...Головною вулицею з оркестром

До двадцятої річниці незалежності України почали готуватися давно. Ще восени минулого року Президент видав указ про відзначення у 2011 році цієї ювілейної дати, який передбачав, зокрема, проведення параду військ у Києві, Керчі, Одесі, Севастополі, Вінниці й Львові. На парад планували витратити 320 млн. гривень, що викликало хвилю критики (він міг стати найдорожчим за всю історію України). Для порівняння: 2008 і 2009 року військові паради на День Незалежності коштували близько 70 млн. грн. Проте нещодавно стало відомо, що параду взагалі не буде. Віктор Янукович постановив «скасувати», а гроші спрямувати на соціальний захист населення.

За останніми даними Міністерства оборони, на організацію й проведення парадів військ планували витратити 36,8 мільйона гривень, з яких 8,7 мільйона вже витрачено. Решта 28,1 млн. грн. підуть на потреби Збройних сил України.

Ми переконані, що парад має бути. Хоча зазвичай опоненти кажуть: «Що ми парадуємо?». Військова техніка на Хрещатику, авіація в небі (а на це потрібно чимало грошей)... Але це не завжди так. Були вже міністри в Україні, які проводили паради за участю богунців, військового оркестру, легкої військової техніки... Скасування параду як привід зекономити є лукавством.

Двадцята річниця незалежності України — подія не з пересічних. І тому зовсім не додало балів Ганні Герман її зневажлива зверхня репліка в ефірі «5-го каналу», мовляв, «що парадуємо?». А один із представників Партії регіонів Вадим Колесніченко взагалі заявив, що «не потрібно натужно святкувати те, чого немає». Хоча, звісно, святкувати є що. Ми важко боролися за свою незалежність, тому сьогодні не маємо права на зневажливе ставлення до її атрибутів. Ми знаємо, до чого це може призвести. На початку XX століття Володимир Винниченко казав, що УНР не потрібна армія, тому що нас захистить Росія. Згодом ця помилкова думка призвела до десятків мільйонів жертв.

Чи зрозуміють українці економію коштів, коли паралельно будують майданчики для вертольоту Президента, виділяють набагато більші суми для інших потреб органів влади? Як показало опитування на нашому сайті, в якому взяли участь майже 2,5 тис. відвідувачів, — ні. 39% не підтримують такий крок Президента, тому що грошей на утримання АП іде набагато більше. 11% не підтримують, тому що ми повинні демонструвати міць своєї армії. Лише 15% погодилися з Президентом, що це заощадить кошти, а інші 24% підтримують Віктора Януковича, цікава мотивація: тому що ми не маємо сучасної армії.

Цей рік може стати парадом парадів. Саме в 1991 році було проголошено незалежність багатьох колишніх республік Радянського Союзу. Основна їх частина припадає на другу половину року, проте є країни, які вже відзначили ці дати, — Грузія, Білорусь, причому обидві — з військовим парадом. Україна може стати винятком. Прикрим.

Чи підтримуєте ви рішення Президента Віктора Януковича скасувати військовий парад до Дня Незалежності України?

«ЦЕ НЕПЕРЕСІЧНА ПОДІЯ В ЖИТТІ НОВІТНЬОЇ УКРАЇНИ»

Микола КОЗЛОВЕЦЬ, професор кафедри філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка, доктор філософських наук:

— День Незалежності має бути найголовнішим державним святом усіх громадян України. Хоча більшості з них через свій соціальний стан важко схилятися до такої думки, оскільки роки незалежності не привели до втілення їхніх сподівань. Але 20-та річниця від проголошення державності — це непересічна подія в житті новітньої України, на якій не слід заощаджувати (якщо не помиляюся, йшлося про 180 млн. грн.). Є інші статті витрат для економії, на які влада чомусь не звертає уваги, натомість вона щедро витрачається на менш важливі заходи й на утримання органів влади.

Ті кошти, які могли б піти на проведення військового параду, не були би марними: вони сприяли б вишколу військових, підвищенню боєздатності, поповненню новими зразками техніки та їхній демонстрації. Про це говорять в армії. Взагалі День Незалежності України не повинен бути святом одного дня і навіть тижня на всіх рівнях, адже він є символом державності, найважливішим чинником самоідентифікації. Й армія, військовий парад також належать до таких символів.

На самому параді можна було б обійтися деякими зразками військової техніки, зокрема новітніми. Але проходження вояків — обов’язкове. Це формує особливу атмосферу піднесеності, єдності держави й суспільства, влади й народу, усвідомлення себе як єдиної політичної спільноти. До того ж, це було би переконливим свідченням незалежності нашої країни, беззаперечним аргументом на користь подальшого державницького життя.

