Глобальний виклик

Заява Генсека ООН, що рівень концентрації вуглекислого газу в атмосфері досяг найвищої позначки за всю історію людства, масштабні цьогорічні пожежі по всьому світу, дані про зникнення 60% ссавців, птахів, риб та рептилій за останніх 40—50 років... Такі сигнали засвідчують, що захист довкілля — ключовий пункт нашої безпеки, який потребує рішучого плану дій з боку урядів, бізнесу та громадянського суспільства. Залучення природи у державну стратегію розвитку — вимога часу.

2020 рік може стати шансом зробити «якісний стрибок» у цьому питанні не лише на державному, а й світовому рівні. Наступного року відбудеться низка важливих заходів: зустріч Світового економічного форуму у Давосі, Всесвітній конгрес з охорони природи від IUCN (Міжнародний союз охорони природи), 75    сесія Генеральної асамблеї ООН, Саміт ООН з біорізноманіття та зустріч сторін Конвенції про біорізноманіття.

Чи готова Україна долучитися до цього процесу змін? Що ми повинні робити, зокрема й щодо збільшення усвідомлення цінності природи серед українців? У пошуках прикладу, як можна вирішувати ці проблеми, «День» звернувся до WWF — організації, яка має більш ніж 50-річний досвід захисту довкілля. Як правильно позиціонувати питання природи, які інновації можна застосовувати, щоб гармонізувати економіку й довкілля, та які існують приклади успішної співпраці з корпоративним сектором — теми розмови з Андреасом БЕКМАННОМ, керуючим директором WWF в Центральній та Східній Європі.

«ДОВКІЛЛЯ — ЦЕ ПИТАННЯ УРЯДІВ ДЕРЖАВ, ПРЕДСТАВНИКІВ БІЗНЕСУ, ФАКТИЧНО, КОЖНОГО З НАС, А НЕ ЛИШЕ НАУКОВЦІВ»

— Поступово захист довкілля стає цінністю і на рівні окремих людей, і на рівні держав. Але складність у тому, що й в системі цінностей є певна градація. Наприклад, нерідко економічне зростання відтісняє питання збереження довкілля на другий план. Але ж природа тісно пов’язана з ще фундаментальнішою цінністю — нашою безпекою. Чи сповна ми усвідомлюємо важливість довкілля в цьому контексті? 

— Це філософське питання, на яке я не маю точної відповіді. Але знаю, що ми повинні більш серйозно ставитися до природи і біорізноманіття. Бо нині підійшли до критичної межі. Барак Обама казав, що ми перше покоління, яке відчуває наслідки кліматичних змін, і останнє, яке може щось з цим вдіяти. Думаю, що подібне можна сказати і щодо біорізноманіття.

Як підвищити це усвідомлення? WWF здебільшого використовує два підходи. Один з них — раціональний, показуючи, наскільки ми залежимо від біорізноманіття, і не лише в сфері нашого здоров’я чи благополуччя, а й суто економічно. Щороку природа надає послуг на близько 125 трильйонів доларів, і ми сприймаємо це як належне. Зокрема, запилювачам, в тому числі бджолам, ми завдячуємо щонайменше 235 мільярдами доларів щороку в сільськогосподарському секторі. 75% головних продовольчих культур до певної міри залежать від них. Тож поступово стає зрозуміло, що довкілля — це питання урядів держав, представників бізнесу, фактично, кожного з нас, а не лише науковців.

Другим важливим компонентом є емоційна складова, яку WWF також враховує. Тут хороший приклад — документальний серіал Our planet, який Netflix запустив з WWF. У ньому йдеться про різні природні середовища, екосистеми. Зйомка просто неймовірна, що дає відчуття, наскільки чудовою є наша природа.

«БІОРІЗНОМАНІТТЯ — ЦЕ ОДНА З КЛЮЧОВИХ ВІДПОВІДЕЙ НА ПОСЛАБЛЕННЯ НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН»

— Зазвичай коли говорять про природу, то користуються такими показниками — кількість вуглекислого газу, зміни клімату, танення льодовиків. WWF звертає увагу на ще один «індикатор» здоров’я планети, менш усвідомлений серед населення — біорізноманіття. У чому його важливість? Які показники цього «індикатора»?

— За останніх 40—50 років людство стало причиною зникнення 60% ссавців, птахів, риб та рептилій. Кожен має бути цим стурбований. В історії є достатньо прикладів цивілізацій, яким вдавалося жити у гармонії з природою. Але ми також маємо приклади тих, кому не вдалося це зробити, і вони більше не існують, наприклад, на острові Пасха. Сподіваюсь, як глобальна цивілізація ми не рухаємося до того, що єдина річ, яка лишиться після нас, будуть статуї.

