«КаZантип» у глухому куті?

Р адянська молодь, яка вирвалася на свободу в перші роки незалежності країн СНД, розуміла її, цю свободу, як відсутність будь-яких правил. Хотілося, природно, хоч раз на рік зібратися серед незнайомих чи малознайомих таких самих фанатів рейву і «відірватися» на всю котушку. Відповідне місце підшукалося саме собою — змагання з фандбордингу на Азовському морі, яке організовувала російська федерація цього виду спорту на кримському півострові Казантип поруч з недобудованою атомною станцією у місті Щолкіне, поступово перетворилися на справжній кінець світу, названий рейв-фестивалями.

Поступово рейвери витравили з пансіонату «Рига» манірних прибалтів і вже шість серпнів поспіль ощасливлювали нудьгуючих без заробітку щолкінців напливом «золотої», переважно російської молоді на байках, джипах чи пішки, котра бажає хоча б 10—15 днів на рік пожити «без всіляких правил». Заходів такого штибу виявилося усього три у світі — на острові Івіца у Середземному морі, в Голландії, і ось — Казантип. Кількість учасників останніми роками сягала 10—15 тис. осіб.

«Kazantipus (лат.) на думку самих рейверів — це «частина мозку, яка відповідає за немотивовані вчинки і несанкціоновані дії» І так далі…

Учасники рейв-фестивалів звикли листуватися E-mail-ом, вставляти у всі тексти «z» замість «з», довго ще після літа згадувати осетровий шашлик, кримське вино, круту азовську хвилю, життя в наметі, а то й просто під відкритим небом, кайф від анаші чи чого й міцнішого, звикли заліковувати венеричні хвороби, хто «нежить», а хто й серйозніше, — кому що дісталося, як і всьому Щолкіному. Але на справжнє рейвівське пекло фестиваль перетворювався в одну з останніх ночей, коли замість «біч-паті» оголошувалася «атомна ніч» на недобудованому реакторі атомної станції. Ось свідчення очевидця: «Цим стінам атомного реактора тільки в страшному сні могло таке привидітися: межа звуку, світла, кольору, заліза, божевілля лазерів, динаміків, ді-джеїв. Балки, ланцюги, сходи, оголені тіла, темп — дедалі вище й вище! Світ після атомної війни. Притулитися ніде, сховатися ніде, захиститися нічим. Танцюєш — танцюй, кричиш — не почують, підеш — не помітять! Ти — дрібна комашка, освітлена, засліплена, оглушена, розчавлена, стерта на порох і розвіяна кримським степом і водою…»

Однак, можливо, раз на рік САМЕ ЦЕ комусь і треба? Здавалося, що якщо вже такі «фестивалі» комусь потрібні, тим більше — неминучі, то сам Бог не міг вигадати кращого місця для нього, ніж Казантип. Ти тут нікому не заважаєш — нічого не зламаєш, не порушиш, не зіпсуєш, не зашкодиш! Свобода — «відривайся» без правил!

Всі мешканці Щолкіного, які вважають, що їхнє місто скривджене Богом і не має майбутнього, чекали «КаZантипу», як манни небесної: навіть за приблизними підрахунками всі його учасники витрачали на вино, шашлики, бензин для машин, перегони на місцевих «карпалах», всякі екзотичні розваги по $200—300 — виходить, що сукупний заробіток щолкінців, за різними оцінками, перевищує $1,5 млн. за якихось 10—15 днів! Зрозуміло, що все це «чорна готівка» і якщо до скарбниці міста і перепадало щось, то, за різними даними, від 45 до 60 тис. грн.. Хоча тільки прибирання сміття після рейву коштувало місту 45 тис. грн. Але ніхто в Криму не припускав, що «Казантип» може бути НЕ в Щолкіному…

Цього року оголошено участь у фестивалі «100 кращих представників сучасної електронної сцени Росії, України, Білорусі, Прибалтики і гості з Франції, Англії, Німеччини». Окрім того — маунтін байкінг (гірський велосипед), просто серфінг, а також кайт серфінг — використання повітряних зміїв як тягової сили тощо.

Однак цього року «Президент «Республіки КаZантип» москвич Микита Маршунок раптом оголосив (див. сайт kazantip.weekend.ru) нове місце проведення фестивалю — Кутлакська бухта (її неправильно іноді називають Веселівська, на ім’я села, біля якого вона знаходиться) під Судаком. Рейв-ніч передбачається у Генуезькій фортеці в самому Судаку.

Про причину зміни місця можна тільки здогадуватися: чи то «президент» не порозумівся зі щолкінською владою, чи то не зійшлися в ціні, чи то, як зараз стверджують, «рейвери» не сплатили по торішніх боргах і тепер їм запропонували наперед розрахуватися, однак факт є фактом — місцем для «КаZантипу-2000» оголошено Веселе і Судак з 10 по 27 серпня 2000 року.

