Гучний «тихий» проект...

Район Тихої бухти недалеко від знаменитого курортного селища Коктебель у Криму знову нагадав про себе загостренням давно — з червня нинішнього року! — тліючого конфлікту навколо виділення землі для кримських татар. І поки Верховна Рада Криму ось уже тричі відкладає розгляд питання проблеми Тихої бухти, в ній уже декілька місяців існують один проти одного два табори: з одного боку з початку літа в урочищі встановлено цілодобовий пікет кримських татар, які вимагають вирішити питання будівництва «етнографічного села» площею у 80 гектарів, з іншого боку, трохи подалі — пост російських козаків, який перешкоджає цьому будівництву. Близько місяця тому пікетники почали будівельні роботи: вони завезли декілька тимчасових будиночків і викопали траншеї під фундаменти майбутніх будов…

Але днями, як повідомив журналістам селищний голова Коктебеля Олексій Булига, тут знову виникла «конфліктна ситуація». На територію «табору протесту» приїхали кримські татари на двох вантажівках, у яких привезли гранітну кришку для будівельних робіт. Вантажівки затримали викликані козаками працівники міліції, які стали перевіряти документи і забороняли доставку будматеріалів у бухту. Тоді близько 40 кримських татар перекрили трасу Сімферополь — Феодосія. Вони створювали перешкоди для руху приблизно 20 хвилин і звільнили дорогу лише після переговорів із працівниками міліції. Незабаром рух на шосе було відновлено, а пікетники знову повернулися до табору, де вони вже місяць проводять самовільне будівництво…

Пікетники нагадали про себе, очевидно, не даремно. На останньому засіданні Президії Верховної Ради Криму вирішувалося питання про те, щоб розглянути, нарешті, проблему Тихої бухти на сесії в жовтні. Група депутатів Верховної Ради пропонує прийняти ухвалу про оголошення урочища «Тиха бухта» заповідником, що автоматично вирішує долю спроектованого етнографічного села — в заповідниках, як відомо, будь-яке будівництво заборонене. Однак не всі згодні з такою ухвалою. Заступник голови Верховної Ради Криму Ільмі Умеров, наприклад, вважає, що для оголошення звичайної майже пустинної території заповідником немає ніяких екологічних чи географічних підстав, а така ухвала, якщо її буде прийнято, лише законсервує проблему. Він звинуватив керівництво ВР АРК у антитатарських настроях. Із іншого боку, глава парламенту Борис Дейч, наприклад, вважає, що це єдино вірний вихід, виходячи з перспектив регіону. Він вважає, що Верховна Рада має обговорювати на сесії не проект забудови території бухти, а поки що оголосити її заповідником, аби зберегти унікальне місце від поспішного і непродуманого освоєння. З іншого боку, за словами Ільмі Умерова, затягування передачі Тихої бухти під будівництво татарського селища «може викликати загострення в міжнаціональній сфері», що й виразилося в перекритті дороги, яке сталося наступного дня.

Разом із тим, у кожної сторони є свої резони. Борис Дейч вважає, що будівництво в бухті починати не можна з декількох причин. У Криму вже існує понад 300 селищ компактного проживання кримських татар, які стали осердям соціальних проблем: до них насилу, та й ще не до всіх, провели електрику, в більшості селищ немає газу, доріг із твердим покриттям, регулярного опалення, шкіл, медичних установ, зв’язку. І тепер, на думку Бориса Дейча, «ні в держави, ні в Криму, як регіону, немає коштів, щоб створювати ще одне нове місце компактного мешкання кримських татар у цій пустелі. Ми даємо репатріантам 150 гектарів у Коктебелі, ближче до комунікацій, так ні, вони там будувати не хочуть! У Криму вже є багато залишених об’єктів і ще один нам не потрібен», — упевнено заявив голова ВР. У той же час, він не виключає, що в майбутньому, «коли будуть доведені до кондиції інші селища кримських татар і з’являться фінансові можливості», то парламент автономії може повернутися до проблеми Тихої бухти. Поки що ж Дейч підтримує ідею надання цієї місцевості статусу природного заповідника місцевого значення. «Ми на Тиху бухту поки що накладаємо мораторій», — заявив голова Верховної Ради. Така ж думка і голови Ради Міністрів Криму Сергія Куніцина. Він вважає ініціативу в Тихій бухті даремним заняттям, оскільки використати її під індивідуальне житлове будівництво не можна. Він говорив: «Моя однозначна думка, що самозахоплення в Тихій бухті не має ніякої перспективи, і там на сьогодні взагалі безперспективно займатися будівництвом. Бухту розташовано вдалині від систем комунікацій — поблизу немає ні світла, ні каналізації, ні водогону, а сьогодні немає таких ресурсів ні в кримських татар, які там перебувають, ані в слов’ян, які там могли б розташуватися для того, щоб побудувати в цьому районі селище».

