Хронологія Бієнале

1895. Перша Бієнале мистецтв проводилася в Джардінні ді Кастелло у Венеції. Павільйон, який згодом став павільйоном Італії, був зведений спеціально для цієї події. Відкриття відбулося 30 квітня в присутності Їхніх Королівських Високостей Умберто та Маргарити Савойських. Кожен художник мав змогу виставити максимум дві роботи, проте досить цікаво, що роботи, які колись уже були показані в Італії, не дозволялося виставляти. Одразу після виникнення Бієнале вибрала самостійний шлях та сконцентрувалася на новому мистецтві.

1910. Були виставлені роботи визнаних у світі майстрів: одну кімнату було присвячено працям Клімта, другу — Ренуара, а останню — ретроспективі творів Курбе.

1914. Відкриття павільйону Росії збільшило загальну кількість національних павільйонів у Джардінні до семи: крім Італії, ще були репрезентовані Бельгія (1907), Угорщина (1909), Німеччина (1909), Велика Британія (1909), Франція (1912), а згодом — Росія.

20-ті роки. Уперше на Бієнале з’явився авангард (імпресіоністи, постімпресіоністи, Die BrYcke). Це було результатом роботи критика та Генерального секретаря Вітторіо Піка. 1922 р. , крім виставки скульптури африканських митців, відбулася перша ретроспектива Модільяні. Цей вибір став причиною значної критики на адресу Піка. Для того, щоб приборкати «зухвалість» Піка, того ж 1922 року було сформовано першу раду директорів Бієнале, яка складалася із семи членів (тепер їх 19).

1924. Одна з перших масштабних презентацій радянського мистецтва. У російському відділі (саме таку він мав назву) було представлено 492 роботи 97 радянських митців, з-поміж них К. Малевича, О. Екстер та інших, яких тепер визначають як українських художників-авангардистів.

1928. На 15-й Бієнале представлено секцію українського мистецтва в радянському павільйоні. Тут уперше були представлені члени АРМУ (Асоціації митців Червоної України), зокрема бойчукісти — Михайло Бойчук, Василь Сідляр, Іван Падалка та ін. Однак, за визначенням італійської преси, фаворитом української секції стала робота Федора Кричевського «Сімейний портрет» (центральна частина відомого триптиха «Життя» — «Сім’я»).

1930. Робота «Інваліди» Анатолія Петрицького (нині зберігається в колекції НХМУ) в межах радянської презентації викликала одностайне захоплення і публіки, і критики.

1932. З’явився в світ кінофестиваль, який з 1934 р. проводиться щорічно.

1934. Відбувся І Театральний фестиваль.

1948. Відбулася перша повоєнна і постфашистська Художня виставка Бієнале. Генеральний секретар та історик мистецтва Родольфо Палуччiні перетворив її на «обсерваторію» сучасного мистецтва та авангарду.

1964. Роберт Раушенберг став першим американським і одночасно наймолодшим на той час митцем, який виборов Спеціальний приз — Бієнале представила Європі поп-арт.

1993. На Бієнале акредитувалося 2827 журналістів, 1744 з яких були представниками закордонних періодичних видань (65% вiд загальної кількості).