧНІВ

— Одна з ваших сьогоднішніх ініціатив — зробити підручники в школах безкоштовними для всіх учнів. Не всі її підтримують, а багато хто — критикує, особливо — видавництва...

— Середня зарплатня в Грузії становить 141 ларі (близько 725 гривень. — Ред.) при середньому прожитковому мінімумі 133 ларі (665 гривень. — Ред.). А протягом 20 останніх років на підручники для однієї дитини на один навчальний рік батькам потрібно було витратити 150—200 ларі (750—1000 гривень. — Ред.). Чи всі родини могли собі це дозволити?

Раніше міністерство давало безкоштовні підручники лише бідним родинам, а ми хочемо зробити безкоштовними шкільні підручники для всіх учнів. Тим паче, що в нашій Конституції регламентовано, що середня освіта у нас безкоштовна. Ми повинні дотримуватися того, що в ній написане. Звичайно, цю ініціативу багато хто критикує. Особливо ті бізнес-структури, які раніше на цьому заробляли додаткові кошти. Їх я точно позбавляю прибутків і можливості експропріювати гроші в населення, бо це жодного зв’язку з нормальним бізнесом не має: бізнес, який не пропонує покупцеві альтернативи купити або не купити продукт — це вже не бізнес, а насильство з покупця. Єдине, що я не зробив для видавництв у рамках цієї реформи — я не дав їм гарантоване замовлення. Але я не порушив жодного пункту договору з ними. В рамках асигнацій Міністерство освіти видасть цим структурам по одному мільйону ларі (5 мільйонів гривень. — Ред.). Отже, нічого спільного ця система експропріацій із реальним бізнесом і вільним ринком не має.

— Хто видаватиме ці підручники?

— На даному етапі держава робитиме замовлення окремим авторам, видавництвам.

— А за яким принципом окремі автори і видавництва вибиратимуться?

— Ми будемо це все виносити на розгляд громадськості шляхом дослідження продукту — проведемо опитування серед учителів, дітей і їхніх батьків, дізнаємося, що їм подобається в підручниках, а що — не дуже. Потім ми звертатимемося до кожного автора окремо з проханням щось відредагувати або виправити. І лише після цього замовлятимемо підручники. Для міністерства це додаткова робота, але бажання свого споживача ми повинні знати.

ЗА ДЕНЬ ДІТИ З ДЕЯКИХ РЕГІОНІВ ГРУЗІЇ ПРОХОДИЛИ БЛИЗЬКО 10 КІЛОМЕТРІВ ДО ШКОЛИ Й НАЗАД

— А як просувається ініціатива з безкоштовним транспортом для школярів?

Ми запровадили безкоштовний транспорт для дітей із сіл і віддалених регіонів — на даний момент 16 тисяч учнів (при загальному населенні Грузії близько 3,5 мільйонів) в усій Грузії користуються цією послугою. До цього діти з деяких регіонів Грузії за день проходили до 10 кілометрів до школи і назад. Грузія — високогірна країна, і в окремих випадках для школярів була ціла епопея — добратися до школи.

— Ще таке питання, а за чий рахунок роблять ремонти в школі?

— Коштом держави, а як же інакше? Близько 600 шкіл ремонтуватимуться цього року. А в наступному у нас починається великий проект із американцями — вони фінансуватимуть ремонт наших шкіл.

— Батьки дітей, які ходять до школи, здають на ремонт гроші?

— Ні, в жодному разі!

МИ ВІДКРИЛИ 15 ДЕРЖАВНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ, НА ЯКИХ НАВЧАННЯ БУДЕ БЕЗКОШТОВНИМ

— Освіта в грузинських університетах платна, існує лише часткова компенсація з боку держави або грантові стипендії іноземних організацій-донорів. Але цього року ви плануєте відкрити факультети з безкоштовним навчанням. Які це будуть напрямки?

Так, у деяких університетах ми відкрили 15 державних факультетів, на яких навчання буде безкоштовним. Це спеціальності різних напрямків. По-перше, це — фундаментальні науки: фізика, хімія, біологія, математика. Бо для будь-якої дисципліни, яка розвивається, фундаментальні науки є основою. Хоча інші дисципліни зараз популярніші на ринку, але вони теж не можуть функціонувати без солідного базису фундаментальних наук. Наступна група — науки, пов’язані з інженерією і регіональним розвитком (ветеринарія, сільське господарство, реабілітація регіонів). І на ці дисципліни існує велике держзамовлення в Грузії. І остання категорія — дисципліни, пов’язані з грузинською культурою.

— Скільки в середньому коштує освіта в грузинському університеті?

— Мені важко назвати середню ціну навчання в університетах. Але в державних університетах максимальна оплата за навчання становить 2250 ларі на рік (11250 гривень. — Ред.).

— Ви були ректором одного з найкращих інститутів Грузії — GIPA. Яка ваша думка про журналістську освіту?

Те, що пропонує GIPA — це абсолютно інша, особлива програма навчання. Тут студенти оснащені хорошою технічною базою, вони працюють у мультимедійному напрямі з врахуванням конвергентної журналістики. Навчання ґрунтується на традиціях американської моделі, де журналістів готують в основному на магістерському рівні. Звичайно, все це можливо лише за рахунок іноземних донорів. Для Грузії GIPA — безпрецедентний приклад нової журналістської освіти: останні 10 років сюди приїжджають вчитися разом із грузинами на одну з журналістських програм магістрату студенти з Азербайджану і Вірменії. І ще одна особливість цієї програми — тут більше практики в різних медіа, ніж теорії, бо майбутньому журналістові потрібна практика, аби зрозуміти, чи зможе він працювати в цій сфері.