У той же час на Тихій бухті в Криму вже «зав’язано» багато сил і надій. Як відомо, ділянки тут бажають отримати понад 1200 родин репатріантів—мешканців степових районів Криму. Вони відкинули пропозицію влади про виділення ділянок площею 150 гектарів у межах Коктебелю. Цей варіант їх не влаштовує, оскільки земля, яка пропонується, розташована далеко, — в трьох кілометрах від берега моря, а для проекту будівництва етнографічного села це не пасує. Як говорять лідери Кіровського меджлісу, які ініціювали освоєння цього місця, земля потрібна репатріантам «для розвитку національного туристичного бізнесу». Проте за підрахунками фахівців, щоб забезпечити створення інфраструктури в бухті (побудувати дорогу, провести водопровід, каналізацію та електрику) знадобиться декілька десятків мільйонів доларів. На їхню думку, таке витратне будівництво неодмінно перетвориться в довгобуд, який замість окраси цього унікального місця, буде його лише спотворювати. Проти заселення території урочища висловилися й археологи, оскільки там містяться малодосліджені руїни ранньосередньовічного поселення. Зі свого боку репатріанти докоряють владу в тому, що довгі десятиріччя до цього бухта не освоювалася й нікому не була потрібна, влада не мала навіть проектів її освоєння, а тепер зайняла позицію — «не пускати кримських татар». Досі бухту відвідували лише любителі «дикого» відпочинку. Єдина дорога, що веде до унікального урочища, з початком осінніх дощів стає непрохідною навіть для всюдиходів. Верховна Рада Криму вже тричі (в травні, червні та вересні) відкладала розгляд проекту. Борис Дейч пояснив зволікання тим, що проект постанови парламенту вимагає доробки й уточнення. Однак кримські татари вважають, що кримська влада просто боїться, що напередодні виборів у відповідь на створення заповідника кримські татари проведуть масові акції протесту.

А проте президія включила до проекту порядку денного пленарного засідання Верховної Ради, призначеного на 20 жовтня, питання про оголошення урочища «Тиха бухта» пам’ятником природи місцевого значення. Деякі депутати пропонували ще раз перенести його розгляд на мій пізнішій термін, або ж створити комісію для вивчення ситуації в Тихій бухті. Однак, за наполяганням спікера, ухвалу прийнято. «Не перетворюймося на клоунів, — заявив Борис Дейч. — Ми вже декілька місяців маємо намір вирішити це питання. Туди комісії вже 20 разів виїжджали, скільки ж можна?» Голова ВР також заявив, що він переконаний, що Тиха бухта дійсно є заповідником місцевого значення. Ми його так позначаємо і накладаємо мораторій…»

Разом із тим, якою б гострою не була проблема з виділенням землі для кримських татар, але потрібно визнати, вважає заступник голови комітету з охорони історичної спадщини Криму Вадим Мордашов, проблема Тихої бухти все ще залишається невивченою. Це дійсно унікальне місце, яке примикає до заповідника «Кіммерія Максиміліана Волошина», що включає пагорб із могилою поета.

У історичній довідці Кримської філії Інституту археології Національної академії наук України, підготовленій для Рескомітету з охорони культурної спадщини, відзначено, що в Тихій бухті розташовується пам’ятник археології — середньовічне поселення. «Поселення в Кучук-Янишарській долині розташовується біля західного краю Тихої бухти. Три чверті площі поселення, на яких виявлено підйомний матеріал, зайнято ріллею радгоспу-заводу «Коктебель», у південній частині поселення проходить грунтова дорога з Коктебелю до Тихої бухти». Уперше це поселення відкрили наприкінці 50-х років XX сторіччя. 2000 року Східно-Кримська археологічна експедиція КФ ІА НАНУ проводила в Тихій бухті «розкопки розвідувального характеру». Вчені знайшли археологічний матеріал — близько п’ятисот фрагментів гончарної кераміки XIV-XV сторіч. І на його підставі визначили, що поселення можна датувати кінцем XIV- XV сторіч. Вони також передбачили, що поселення це є «пунктом, який названо в Венеціанських письмових джерелах стоянкою біля мису Св. Іоанна (сучасна назва цього мису Киїк- Атлама)».

З іншого боку, земля в урочищі, на яке претендують кримські татари, за їхніми ж заявами, потрібна вже не для розселення, а для «національного бізнесу». Звичайно, ця перспективна й потрібна для Криму річ, однак, проект «етнографічного села» поки що також залишається темним місцем — його не опубліковано в ЗМІ, ніхто не знає, чи пройшов він екологічну та всі інші експертизи, яка його економічна ефективність для Криму, які витрати чекають бюджет у разі його реалізації, та хто залучатиметься до його реалізації? Розмови про «етнографічне село» ведуться на рівні загальних міркувань, ніхто не знає поки що, чи існує взагалі суцільний і комплексний проект цієї забудови. Що саме збираються побудувати в Тихій бухті кримські татари — копію кримськотатарського села першої половини ХХ сторіччя, фешенебельні готелі, а може, як скрізь, нелегальні приватні пансіонати для викачування грошей із курортників? Але як тоді створити тут, на території напівпустелі, умови для цивілізованого відпочинку курортників? Що конкретно собою являтиме «етнографічне село» і чи є цей проект оптимальним саме для цього місця? Які та кому він принесе прибутки, і чи буде від цього користь для регіону? Поки на ці запитання немає відповідей, отже і відповідати на головне запитання — оголошувати чи ні заповідником Тиху бухту? — депутатам буде нелегко…