До речі, варто порівняти, як відзначають такі важливі державні свята деякі наші сусіди і як вони ставлять під сумнів нашу незалежність. Нам потрібно запровадити більше власних свят, які будуть підкреслювати значення незалежності й державності, особливо для молоді.

«ВКЛАДАЮЧИ КОШТИ У ВІЙСЬКОВИЙ ПАРАД, МАТИМЕМО ДУХОВНІ ДИВІДЕНДИ ПАТРІОТИЗМУ»

Ірина КЛЮЧКОВСЬКА, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою Національного університету «Львівська політехніка»:

— Я мрію про час, коли соціологи на запитання «Яке для вас найбільше державне свято?» стовідсотково отримуватимуть відповідь «День Незалежності України». Думаю, що військовий парад (і не обов’язково з демонстрацією бойової техніки) має відбутися, бо для мене армія — це гарант і вартовий незалежності моєї держави. Цей парад повинен бути маленькою частинкою нашого великого спільного політичного, економічного й культурного проекту під назвою «Незалежна Україна», у якому кожен із нас бере участь. Укладаючи кошти у військовий парад до Дня Незалежності, ми в найближчому майбутньому, переконана, отримаємо духовні дивіденди патріотизму. Згодом вони трансформуються у матеріальні.

Хіба бракує коштів на парад? Чому би не попросити олігархів укласти кошти в парад? Адже багатих людей в Україні достатньо, більше того, вони набули статків саме за період незалежності. Зрештою, маємо народних депутатів, кожному з яких виділено на оздоровлення по 70 тисяч гривень. Якщо взяти хоча б половину виділених обранцям грошей, то вже би мали 15 мільйонів! На мою думку, свято незалежності — це не просто вихідний, коли можемо побути вдома з рідними чи поїхати на дачу. Народ у День Незалежності має вийти на вулиці і продемонструвати світові, а насамперед — собі самим, що це — свято НАШОЇ незалежності!

У дні святкування незалежності в Києві відбуватиметься V Всесвітній форум українців, який організовує Українська всесвітня координаційна рада й на який з’їдуться представники багатьох країн. Мені дуже хотілося б, щоби гості з-за кордону (а фактично — наші рідні люди), побачивши державне дійство, торжество, іще раз переконалися, що всі ті роки, прожиті ними на чужині, були недаремними для України, адже недаремно ми плекали нашу мову, зберігали свою тотожність.

«ВІДНОВЛЕННЯ ДОВІРИ СУСПІЛЬСТВА ДО АРМІЇ КОШТУВАТИМЕ БІЛЬШЕ»

Володимир ГУЛИМА, керівник Центру дослідження проблем регіонального і міжнародного співробітництва, Львів:

— Принизливішого ляпасу для українських Збройних сил, ніж позбавлення можливості продемонструвати свою відданість Україні в найурочистіший для держави день, важко уявити. Мене, як колишнього офіцера, особливо образило те, що військовим не дозволили промарширувати Хрещатиком саме в ювілейний 20-й День Незалежності. Про відчуття тих офіцерів, курсантів та солдат, чиї відміряні стройовим кроком кілометри під час підготовки до параду виявилися марними, говорити не буду. Не беруся також оцінювати ефективність використання 8,7 мільйона гривень державних коштів на підготовку озброєння і військової техніки, речового майна учасників «непотрібного» параду. Рішення про скасування параду стало ілюстрацією народної приказки про те, скільки разів платить скупий. Можливо, зекономлені кошти справді дозволять залатати дірки в цьогорічному бюджеті Збройних сил України, але навряд чи ця сума адекватна закарбуванню в історичних анналах того, що у 20-ту річницю Незалежності України її влада не знайшла грошей на проведення військового параду. Відновлення морально-психологічного стану військовослужбовців Збройних сил України та довіри суспільства до армії вже у найближчому майбутньому коштуватимуть набагато більше. Безсумнівно, більших фінансових зусиль при такому відношенні до армії вимагатиме національно-патріотичне виховання та протистояння зовнішньому психологічно-інформаційному впливу. Отже, поскупившись, платитимемо більше.

