Гроші задзеркалля

Принцип «сам дурень» є чи не головним елементом політичної полеміки в нашій країні. Причому використовують його майже з однаковим успіхом усі політичні сили. За прикладами ходити далеко не треба. Днями лідер Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина», екс-прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, котра піддалася атаці з боку колишнього КРУ (нині КРСУ, Контрольно-ревізійної служби України) за неефективне та з численними порушеннями використання державних коштів під час свого прем’єрствування, розгорнула у відповідь кампанію, докоряючи Нацбанку в неконтрольованій емісії гривні. У середу вона закликала голову правління НБУ Арбузова «здати» в цьому питанні його попередника на цій посаді Володимира Стельмаха. «Зараз я хотіла б, спираючись зокрема й на ухвалені за ініціативою нашої політичної сили закони про вільний доступ до інформації, звернутися до голови Національного банку України, щоб він офіційно, публічно, відкрито оприлюднив цифру, скільки емісії, тобто друкування гривні, було зроблено в період 2010 року», — сказала екс-прем’єр журналістам. «Якщо голова Нацбанку дійсно контролює політику Нацбанку, якщо він розуміє, яку посаду він обійняв, хай він оприлюднить суму надрукованих грошей», — додала Тимошенко.

«Заяви лідера партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко щодо неконтрольованої емісії грошей в Україні, які були поширені в ЗМІ, абсолютно безпідставні, не відповідають дійсності й спрямовані на створення негативних настроїв у суспільстві», — відповів на своєму веб-сайті НБУ.

Головна його теза полягає в тому, що процедура емісії грошей в Україні суворо регламентована законом і НБУ не має права здійснювати незабезпечену емісію. Так про це ж і йдеться, що порушував. І тут слід уважно читати названу заяву: «НБУ заявляє про відсутність якоїсь неконтрольованої та необгрунтованої емісії... (Зауважте, про незабезпечену ані слова. — Авт.) Випущені НБУ в обіг гроші прямували на обслуговування процесів реального зростання економіки, заощаджень населення й потреб бізнесу».

Утім, на підтвердження своєї позиції НБУ наводить досить переконливі аргументи: приріст споживчих цін 2010 року становив 9,1%, значно сповільнившись порівняно з 2009 роком (12,3%) і 2008 роком (22,3%). І потім додає: «Будь-які популістські заяви безвідповідальних політиків щодо неконтрольованої й незабезпеченої емісії грошей НБУ є безпідставними й такими, що не відповідають дійсності. Сподіваємося, що населення України не реагуватиме на політичні спекуляції».

Тим часом уряд поспішив прийти на допомогу ще недостатньо досвідченому в політичних розбірках голові НБУ. Прем’єр-міністр Микола Азаров, мабуть, вирішив узяти частину «провини» Нацбанку на себе. Щоправда, він говорить уже про одинадцятий рік: «Ми, наприклад, ухвалили рішення продати 500 мільйонів дол. валютних запасів, що перебувають на рахунках Держказначейства, — підкреслюю, — а не НБУ. Це наші гроші, які ми запозичували для покриття тимчасових розривів, зумовлених невідповідністю доходів бюджету витратам у першій половині січня». Крім того, прем’єр, також, напевно, невипадково, заговорив про борги країни. «За цей рік нам належить віддати 88 млрд. грн. Це гігантська сума, це ціна тих боргів, накопичених нашими попередниками», — сказав він, цілячись в бунтівну Тимошенко. І, слід визнати, позиція в нього неслабка. Достатньо сказати, що обсяг промислового виробництва, за підсумками минулого року, зріс на 11%. Причому лідерами відновлення, як зазначають експерти, стали експортоорієнтовні сектори промисловості: машинобудування (+34,5%), хімічна галузь (+21,5%), металургія (+12,5%). На жаль, цього року попит на нашу продукцію, за прогнозами, буде не настільки високим, і обсяг виробництва в металургії зросте лише на 9—10%. Уся надія на все ще маленький внутрішній ринок. І невипадково уряд намагається на законодавчому рівні, а також вербально активізувати зростання в будівництві, яке 2010 року залишалося серед галузей економіки, що переживають стагнацію. Не виключено, що для запуску цієї галузі використовуватимуться й кошти, отримані чи то від урядової, чи то від нацбанківської емісії. Утім, у всіх країнах у період кризи влада — як державна, так і монетарна, прагне посилено підживлювати економіку грошима. Наприклад, Європа спрямовувала їх в автомобільну промисловість, і, мабуть, лише завдяки цьому ті країни, де вона є, впевнено виходять з кризи, а деякі інші увійшли в другу її хвилю.

У нас власного автопрому практично немає. І тому уряд узяв курс на підтримку будівництва. Авжеж, як зазначають у зв’язку з ситуацією в економіці України експерти, уряд Азарова, так само як і Нацбанк, є за що критикувати, причому нищівно. «Але це звинувачення пані Тимошенко (у незабезпеченій емісії. — Авт.) на їхню адресу виглядає відвертою неправдою», — зазначає Борис Кушнірук. На його думку, заява Тимошенко спростовується в лічені хвилини в результаті аналізу даних, розміщених на офіційному сайті Нацбанку. Економічний експерт пояснює, що НБУ має два джерела емісії. Це викуп до свого портфелю облігацій внутрішньої держпозики (ОВДП) через рефінансування комерційних банків і за рахунок купівлі іноземної валюти. Причому останній інструмент, як підкреслює Кушнірук, узагалі не можна вважати однозначно негативним, оскільки додаткові кошти, випущені НБУ, мають валютне покриття. Ще одним додатковим емісійним механізмом можна вважати перерахування Національним банком до державного бюджету перевищення власних доходів над витратами. Інших можливостей практично не існує, впевнений експерт.

Аналізуючи дані щодо ОВДП, що перебувають в обігу, він переконався: портфель облігацій НБУ за перших 17 днів січня зріс лише на 600 мільйонів. При цьому загальний обсяг ОВДП, що перебувають у обігу, навіть скоротився. Таким чином, уряд, погасивши частину своїх зобов’язань, доходить висновку експерт, навіть сприяв зменшенню загального обсягу гривні в обігу. Дані про рефінансування банків підтверджують, що НБУ цього року взагалі не дав банкам ні копійки, а навпаки, активно мобілізовував їхні кошти, розміщуючи депозитні сертифікати. Завдяки цьому з обігу було вилучено понад 2,5 мільярда гривень.

Можна припустити, що уряд безпосередньо продавав свою валюту Нацбанку, зазначає Кушнірук, але при цьому зауважує, що завдяки збереженню практики, запровадженої саме Тимошенко й Азаровим, щоденну інформацію про стан єдиного коррахунку Казначейства отримати не можна. Тому експерт вважає, що «категорично виключати такий механізм емісії не варто». У той же час, він стверджує, що розглядати його лише з негативного погляду навряд чи доцільно. «Кабмін Азарова, так само, як і Нацбанк, є за що критикувати, причому нищівно, — повторює експерт і ще раз висловлює свою думку про те, що звинувачення Тимошенко виглядає відвертою неправдою. Він припускає, що взаємні звинувачення, які легко спростувати, — це форма політичної боротьби в нашому «задзеркаллі», що дозволяє всього лише збільшити рівень довіри з боку прихильників.