— Як біорізноманіття пов’язане з кліматичними змінами?

— Кліматичні зміни — це  важливий драйвер зменшення біорізноманіття. І навпаки, збереження та відновлення  біорізноманіття — це один з ключових інструментів для послаблення негативних наслідків кліматичних змін та адаптації до них: ліси та луки — основні поглиначі вуглекислого газу, а близько 90% надлишку тепла, що генерується внаслідок змін клімату, поглинає світовий океан. Тож ми не можемо говорити про вирішення тільки однієї проблеми, потрібно вирішувати їх у комплексі. Саме тому обидва ці питання перебувають у фокусі WWF.

КИЇВ ДОЛУЧИВСЯ ДО МІЖНАРОДНОГО МАРШУ НА ЗАХИСТ КЛІМАТУ, ЩО ВІДБУВСЯ 20 ВЕРЕСНЯ У 160 КРАЇНАХ СВІТУ. ЗА СЛОВАМИ ОРГАНІЗАТОРІВ, У ХОДІ ВЗЯЛО УЧАСТЬ ПОНАД ДВІ ТИСЯЧІ ЛЮДЕЙ / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «ДЕНЬ»

Наступного року ми маємо чудову можливість наголосити на цих питаннях у зв’язку зі світовими подіями на високому рівні. Це, зокрема, зустріч Світового економічного форуму у Давосі, Всесвітній конгрес з охорони природи від IUCN (Міжнародний союз охорони природи), 75    сесія Генеральної асамблеї ООН, Саміт ООН з біорізноманіття та зустріч сторін Конвенції про біорізноманіття.

Ось чому ми називаємо це «супер роком» і можливістю звести різні світові домовленості разом, наголошуючи на зв’язках і важливості біорізноманіття в контексті кліматичних змін, цілей сталого розвитку (ООН) і розвитку планети загалом.

«НИНІ У БАГАТЬОХ КРАЇНАХ ПОЛІТИЧНО СПРИЯТЛИВИЙ МОМЕНТ ДЛЯ ЗАХИСТУ ДОВКІЛЛЯ»

— Розумію, що складно робити прогнози, та все ж, як на вашу думку, чи збільшилися шанси того, що вдасться краще узгодити екологічні та економічні питання?

— Що дає мені надію: нині у багатьох країнах політично сприятливий момент для захисту довкілля. З кількох причин: негативних і позитивних. Це, з одного боку, криза біорізноманіття, пожежі-тригери в Амазонії, перед цим в Сибіру, Індонезії.

А з другого — готовність громадянського суспільства впливати на рішення, від яких залежить наше спільне життя на планеті. Для прикладу, історія Ґрети Тунберґ, 16-річної дівчини зі Швеції, яка розпочала перший шкільний страйк заради клімату під будівлею парламенту. Моя дочка та багато інших молодих людей кожної п’ятниці ходили на демонстрації перед урядами. І в Австрії, Бельгії це має політичний вплив. Події 2020 року сприятимуть тому, що питання природи буде значно частіше потрапляти в новини, дискусії, дебати, ніж нині. Тому ми хочемо використати цей момент, щоб збільшити усвідомлення питань довкілля.

«КОЛИ МОЇ КОЛЕГИ ЙДУТЬ ДО ОФІСа АДМІНІСТРАЦІЇ, ПОЗАДУ НИХ — 110 ТИСЯЧ ЛЮДЕЙ»

— WWF є прикладом «методологічних, процедурних» змін, демонструючи, як можна розбудовувати «мережу», а не ієрархію. У  звіті представництва WWF у Центральній та Східній Європі ви зазначаєте про це під гаслом — Together Possible («Разом можливо»). Як вдається розбудовувати «мережу»?

— WWF заснований 1961 року людьми, які були занепокоєні зникненням великих тварин, зокрема в Африці. Це була рушійна сила для розвитку WWF по світу. На початку важливу роль відігравали бізнесмени, наприклад, Девід Огілві — один з найвідоміших рекламістів та піарників світу. Значною була роль і королівської влади — принца Бернарда з Нідерландів, герцога Единбурзького Філіпа.

Але, мабуть, найголовніше — це багато звичайних людей, занепокоєних станом довкілля. Люди роблять різний внесок: тим, що вони не байдужі і цікавляться природою, працюють як волонтери, надають фінансову допомогу. Останнє, до слова, це не лише про гроші, а й про надання моральної та  політичної підтримки.

