«Качки» гніздяться на Тверській…

Взагалі старі «Известия», я маю на увазі ту газету, яка існувала до розділу редакції, і вже мала тверді принципи, один з яких свідчив, що треба писати правду і не можна друкувати брехню, подібного собі не дозволяла. Не дозволяла, передусім, тому, що поважала свого читача, існувала заради нього, за рахунок його і вважала б негідним себе брехати йому. Така груба брехня, до якої вдається Наталя Орєхова, якщо така людина взагалі існує, помітна неозброєним оком і повірити в неї може тільки той російський читач, який забитий важкою російською дійсністю і виходить, передусім, з неї. Дійсно, сидить такий росіянин собі в тайговому селі, електрику досі не провели, телевізор бачили досі тільки одиниці, одна радість — вип’єш та «Известия» почитаєш! — приносить пошта час від часу. Хіба тобі не краще стане, якщо дізнаєшся, що не тільки у твоїй тайзі така глушина, а, виявляється, навіть у Криму таке!!! А хіба в Москві краще? І справді, якщо іноземців, у тому числі українців, у самій Москві примушують реєструватися і носити нагрудні пластикові жетони, то хіба можна не повірити, що десь у далекій Україні, росіяни можуть ходити вільно, купатися і засмагати, відвідувати ресторани, концерти і танцмайданчики за своїм хотінням, без нагляду міліції і навіть без реєстрації? Та ні за що! Російське серце легко повірить: що якщо в Росії важко, то десь має бути ще гірше!

Якщо віртуальна Наталя Орєхова взагалі була в Криму — вона повинна ж була хоч автоматично, мимоволі обмовитися — написати в якому місті все це відбувалося, в якому готелі вона оселилася? Ні, не пише. Не пише, тому що це ж можна було б легко перевірити. Тому, що немає в Криму міста, в якому вечорами можна побачити таку страшну ходу зі свічками і ліхтариками, яку вона вигадала. Щоб таке уявити, треба, по-перше, не виїжджати з Москви, по- друге, мати дуже багату і злу уяву. І дуже круто оплачуване замовлення на страшну статтю про Крим. Та й знімок з головою викриває підступненький задум: форма на міліціонерові- то своя, російська, українські міліціонери і брюки, і кепки носять уже інші. А коментар поряд також до речі. Це для особливо тупих, хто не зрозумів ідеї, тому пряма підказка — везіть свої грошенята не в Україну, а на Кавказ…

Так, світло в Криму, на наш спільний жаль, іноді вимикають, але вулиці і громадські місця освітлені, і відключення не тотальні, а періодичні, вибіркові. Якщо в одному якомусь кварталі світло вимкнено, то в сусідньому — горить. І відключається світло не вночі, а в години пік. Фраза «Люди шествовали со свечами и фонариками, освещая себе путь в полном мраке южной ночи. Во тьму погрузились Джанкой, Симферополь, Севастополь — не маленькие города» — сама по собі викликає недовіру. Авторка і не могла спостерігати одночасно Джанкой, Сімферополь і Севастополь. По-друге, міста загалом ніколи не відключаються, тим більше Сімферополь чи Севастополь. Джанкой взагалі не приморське місто. Якщо Орєхова їхала до Криму відпочивати, як вона пише, вона не могла спостерігати Джанкой, в якому немає моря, як не зупинялася на ніч, очевидно, і в Сімферополі. І взагалі, читач, якщо ви розсудлива людина, ви можете собі уявити натовп людей, що йде кудись уночі зі свічками? Куди, навіщо, чому зі свічками? Ходять тролейбуси, (а в Євпаторії ще і трамваї!), автобуси, нарешті, на вулицях горять ліхтарі. Ніхто на запитання «У вас авария?» не міг би відповісти «У нас всегда так!» тому, що завжди НЕ ТАК, як описано (вірніше, вигадано) в статті…

Стаття є викриттям самої себе. «В Крыму нет ни воды, ни газа, ни тепла». Як, взагалі немає?! У всьому Криму? А через кілька рядків: «Из гостиницы я сбежала в частную комнату, где за небольшую плату мне обещали и свет, и воду, и тепло». Так є вода, газ і тепло в Криму чи ні? А навіщо зараз вікна завішувати ковдрами? Щоб не побачили світло, воду чи тепло? І якщо навколо така страхітлива бідність, як вона пише, то хто ж платить «штраф около тисячи долларов» за… До речі, ви зрозуміли за що? За незавішене вікно? За розтрату світла? Чи води?

