Хто сховався за парканом?

Затишне і розмірене життя скверу імені Чкалова, що на розі вулиці Олеся Гончара та Чеховського провулку, нещодавно порушив... зелений паркан. Він постав несподівано, «захопив» 15 — 20 метрів території скверу, однак простояв недовго. Місцеві жителі одразу його знесли і почали з’ясовувати, хто за цим стоїть.

Чкалівський сквер — зелений куточок у середмісті Києва, має статус пам’ятки садово-паркового мистецтва. Кілька років тому активісти додали йому родзинок, створивши дерев’яні скульптури. Разом із сусіднім парком імені Гончара — це єдині на мікрорайон зелені зони. Тому не дивно, що місцева громада в будь-який спосіб готова боронити свій куточок природи.

ДОГОВІР ІЗ СЕКРЕТОМ

Чому постала огорожа, з’ясувати не так і складно. Поряд зі сквером розташований Інститут геологічних наук НАН України. На початку 2000-х років заклад уклав інвестиційний договір із ЗАТ «Київміськбуд-1». Компанія мала збудувати офісний центр на земельній ділянці, розташованій впритул до наукової установи. Інститут натомість мав отримати 20% новозбудованої площі. Вочевидь, забудовнику виявилося замало наданої землі біля Інституту, тому захопив частину скверу.

Наразі громадськість хоче детальніше ознайомитися з проектом інвестиційного договору. Можливо, його термін дії закінчився, або його було переукладено з порушенням законодавчих норм. Так, Олена ЄСКІНА-ТЕРЕЩЕНКО, громадська діячка, депутатка Київради VII скликання, уточнила, що документи на будівництво офісного центру оформлені давно, проте видані без детального плану території, що порушує містобудівне законодавство. Це ще один аргумент, чому таки варто розшукати інвестиційний договір.

ВИСОТНА ПОМИЛКА

Депутатка Київради Ольга БАЛИЦЬКА з’ясувала ще одну цікаву деталь: коли рік тому громада та експерти обговорювали проект зонування цієї території, помітили, що посеред Чкалівського скверу запроектовано висотку. У комунальній організації «Інститут Генерального плану міста Києва» пояснили, що це помилка, забудовувати сквер ніхто не хотів. Помилку виправили, але навряд чи такі неточності трапляються з необачності. Насторожує і загадкове цільове призначення земельної ділянки.

«У графі про цільове призначення написано, що воно зазначене у відомостях земельного кадастру, тобто його чомусь закривають. Зараз ми це з’ясовуємо. Бо спочатку у проекті йшлося про офісну будівлю, але згодом з’ясувалося, що йдеться про офісно-житлове приміщення незрозумілої висотності. Якщо про офіси ще можна зрозуміти, то житло — це додаткове навантаження на інфраструктуру. Межових знаків земельної ділянки ми не побачили. Чекаємо на відповідь від департаменту земельних ресурсів Київської міської держадміністрації, — продовжує Ольга Балицька. — Із самим будівництвом треба розбиратися — що та які дозволи видавались, бо я побачила великі пробіли в документації. Проте точно знаємо, що паркан стояв незаконно, і ніхто не має дозволу на земельну ділянку скверу».

ОБУРЕННЯ ГРОМАДИ ДИВУЄ НАУКОВЦІВ

Ольга Балицька наголошує, що Інститут геологічних наук отримав землю в постійне користування. Фактично це означає дарування землі, коли до міської казни сплачується не орендна ставка, а податок на власність, значно менший за розмірами. У постійне користування землю отримують лише державні установи чи заклади з особливим статусом. Отже, депутати Київради свого часу призначили цю ділянку, вочевидь, для наукових цілей, але аж ніяк не під будівництво житлової багатоповерхівки.

В Інституті геологічних наук НАН ситуацію коментують неохоче. На запити громади тут письмово пояснили, що «адміністрація Інституту здивована, чому мешканці не турбувалися у 2007 — 2008 рр., коли велося будівництво (наприкінці 2008 року і до 2016 призупинено у зв’язку з економічною кризою), стурбованість була тільки у мешканців будинку № 57, яка успішно закінчилася ще на початку будівництва. Інститут геологічних наук повідомляє: прибудову до головного корпусу по вулиці Олеся Гончара, 55Б здійснювало ЗАТ «Київміськбуд-1» згідно з дозвільними документами».

«РАЙОН НЕ ВИТРИМАЄ БУДІВНИЦТВА»

Хоч на будівельному майданчику зараз тихо, активісти готують план захисту скверу. Переконані, що це можна зробити законно. По-перше, не допустити, щоб забудовник  вийшов за межі отриманої Інститутом земельної ділянки, тобто не захопив скверу, наприклад, просячи у Київради додаткову ділянку для розміщення будівельної техніки. Також планують ще раз ретельно переглянути містобудівну та проектну документацію щодо цієї ділянки. Не виключають, що вдасться змінити умови інвестиційного договору між Інститутом і забудовником, щоб убезпечити сквер від зазіхань.

«Мікрорайон перевантажений. Мені це болить, бо я там виросла. Коли ми з дітьми приходимо до скверу, то черга на гойдалки стоїть хвилин по 15, — додає Ольга Балицька. — Ще одного будівництва район не витримає, тим паче житлової забудови. І якщо забудовник планує зводити комерційні споруди, то має платити за землю киянам, а не отримувати її в постійне користування».

За останні роки Київ і так втратив багато зелених територій. Ця, Чкалівський сквер, особлива, адже зовсім близько — Київський велотрек, Обсерваторна гірка, Золоті ворота, Софійський собор. Дух історії тут зашкалює. Поки що.