«ПОТРІБНО ЗРОБИТИ ЦЕЙ ДЕНЬ СПРАВДІ СВЯТКОВИМ, НЕЗВАЖАЮЧИ НА УЧАСТЬ ДЕРЖАВИ»

Любов МАЙБОРОДА, депутат Черкаської обласної ради:

— Мені соромно за такий крок Президента України. Наша держава молода, вона лише стає на ноги, тому нам надзвичайно потрібні державні свята. Усвідомлення кожним українцем того, що він є громадянином незалежної держави, а не якоюсь «молодшою сестрою старшого брата», дуже важливе. Ми всі сподівалися, що це буде дійсно українське свято — 20 років Незалежності. А виходить навпаки. Я вважаю, що таке рішення Президентом було прийняте на догоду Росії. Мене, наприклад, надзвичайно бентежить, що 28 липня буде відзначатися день святої Руси концертами в Києві та Москві. Аргументація про економію коштів — цинізм. Якщо порахувати, скільки коштів витрачається на чотири гелікоптерні майданчики, вартість яких перевищує 500 мільйонів гривень; скільки грошей витрачається на Євро-2012 за наявності непрозорих процедур, то хіба це економія? У будь-якому випадку, День Незалежності має бути нашим найшанованішим святом. Тож хотілося б, щоб кожен українець відзначив його, незважаючи на те, якою буде участь держави. Ми маємо вдягнути наш національний одяг, піти і вклонитися пам’ятникам Тарасові Шевченку та іншим видатним українцям, які боролися за незалежність України. Тобто потрібно зробити цей день справді святковим. Хочеться, наприклад, щоб у Черкасах ми влаштували співоче поле, де мешканці міста співатимуть українські пісні, які колись співали ще наші діди і прадіди.

«ЇХНЯ БІДА — НЕАДЕКВАТНІСТЬ ЩОДО КОНТЕКСТУ»

Ігор ГУЛИК, політичний експерт, Львів:

— Янукович зробив те, що зробив. Інша річ, що й він, і його радники, які штовхнули гаранта на рішення про скасування військового параду, знову не потрапили у контекст. Це якась їхня біда — неадекватність до контексту. Якби йшлося про іншу дату, неювілейну, то відсутність військових на Хрещатику можна було би толерувати: ось, мовляв, європейський формат, відмова від традицій авторитаризму. Але 20-ліття незалежності слід розглядати під дещо іншим кутом зору, адже йдеться про певні підсумки цих років, серед яких — і створення українського війська. Що було 9 травня 2011-го? 66-та річниця завершення радянсько-німецької війни. Наголошую: 66-та, а не ювілей. Проте парад був, причому під червоними знаменами, указ про які скасовано через декілька днів. Знову Януковича підвів контекст? Хай там як, святкувати можна і без військових маршів. Головне, щоб цей день став особливим. Та, здаються, креативу президентським радникам тут якраз і бракує. Знову камерність урочистих зборів і попса на Хрещатику... Формат банального вікенду провінції.

Міркування про економію державних коштів (180 мільйонів гривень) не витримують критики під тиском інших (астрономічних) цифр у тому ж таки контексті ремонту президентських дач (152 мільйони) чи спорудження гелікоптерних майданчиків для суперкрутого президентського гвинтокрила «AgustaWestland-139» (17 мільйонів доларів без «фаршу» салону). Зрештою, і резиденції, і майданчики, і гвинтокрил, сподіваюся, залишаться в Україні. Тобто питання їх доцільності чи недоцільності, як кажуть, до обговорення. А ось 20-ї річниці вже не буде, буде 25-та, 50-та... Не знаю, як тоді розв’яжуть питання з парадами, може, їх не буде взагалі, але дуже сподіваюся, що доти українські посадовці навчаться потрапляти-таки у контекст.

«Є ПЕВНА СВІТОВА ТРАДИЦІЯ»

Ігор ТОДОРОВ, професор кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики ДонНУ, заступник директора Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної співпраці:

— Я особисто не підтримую такий крок Президента. Є певна світова традиція відзначати День народження держави військовими порадами. На 20-ту річницю Незалежності варто влаштувати військовий парад у столиці й, можливо, Севастополі. Без використання техніки, без руйнування Хрещатика, за участю кадетів, курсантів, слухачів академій... Економія, безумовно, річ добра. Утім, суспільство спостерігає шалені державні витрати, які аж ніяк не впливають на зростання патріотизму... У нас існує вже хронічний брак патріотичного виховання, і, на жаль, це стосується насамперед молоді.

«КРОК У БІК ВІДНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ»

Ігор ПЕТРІЙ, кандидат історичних наук, Львівський національний університет імені Івана Франка, науковий співробітник:

— Для небагатої держави, якою є Україна, помпезні святкування справді є недоречними. Проте для економії коштів можна і навіть потрібно вжити інших заходів, наприклад, переглянути видатки на апарат Президента й Парламент або відкласти до кращих часів реконструкцію урядових дач. Однак цього не зроблено, а тому щирість намірів представників влади підлягає сумніву. Справжньою причиною такого рішення може бути що завгодно: від піар-ходу («Ми не тринькаємо державні гроші абияк!») до спроби зробити крок у бік відновлення радянської ідентичності. Висловлювання з табору правлячої партії, що, мовляв, не варто святкувати те, чого нема, а також факт проведення традиційного параду 9-го травня говорять на користь «ідеологічної» версії. Адже якщо свято «родом із СРСР» відзначається видовищніше, ніж ювілей державної незалежності, напрошується саме такий висновок, і справа тут не в безгрошів’ї.