Бідна Орєхова, їй так не пощастило! «Свет без конца «вырубался» (як же світло «вирубувалось», якщо його немає?) не выдерживая напряжения от титана в ванной и калорифера»… Це влітку? У Криму? У ванній — титан і калорифер? Помилуйте! Щоб таке написати, треба ніколи не бачити Криму! Вода в морі, як парне молоко? Та чи чула Орєхова, що в Криму використовуються сонячні нагрівачі для води? А у неї якийсь допотопний титан на піввідра на добу? Може громадяни Росії, сидячи біля своїх титанів і читаючи свої традиційні «Известия», ще й можуть у таке повірити, але громадяни України, на щастя, живуть вже інакше. Рятуючись від спеки, люди в Україні, як і в усьому світі, ставлять в будинках не калорифери, а кондиціонери.

Так, ще про свічки. Я спеціально з’ясував (тому, що ніколи не доводилося самому купувати) — свічка коштує 30 копійок (а не десятку!). І не в церкві (хоча і в церкві, мабуть, є), а в магазині, на ринку. І якщо братимеш десять — з радістю продадуть, товар не дуже ходовий, радітимуть збути одразу таку велику партію…

Щодо цих страшних штрафів і поборів я попросив роз’яснити ситуацію міністра курортів і туризму Криму Олександра Таряника. Ось що він відповів: «Реєстраційний збір відпочиваючі, які прибули до Криму за путівками, платять розміром 85 копійок при поселенні до здравниці. Більше ніяких інших зборів вони не повинні платити. Відпочиваючі, які прибули без путівок, платять курортний збір розміром 1 гривня 70 копійок і оплачують послуги квартпосередбюро, якщо вони ними скористаються. Це від 7 до 18 гривень у різній місцевості. Загальні збори становитимуть у межах $3-4 всього». Ніхто не чув про суми $40, тим більше про штрафи $500! Суцільна фантазія…

Про мову. Так, згідно з кримською конституцією тут державною визнано тільки одну мову, звичайно, українську. Точно так само, як у Росії — російську, у Франції — французьку, а в Німеччині — німецьку. Але якщо в Росії без знання російської мови не проживеш, як у Франції без французької, а в Німеччині без німецької, то в Криму — все російською, і тільки одна газета і кілька шкіл українською мовою. Навіть на думку не спадає, що державна тут українська, а не російська. У всіх кримських вузах і екзамени, і заняття, на жаль, тільки російською мовою. І навіть освіта, отримана тільки російською, все ще вважається нормою, — ось нещодавно ще й філію МГУ відкрили! — хоча чи можна його визнати пристойним без знання державної мови?

«Ми хотим быть с Россией!» — слышала я на каждом шагу»… Мабуть, Орєхова спілкувалася з якимись сомнамбулами, як Еллочка-людоєдка, що повторюють усього одну й ту ж фразу щокроку. І навіщо повторювати? Росія тут і так щокроку! Куди Росія від нас подінеться? Ось і газети свої надсилає, і радіотрансляції не припиняє, і телебачення не вимикає — ті газети і те телебачення, які нам весь час розказують, як у нас погано, і як у них там, в Росії, все добре. Ми дізнаємося з них, що їм подобається, і що не подобається, дізнаємося і про нас же — всякі небилиці. Наприклад, ось ця: «Даже известие о гибели наших ребят в Чечне подается с долей злорадства». Орєхова, видно по собі судить, як зловтішно вона пише про Крим, так, вважає, українська преса, має, очевидно, писати про Чечню. Але кому сказати, що це не в українському характері? Та й звідки Орєхова це знає, якщо української мови вона, судячи з усього, також, як і більшість росіян, не вивчила? Звідки ж їй уловити такі психологічні тонкощі, як зловтіху? Звідки ж їй знати, що статті про повномасштабну громадянську війну в Росії пишуться в Україні з більшим болем, ніж у самій Росії? Ось і сама Орєхова, на жаль, не уточнює, про загибель яких хлопців йдеться — російських чи чеченських? Адже і ті, й інші для Росії «наші». А російська преса звістку про загибель чеченських хлопців подає «с долей злорадства», якщо не сказати більше. Чому? Чи Орєхова вважає, що так і треба…