У Криму з цього приводу піднявся цілий скандал, справа дійшла до того, що Верховна Рада Криму зібрала з цього питання спеціальну нараду. І виявилося раптом, що саме у цьому місці для 10—15 тисяч «людей без правил» (а це і є головне правило ЦЬОГО фестивалю!) на перше місце висунуто саме різні ПРАВИЛА:

1. Місце проведення фестивалю не узгоджене з пожежною інспекцією, (а одна з традицій фестивалю — багаття!), а тут взагалі не можна розпалювати багаття, навколо реліктові дерева, радгоспні виноградники (до речі, виноград у серпні вже достигатиме, а значить, розкрадатиметься!).

2. Місце не узгоджене з міліцією, а встановити там дотримання правопорядку взагалі немислимо — бухта тупикова, веде туди лише одна дорога завширшки 4 метри, така маса транспорту там просто не поміститься. До того ж навколо заповідні місця. Поруч із місцем фестивалю знаходиться дитячий табір. Немає місця для парковки транспорту.

3. Місце не узгоджене з комітетом із земельних ресурсів, з комітетом з охорони пам’ятників. Інститутом археології вже складено акт: будівництво арени фестивалю розпочато на місці археологічного пам’ятника — поселення ХIV-ХV ст., порушено археологічний матеріал. За це вже притягують, як правило, до судової відповідальності!

4. Крім того, в бухті немає води, навіть жителям Веселого вона подається по дві години двічі на день. Тим більше, в бухті немає водовідведення, самі розумієте — біотуалети при такій масі народу не врятують. А навколо одні заповідні території.

5. Сесія міськради Судака, а потім і сесія Веселівської сільської ради, розглянувши питання про проведення фестивалю, спочатку дали згоду, але потім практично одноголосно скасували попереднє рішення. Тепер депутати Судака і Веселого категорично проти! На їхню думку фестиваль загрожує благополуччю не тільки Веселого, але й Нового Світу, самого Судака, його околиць, оскільки таку масу транспорту ці місця навряд чи коли знали у своїй історії.

6. Крім того, виникає багато інших питань, на які немає відповідей: чи витримає місцевий малопотужний трансформатор апаратуру такої потужності? Що доведеться робити, якщо раптом у такій масі людей (не дай Бог!) з’явиться інфекційне захворювання? Що робити, якщо пожежа? Якщо бійка?

7. Як виявив міський голова Судака Олексій Клавкін, комерційні структури, котрі організовують фестиваль, зареєстровані в… Радянському районі, отже, прибуток і податки підуть через Радянське, яке на проведення фестивалю не витратить жодної копійки. Чи правильно це?

8. Умови організації фестивалю перевірила кримська прокуратура, і прокурор республіки Володимир Шуба надіслав подання спікеру парламенту і голові уряду про усунення порушення законодавства: зміст його, якщо коротко, полягає у тому, що проведення фестивалю порушує цілу низку законів — про охорону природи, про земельні ресурси, про охорону пам’ятників історії і культури тощо, отже — підлягає скасуванню. За його підрахунками, допустиме рекреаційне навантаження цього місця за умовами вузької бухти становить всього 800 осіб одночасного перебування, натомість, як передбачається, його перевищення у 10 і більше разів! Прокурор запропонував владі Криму відкликати документи про надання допомоги впорядникам фестивалю…

Отже, «КаZантипу-2000» не бути?

Виникає закономірне запитання: якщо це таке місце, що навколо одні ПРАВИЛА, чи має сенс проведення у ньому фестивалю без правил? Як у ньому почуватимуть себе, передусім, його учасники?

Слід сказати, що нарада була багатолюдною. З самого початку голова кримського парламенту Леонід Грак поставив питання принципово по-своєму: мовляв, хто проти проведення фестивалю у Веселому, той проти того, щоб до Криму взагалі їхали відпочиваючі, ті за те, щоб закрити його на замок тощо. І ті, які виступали, вважали своїм обов’язком підкреслити, що вони ЗА фестиваль, але… НЕ у Веселому. І кожен приводив на підтвердження цього десятки своїх аргументів.

Більше того, усі дивувалися, що організатори фестивалю (звісно, москвичі) не побачили іншого прийнятного варіанту для проведення фестивалю, як піти з Казантипу: з іншого, східного боку Судака знаходиться величезне урочище Копсель — простора долина з прекрасною бухтою між двома мисами, чимось навіть схожа на Казантип, здавалося б, самим своїм улаштуванням призначена для ТАКОГО фестивалю. Там є автостоянки. Там немає лісу, який має погану властивість займатися, там можна палити багаття. Там немає заповідників і пам’ятників. Там вільно можуть розміститися тисячі наметів. Там немає тіснини гір і ущелин, немає обмежень для транспорту. Як і у Щолкіному, там простір для санітарної служби і охорони громадського порядку. Там привілля для самих рейверів, не гірше Щолкіного! Але… поки що ніким не дозволене будівництво головної арени фестивалю повним ходом ведеться… у Веселому. Але раз за його заборону взялися такі серйозні організації як прокуратура, міліція, мерії Судака і Веселого, природоохоронні, санітарні, інші урядові структури, — воно буде, можливо, заборонене.

Як бути?

Постановили: запросити організаторів фестивалю з Москви і вести переговори про перенесення місця проведення. Поки що невідомо, чи можливо це, адже часу залишилося обмаль, організатори вже неабияк витратилися на рекламу і розкрутку фестивалю. Чому про це не подумали у травні?