«Гнилий кабак» знову шукає нового власника
Чи добре в українських ресторанах знають мовне законодавство
Усеукраїнська громадська організація «Громадський рух «Не будь байдужим!» продовжує відстежувати злісних порушників мовного законодавства України у сфері обслуговування. Уже близько двох років волонтери НББ моніторять кафе-бари-ресторани нашої країни на предмет дотримання Закону «Про мови в Українській РСР» і Закону України «Про захист прав споживачів». Нагадаємо, у минулому році підсумком цієї кампанії стало вручення антипремії «Гнилий кабак» адміністратору однієї зі столичних кав’ярень «Шоколадниця».
Тоді тухлий овоч, урочисто перев’язаний стрічкою, вручив закладу Вадим Красноокий, лідер гурту MadHeads. «Чомусь україномовний українець почувається в ресторанах менш вартісним — на його мову вперто не переходять. Ніби окупація якась або ми національна меншина», — зазначив тоді музикант. Та, на жаль, статус-кво закладів харчування залишився незмінним, і премія «Гнилий кабак» знову шукає свого власника.
Разом з волонтером громадської організації НББ я відвідала один із ресторанчиків столиці і на власні очі переконалася, як громадяни України поважають і себе, і свою країну, і її законодавство. «Предметом дослідження» став заклад «Челентано», що на Саксаганського, 57-А. І як це не прикро констатувати, але ресторану легше дотриматися стилю італійської піцерії, ніж вимог мовного законодавства власної країни. А критеріїв, за якими ведеться моніторинг, насправді не так вже й багато: якою мовою зустрічають та обслуговують, якою мовою складено меню, оформлено оголошення, рахунок, фіскальний чек.
І якщо ви, відвідуючи будь-який заклад громадського харчування на території України, помітите недотримання хоча б одного з цих пунктів, знайте — це порушення ваших прав як споживача, а також чинного законодавства України. У такому разі ви маєте право залишити відповідний запис у «Книзі відгуків і пропозицій», і якщо ваші законні побажання не виконають, звернутися з відповідною заявою до Управління у справах захисту прав споживачів.
Чому ж власники кафе-барів-ресторанів так уперто ігнорують законодавство, а заразом і те, що українську вважають рідною 76% населення країни? Відповіді адміністраторів закладів, як не дивно, абсолютно стандартні й банальні: «Ми боїмося втратити російськомовних клієнтів, яких багато» або «Важко знайти україномовних офіціантів у русифікованих районах». Та чому ж тоді, наприклад, компанія «МакДональдз», яка працює на ринку України з 1997 року, чомусь не стикалася ані з першою проблемою, ані з другою?
Ось як коментує цю ситуацію Михайло Шуранов, PR-директор компанії «МакДональдз»: «Компанія «МакДональдз» традиційно намагається підтримувати й розвивати культуру тих країн, в яких працює. Тому з самого моменту відкриття ми ухвалили рішення спілкуватися з відвідувачами українською мовою. Адже це елемент сервісу — відповідати очікуванням відвідувачів, зокрема спілкуватися з ними рідною мовою. За цей час привітна усмішка й слова «Вільна каса, замовляйте, будь ласка» стали візитівкою «МакДональдз», однією з перших асоціацій, яка спадає на думку при згадці про компанію. Що більше, не тільки спілкування безпосередньо в закладах, а й уся зовнішня комунікація компанії відбувається українською мовою».
Водночас Михайло Шуранов зазначає, що за потреби працівники «МакДональдз» без проблем обслуговують клієнтів ще й російською, польською, англійською та іншими мовами. І знову політика компанії правильна. Адже стаття 17 Закону «Про мови в Українській РСР» встановлює, що «в усіх сферах обслуговування громадян вживається українська або інша мова, прийнятна для сторін».Тобто при тому, що державна мова є обов’язковою для використання у публічних сферах життя, якою є й сфера обслуговування, ніхто не прагне обмежити права ще 24% населення нашої країни, і за вашим проханням вас можуть обслуговувати, наприклад, тією ж самою російською. Річ тільки в тому, що зараз ситуація абсолютно протилежна — в Україні треба просити, щоб обслуговували державною мовою.
Звісно, чи звертати увагу на таку ситуацію й систематичне порушення чинного законодавства навіть у сфері обслуговування, чи ні, це особиста справа кожного. Якщо ви вважаєте, що ваша рідна мова — українська, то робіть це хоч з поваги до себе, якщо ні — з поваги до правопорядку. Якщо ж ви власник такого закладу, то, крім обов’язку, хто вам сказав, що українська — неприбуткова?
Та багато слів і не треба. І найкращі слова про ситуацію, що склалася з чинним законодавством України і яку хтось обов’язково назве тільки мовною, уже сказав волонтер НББ Максим Кобелєв: «Усі думають — Україна винна мені те, те й те. А що я їй винен? Я їй нічого не винен!».
