Хто зуміє задовольнити споживача

Говорячи про якість продукції українського виробника, то останнім часом вітчизняні фахівці сходяться на тому, що основною перешкодою, яка стояла на шляху усунення недоліків якості в Україні, була відсутність чіткої послідовної політики, яка б стимулювала виробників гнатися, насамперед, за якістю. Крім цього, на підприємствах країни дуже мало спеціалістів, які володіють необхідними знаннями у сфері управління якістю, а досвід окремих «ударних» підприємств не доходив до колег. На міжнародній конференції «Безпека продуктів харчування», яка нещодавно пройшла у столиці, координатор проекту Таcis з питань законодавства Маріанн Нюбла відзначила, що часто у країні застосовується обов’язкова сертифікація продуктів харчування і продовольчої сировини, яка не є збалансованою між забезпеченням безпеки продуктів харчування і економічною доцільністю. Щоправда, зі слів першого заступника голови Держстандарту України Геннадія Миронюка, так просувалися справи декілька років тому. Тепер, як вважає Держстандарт, прогрес можна побачити неозброєним оком. З 1 жовтня в Україні вступили у дію національні стандарти на систему управління якістю, котрі практично ідентичні міжнародним. Вони, з його слів, є практичним посібником з управління якістю на підприємстві, навчання і удосконалення персоналу.

На Заході проблеми якості продукції, що випускається, постійно знаходяться у фокусі економічних інтересів держави і, безумовно, пересічних громадян. Це підтверджують результати опитувань, проведених у різних країнах. Тепер практично для всіх якість стала основним критерієм при виборі того, або іншого товару, в той час, як ще десять років тому такої думки дотримувалося не більше п’яти із десяти опитаних. Не обійшла ця тенденція і Україну. Вітчизняний споживач став більше цікавитись якістю товару перед тим, як придбати його на ринку, або у магазині. Доктор економічних наук Галина Губерна вважає, що коли споживач постраждав від неякісної, купленої за безцінь продукції, то це виключно його біда, оскільки тут вже виступає категорія свободи вибору. На її думку, коли мова йде про ринок легальний, а не про «підпільних» виробників, завжди буде пропонуватися, як розрахована на платоспроможного покупця (а значить, дорожча і якісніша) продукція, так і товари подешевше. На думку експерта, саме нав’язування «понад» стандартів до істотних змін в якості не приведе. Воно може статися тільки по мірі зростання виробництва, а разом iз тим конкуренції. Цьому вже є і реальне підтвердження. В Україні з’явилося декілька конкуруючих торгових марок, які виробляють продукти харчування, і, очевидно, що зниження ними планки якості буде здатне викликати втрату багатьох клієнтів. Ще одним козирем, найбільш ударним, на думку Tacis, українських підприємств по виробництву харчової продукції стане реалізація проекту, який передбачає введення системи HACCP. Це дозволить розбити весь процес виробництва на етапи, що вже практично є гарантом того, що партію товару не зіпсує неякісна банка консервів, або упаковка молочних продуктів.