Наприклад, в Австрії 110 тисяч громадян країни підтримують WWF  фінансово. Тож коли мої колеги йдуть до офісу адміністрації, позаду них — 110 тисяч людей. І це надає силу, якої б в іншому випадку ми не мали. Тож якщо відповісти коротко — це про людей.

Це наша стратегія і в Україні, тому в цьому році ми відкрили офіційне представництво, хоча з проектами в Україні, зокрема в сфері охорони лісу, диких видів, відновлення та охорони територій, працюємо вже давно.

«КОРПОРАТИВНИЙ СЕКТОР — ВЕЛИКА ЧАСТИНА ПРОБЛЕМИ, АЛЕ ЦЕ ТАКОЖ ВЕЛИКА ЧАСТИНА РІШЕННЯ»

— Розкажіть, будь ласка, детальніше про співпрацю з корпоративним сектором.

— Особливою рисою WWF є те, що ми співпрацюємо з різними партнерами: владою, науковцями, організаціями громадянського суспільства та з охорони довкілля, скаутським рухом, хабами з впливу, профспілками, релігійними організаціями. Зокрема й корпоративним сектором.

Корпоративний сектор — велика частина проблеми, але це також велика частина рішення (якщо не найбільша). Зрештою, суттєво вплинути на зменшення впливу на довкілля може саме він. Крім того, корпоративний сектор — це джерело інновацій та експертизи. Компанії та бізнес-спільноти мають канали комунікацій, про які ми можемо лише мріяти.

Хоча з деякими галузями WWF не співпрацює взагалі, наприклад, з вуглевидобувною або компаніями, які проводять тести на тваринах.

Одна з причин, чому в WWF є офіс в Україні — це сприяти розвитку України в аспекті збереження та врахування біорізноманіття: залучати громадськість, корпоративний та державний сектори. Ми прагнемо підтримати українську владу в розробці та імплементації рішень, що створюють гармонію між природою і людьми. В WWF готові ділитися досвідом, який отримали за понад 50 років у проектах природоохорони в усьому світі, щоб допомогти Україні віднаходити свої успішні рішення

Наша співпраця покликана допомогти бізнесу усвідомити та зменшити свій вплив на довкілля. У таких проектах ми вивчаємо ланцюги постачання та виробництва і спільно розробляємо програми дій зі скорочення впливу на довкілля та забруднення. Так, деякі світові виробники, зокрема в фешн-індустрії та виробництві, вже мають чіткі цілі радикального зменшення свого екологічного «сліду». Цього все більше вимагають споживачі, і бізнес не може не реагувати на цей імпульс. 

«ЛІСОВИЙ СЕКТОР СТАВ НАБАГАТО БІЛЬШ ЗАЦІКАВЛЕНИЙ у ТЕМІ СТІЙКОГО ВИКОРИСТАННЯ ЛІСУ, ЯК ТІЛЬКИ IKEA ДОЛУЧИЛАСЯ ДО ПРОЦЕСУ»

— Чи могли б ви поділитися кількома історіями такої співпраці, зокрема у регіоні Центральної та Східної Європи?

— У питанні збереження водних ресурсів ми співпрацюємо в низці країн з компанією Coca-Cola. За це нас іноді критикують. Та потрібно пам’ятати, що Coca-Cola — один з найбільших покупців цукру. У країнах, де ми намагались вплинути на стандарти поводження з водними ресурсами, цукрова галузь не була готова дослухатись. Допоки ми не почали співпрацювати з Coca-Cola. І так отримали важіль впливу.

Понад 17 років ми співпрацюємо з IKEA в темах стійкого розвитку лісів. На самому старті нашої співпраці  компанія cтворила стратегію, згідно з якою до 2020 року вся деревина, папір та картон мають надходити з більш сталих джерел — тобто мати сертифікацію FSC або бути отриманими з вторинної сировини. Для нас це унікальне партнерство. І так само, як і в першому прикладі, лісовий сектор став набагато більш зацікавлений в темі стійкого використання лісу, як тільки IKEA долучилася до процесу.

Існує думка, що ліси взагалі не мають використовуватися, що, як на мене, нереалістично. Ми повинні мати спільне розуміння, що саме необхідно захистити та зберегти, а що можна використовувати у певний спосіб та за певних умов. Нині нам бракує цієї візії щодо лісового сектору. 