Можливо, варто було б провести економний варіант параду, без використання військової техніки. Але все ж провести. Не вдаючись до дискусії навколо доцільності реклами Збройних сил і боротьби за довіру до них, зауважмо, що 20-ліття існування незалежної держави — це вагомий привід для того, щоб організувати певні урочистості, хай навіть скромні. Можливо, прийнятий в Україні формат військових парадів є недосконалим, але сама традиція цих заходів загальноприйнята у світі.

«ВАРТО ГОВОРИТИ ПРО НАШУ СПІЛЬНУ ІСТОРІЮ»

Антон АЛЬОШИН, громадський активіст, перекладач, публіцист, Харків:

— Справа в тому, що я ніколи не розумів, чому вже в давно нерадянській Україні кожен День Незалежності повинен мати військовий присмак. За часів СРСР це було очевидною демонстрацією військової сили та потуги. Причому не стільки для своїх громадян, скільки для зовнішнього світу, залякуючи «ненависних буржуїв» ядерними головками. На щастя, нам вистачило розуму мирно позбутися залишків ядерно-ракетного минулого та офіційно проголосити (до речі, з вуст сьогоднішнього Президента) позаблоковий статус. Тож навіщо ця солдафонська помпезність?

До речі, той самий гарант Конституції скрізь, проте не завжди доречно нагадує про наш стратегічний європейський напрямок. Тоді давайте брати приклад із європейців, подивимось, як вони святкують незалежність. А побачимо ми, що жодна з розвинених країн не виставляє зайвий раз своїх військових із блискучою технікою, і це я вважаю дуже правильним підходом. Адже нам у День Незалежності варто проводити заходи для всієї країни, говорити про нашу спільну історію та згадувати, як саме ми вибороли цю незалежність. Інакше наступної 20-ї річниці більшість українців уже може й забути, від кого й відколи ми тепер не залежимо.

«МАЄМО ВЛАДУ, ЯКА ПОДІБНІ ЮВІЛЕЇ НЕ ШАНУЄ»

Микола ЛАЗАРОВИЧ, докторант Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, кандидат історичних наук, доцент кафедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства Тернопільського національного економічного університету, заслужений працівник освіти України:

— Більшість кроків, які робить Президент, я, у принципі, не підтримую, бо вважаю, що вони є або антиукраїнськими, або йдуть урозріз із національними інтересами. Мені здається, що позицію сьогоднішньої верхівки влади певною мірою висловив сумнозвісний депутат Колісниченко, який сказав, що немає чого святкувати. Та я не сумніваюся в тому, що для цих людей святкувати немає чого: якщо не матеріальні активи, то й немає про що мову вести. Ці люди оперують зовсім іншими поняттями, і те, що було святим для українців упродовж століть і залишається таким зараз, для них лише слова. Звичайно, щось вони будуть змушені зробити в напрямку підготовки до двадцятиріччя Незалежності України, бо так треба, але навряд чи це через їхні переконання. Адже маємо владу, в основі ідеології якої закладено російський націоналізм: української мови їм не потрібно, історія лише радянська (по суті, російська). Тому сумно, але в не такий вже й перехідний період для держави, адже таки двадцять років незалежності, а наша влада подібні ювілеї не шанує.

«ЦЕ НЕ ТЕ, НА ЧОМУ ТРЕБА ЗАОЩАДЖУВАТИ КОШТИ»

Віктор ПАЩЕНКО, доцент кафедри політології Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара:

— Вважаю, що рішення про скасування військового параду — неправильне. Бо святкування двадцятиріччя незалежності України має велике символічне значення для нашого суспільства. Воно дає відчуття того, де ти живеш, формує ставлення до Української держави як всередині країни, так і за її межами. Попри те, що уряд України декларує скорочення бюджетних витрат, я вважаю, що це не те, на чому треба заощаджувати. Невипадково така ухвала Президента викликала розмови в суспільстві. Додають жару заяви, схожі на ту, яку зробив народний депутат України від Партії регіонів Вадим Колесніченко. Мовляв, нам немає чого особливо святкувати, оскільки ми нічого не досягли. Але якщо навіть у керівництві країни до ювілею незалежності ставляться як до пересічної події, то що тоді говорити про простих людей. Чи може в них сформуватися нормальне ставлення до національної державності України?