До речі, статтю можна було написати набагато жахливіше. Підкажу Орєховій невикористані нею ресурси: в Криму скоро почнеться війна, це по-перше. Не менш ніж ядерна. Причому епіцентр удару — стратегічна Ялта. По-друге, в Криму вже щосили бушують холера, СНІД, розквіт венеричних захворювань (тому розсудливіше «дівчині» побажати «на добраніч» і піти! А краще до неї взагалі не торкатися! Нехай вона завтра ображається!), туберкульозу (мертві валяються прямо на вулицях!) і всіх інших хвороб. Люди тонуть прямо в морі, трупи виловлюють баграми і оскільки немає грошей ховати — закопують прямо в прибережний пісок. Тут, як прогнозують сейсмологи, також днів через кілька почнеться найбільш руйнівний в історії землетрус, який, як вважають, зітре з лиця планети Джанкой, Сімферополь і Севастополь — разом з російською базою ЧФ (кораблі з нашими хлопцями сьогодні чи завтра вже перебазуються у Кавмінводи!). Тут не можна поміняти рублі, долари, тут взагалі ніхто не знає що таке гроші. Тільки старенька кидається під ноги і кричить (ні, не «Хелп! Хелп! — звідки англійська?), а «Хочемо бути з Росією! Тільки з Росією! Замучили ці хохли! А в Росії є тепло, світло, вода! Хоча б не забувайте нас!».

Питається — навіщо люди живуть на такій поганій землі як Крим, де нічого немає? Виїжджали б. До Росії! Де ВСЕ є!

«Им не нравится, что украинская пресса смотрит на Россию с явной антипатией», — пише Орєхова. Слід сказати, що після статей такого гатунку, цих антипатії явно додасться. А хіба у самій Росії поважають брехунів? І за що її любити, ТАКУ Росію?

Але є і ще думка: безперечно, рівень цивілізованості країни визначається правдивістю її засобів масової інформації. Цивілізовані люди одразу розпізнають і не потерплять брехні. Але з іншого боку: доки відношення України і Росії — стратегічних партнерів, як запевняють наші президенти! — будуватимуться на статтях такого плану? Адже зрозуміла ж мета цієї «известинской» — а яка це висока раніше була марка! — вигадки: відстрахати росіян від кримських курортів. Але чи не скажуть «Известия» чому Борис Єльцин приїхав кілька тижнів тому відпочивати у Крим, а не в Сочі? Як він бідний разом з Наїною — без світла, без води, і, головне, — без тепла? І дійсно, не будемо ж ми для одного Єльцина тепло до Криму привозити? Чи електростанцію йому будувати? Чи водопровід тягнути, від матінки-Волги, а інакше, звідки ж в Україні вода? А, якщо вірити їм, Наїна і Борис Єльцини сказали, що кращої землі, ніж Крим не бачили, і хочуть приїжджати сюди ще і ще. Хотів написати: «тому давайте товаришувати курортами, газетами, телебаченням…» Але подумав — навіщо? Адже дійсно правий Уїльям Кассел: «Важко бути хорошим сусідом при поганому сусідстві!» Тільки це стосується вже не нас…

ДО РЕЧІ

Старт курортного сезону в Криму «можна вважати вдалим», заявив міністр курортів і туризму Криму Олександр Таряник. Виступаючи в четвер у Сімферополі на нараді Ради міністрів автономії, де обговорено готовність санаторно-курортного комплексу автономії до курортного сезону-2000, він повідомив, що в регіонах Криму кількість відпочиваючих у санаторно-курортних установах порівняно з минулим роком зростає. З початку року в здравницях Криму вже відпочили 101,5 тис. чоловік, тоді як за аналогічний період торік — близько 65 тис. чоловік.

Посилаючись на дані податкових органів, міністр повідомив, що за перші 4 місяці цього року до бюджетів усіх рівнів від курортних регіонів Криму надійшло 143 млн. грн., що на 27 млн. грн. більше, ніж минулого року. Як повідомила агентству Інтерфакс-Україна начальник управління курортів Міністерства курортів і туризму Криму Ганна Гальперіна, в 2000 році є тенденція зростання пасажиропотоку на всіх видах транспорту, що прямує до Криму. В основному приїжджі користуються залізничним транспортом. За даними на 2 червня, сказала вона, на півострів уже прибуло 1,3 млн. чоловік, тоді як у 1999 році ця цифра становила 938 тис.

Г.Гальперіна також повідомила, що в Криму вже працює 221 здравниця при середньому заповненні понад 40%, що для початку курортного сезону «цілком нормально».Усього в Криму на сьогодні є 628 санаторно-курортних і туристичних установ, з них 240 — цілорічні, інші — сезонні, які відкривають 10 червня.

Діапазон цін у санаторіях дуже широкий. Мінімальна ціна для баз відпочинку без харчування може становити від $1,5 за добу, а з харчуванням — від $4-5 за добу. Є й дорогі здравниці, де ціна за добу може становити від $50. Найдешевшим прийнято вважати відпочинок у регіонах Східного і Західного Криму. За прогнозами Міністерства курортів і туризму Криму, припускають, що в 2000 році на відпочинок до Криму прибуде до 4 млн. осіб. Торік на відпочинку тут побувало 3,3 млн. чоловік.