Iноді так хочеться тосту...
Чим довше дивлюся на фотографію, схоплену моїм фотоапаратом миттю, на ходу, в музеї Swarovski, тим більш принадним є прагнення вловити живе зітхання цієї дивовижної метафори з віртуального світу. Впевнена, кожний сприймає її по-своєму, можливо, і досить егоїстичним є твердження — це Woman’s world — світ жінок або жіночий світ. Якщо придивитися, то виділяєш найбільш оптимістичний натяк: за основним потоком — такий запас можливостей, що здається — ані початку, ані кінця. Недаремно говорять, що розум жінки ніколи не буває дуже юним. Жінка вже народжується у віці трьох тисяч років. Потім, очевидно, все молодшає й молодшає.
— Його створив талановитий чоловік для жінки, і цією жінкою виявилися ви, — почула в ювелірному бутіку вже у Вероні. Витончений, бездоганно одягнений консультант італійського магазину говорив привабливій 40-річній туристці з Києва, яку зненацька охопило бажання мати вишукану обручку. Усього лише річкові перли в сріблі, але як зроблено: вишукано зігнуті спіралі, граючи перлинами і тримаючи їх наче у повітрі, над світом проблем, створювали повну ілюзію сильних рук, які захистять від будь- яких негод.
Коли жінка приміряла її, то час зупинився. Обручку вона купувала для себе, тому усміхалася й собі, й тому тонкому ювеліру, до чийого магазину потрапила випадково, і дивувалася, як це він вгадав, що саме про таке мріяла. Того дня в неї все складалося — світ жінок почав посміхатися.
Тетяна давно звикла в житті за все відповідати самостійно. Маючи 20-річну дочку, виглядає без натяжки років на 30. При цьому заробила на квартиру, машину, гідну освіту донці — одним словом, у неї весь джентльменський набір на одних плечах. Звичайно, все дається непросто, але виходить, що про таких говорять — палець до рота не клади. Така якість дійсно присутня, але вона не основна. Рідкісна для жінки відсутність сентиментальності поєднується з вічною жіночою довірливістю, повна самодостатність — з тягою до однодумців, бажанням ще народити дитину і повною відсутністю для кого. Тільки для самої себе, подарувати як коштовність.
— Одного разу в метро, розповіла вона, — стоячи на одній нозі в жахливій тісноті, раптом відчула чиюсь чоловічу руку, яка відсунула мене від натовпу. Озирнувшись, зустрілася з очима пещеного, доглянутого чоловіка середніх років. Той був таким уважним, пообіцяв, що до потрібної зупинки (виявилося, що й виходити нам разом) вітер мене не торкнеться. Потім раптом передумав і вийшов раніше. Дивно, — злегка ображено подумала жінка, чомусь відчувши себе самотньою. Уже приїхавши на роботу, виявила результат банальної інтриги — пропав гаманець. Напружений робочий ранок не давав можливості розчинятися в емоціях, але висновок для себе зробила: якнайдалі триматися від чоловіків з дуже світськими манерами. Особливо в громадському транспорті... і не тільки.
Нещодавно й до мене в метро підійшла жінка. Спочатку подумала, що та хоче щось запитати, але наступне було повною несподіванкою.
— Мені подобається ваше вбрання, сумка, зачіска, — сказала вона, — ми могли б бути друзями. Ні, ви нічого не подумайте, у мене двоє дітей, нормальна орієнтація...
— Слава Богу, що мені не доведеться усиновляти ваших дітей, — брязнула, розсміявшись, — і швидко пішла. Може, пропустила чиюсь непотрібну мені щирість, старомодну звичку шукати нових друзів скрізь, але, погодьтеся, вже надто екстравагантно для буденного дня. Так можна стати героїнею вічних телевізійних ужастиків.
Намотавшись, днями опинилася в парку біля історичного музею. Відпочиваючи без усяких комплексів провини на різних європейських газонах, сіла на наш зелений пагорб, причому, далекий від ідеально причесаного. Через хвилину підійшов охоронник та скомандував: жіночко, встаньте, не дозволено!
— У світі це норма, — огризнулася по-дитячому.
— Та що мені з того, — відповів він довірче. Ось після семи вечора, коли начальство піде, хоч всю ніч спіть на газоні.
Звичайно, багатий лише той, чиї задоволення обходяться дешево. Невже й на цьому невинному — варто економити? До речі, саме для тих, чиї задоволення народу обходяться зовсім недешево.
При чому тут тост, — схаменувшись, прочитала свій заголовок. Відразу повернувшись до початку, того тосту, який часто чула вдома, зрозуміла, ось і текстівка до цієї тонкої роботи майстра — вічної метафори: «Є жінки, які відбирають життя, є жінки, які прикрашають життя, а є жінки, заради яких варто жити». Ось і вся філософія, а на фотографію хочеться дивитися подовгу, як на вогонь, що й роблю.