ЦИРКУЛЯРНА ЕКОНОМІКА: КОЛИ ВИХІДНІ РЕЗУЛЬТАТИ СТАЮТЬ ВХІДНИМ РЕСУРСОМ ДЛЯ ІНШИХ ПРОЦЕСІВ

— Ви згадали про інновації, які має корпоративний сектор. А загалом, якою є роль інновацій для захисту планети? Чи могли б ви навести кілька прикладів?

— Зокрема, це ідея циркулярної економіки. Ми беремо ресурси з землі, робимо щось і викидаємо. Це лінійна система, яка зовсім неефективна в умовах, коли ми маємо все менше й менше ресурсів. Нині деякі автомобільні компанії розуміють, що в їх інтересах брати метал з автівок, які вже не використовуються. І починають думати, як це реалізувати: тобто потрібні такі взаємини зі споживачем, щоб згодом зі старих авто можна було отримати достатньо металу для виробництва.

Це цікаво також з погляду бізнесу, бо можна будувати відносини з покупцями впродовж усього життя, що є тотальною зміною парадигми, і вона вже починається. Це дає мені надію, що ми можемо використовувати наші ресурси більш ефективно. В ідеальному випадку — «по колу» без продукування сміття: коли вихідні результати стають вхідним ресурсом для інших процесів. 

Фінляндія та Словенія — серед перших країн в Європі, які створили національні стратегії з циркулярної економіки. У довгостроковій перспективі такі плани мають багато переваг: щодо ресурсів, робочих місць, інновацій, соціальних питань. 

Загалом, у охороні природи є місце для багатьох сучасних технологічних інновацій. Зокрема, можна використовувати блокчейн у рибній галузі, щоб запобігти перевилову. Тоді, купуючи рибу в супермаркеті, ми точно знатимемо, де саме її виловили. 

«ДЕРЖАВНИЙ СЕКТОР ВІДІГРАЄ КЛЮЧОВУ РОЛЬ»

— Як щодо кооперації з державним сектором? Нещодавно була конференція (підсумок проекту Transgreen), як поєднати розбудову інфраструктури й збереження природи. Які її результати?

— Державний сектор відіграє ключову роль, зокрема в питаннях захисту лісів, річок, водно-болотних угідь та диких видів. Співпраця з державними органами всіх рівнів — важлива частина роботи, яку ми вже здійснюємо в Україні та прагнемо значно її посилити. 

Щодо Transgreen, кілька років тому ми виступили проти кількох проектів розбудови у Румунії. Ми змогли зупинити будівництво, і Міністерство інфраструктури зрозуміло, що настав час змінити сам підхід. Це був перший крок, який виріс у Transgreen. Цей проект — унікальний тим, що зібрав разом дуже різних партнерів. Було залучено міністрів інфраструктури, екології, науковців, недержавні організації, зокрема WWF, щоб знайти способи розвитку транспортної системи, які враховують і біорізноманіття, і екологічні аспекти взагалі.

«У WWF ГОТОВІ ДІЛИТИСя ДОСВІДОМ, ЯКИЙ ОТРИМАЛИ ЗА ПОНАД 50 РОКІВ В ПРОЕКТАХ ПРИРОДООХОРОНИ В УСЬОМУ СВІТІ»

— Як ви оцінюєте рівень співпраці з Україною? Які кроки необхідні, щоб покращити захист довкілля в нашій державі?

— На щастя, ми маємо в Україні команду, яка може надати конкретні поради. Я говоритиму про більш загальні рекомендації. Передусім потрібна більша інтеграція питань природи, біорізноманіття під час планування та прийняття рішень в різних секторах економіки, зокрема в енергетиці, транспорті, сільському господарстві, розвитку інфраструктури. Має бути чітке розуміння цих цінностей, а також механізми, щоб їх інтегрувати.

Один з фундаментальних кроків — це національна стратегія щодо біорізноманіття. Утім, звісно, це комплексне питання. Ми повинні змінити тисячу речей, а найголовніше — парадигму сприйняття природи та власної діяльності. Вона має стати більш системною та розумною, включати усвідомлення взаємозв’язків. Ідеться не лише про Україну, це глобальний виклик.

Одна з причин, чому у WWF є офіс в Україні — це сприяти розвитку України в аспекті збереження та врахування біорізноманіття: залучати громадськість, корпоративний та державний сектори. Ми прагнемо підтримати українську владу в розробці та імплементації рішень, що створюють гармонію між природою і людьми. У WWF готові ділитися досвідом, який отримали за понад 50 років в проектах природоохорони в усьому світі, щоб допомогти Україні віднаходити свої успішні рішення.