КОМЕНТАР «Дня»

Роздумує Тетяна ГЛАЗКО , кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник інституту агроекології й біотехнології.

— Чи обгрунтований нинішній страх перед маніпуляціями з трансгенними конструкціями, чи ми просто боїмося невідомого?

— 40% населення України страждає на алергією без будь-якого використання трансгенних конструкцій. Якщо говорити про їхню харчову небезпеку, то вони не більш небезпечні, ніж інші харчові продукти. При використанні косметики з новими добавками або при вживанні незнайомої їжі, привезеної з інших країн, завжди існує ймовірність, що організм може неадекватно зреагувати. Для цього існують спеціальні державні служби, які контролюють харчову безпеку, крім цього, є і стандартні протоколи для перевірки харчової безпеки будь- яких нових речовин, з якими контактує людина. У цьому випадку існує дещо інша проблема, більш актуальна: що буде з тими видами, які використовуються нами як культурні рослини, коли поруч з ними починають розмножуватися носії нових генів, тобто, по суті, нові види.

— Які вакцини у нас виробляються і які вакцини зараз є найбільш необхідними?

— Сьогодні весь світ стурбований створенням оральних (їстівних) вакцин. У рослину вставляють ген, який кодує білок оболонки якогось вірусу, і коли людина з’їдає таку рослину, у неї починає розвиватися пасивний імунітет на білок, який вона проковтнула. Але у нас цей напрям пошуковий, оскільки щоб синтезувати великі конструкції в геном рослини, необхідні великі фінансові витрати. У багатьох країнах такі вакцини розробляються, оскільки вакцинація або ослабленими, або убитими організмами викликає певні складності. Простіше, коли відсутній генетичний матеріал самого збудника.

— Наскільки дорогою є біотехнологічна індустрія, і чи варта вона великих інвестицій за несприятливих економічних умов?

— Біоіндустрія — це загальна назва цілого ряду технологій, які якісно відрізняються одна від другої. Зараз у світі всі переживають створення так званого золотого рису. Це трансгенний рис, у який введено гени, завдяки чому він збагачений залізом і каратиноїдами. Це принципово важливо для цілого ряду країн, що розвиваються, зокрема Індії, де існує дефіцит цих речовин. Він призводить до великої кількості гибелі ембріонів на різних стадіях розвитку і до зниження інтенсивності інтелектуального розвитку. Взагалі, я вважаю, недоїдання — це причина тероризму. Чим гірше людина інтелектуально розвинена, тим менше вона здатна уявити в іншій людині саму себе. Тобто корінь феномена тероризму або ворожнечі в низькому рівні психічного розвитку. Індивід не усвідомлює себе частиною людства із загальними завданнями і проблемами. І тому чим менше людей у світі будуть правильно харчуватися в період формування центральної нервової системи, тим більше шансів у більш розвиненої частини людства жити під загрозою тероризму. Створення золотого рису принципово важливе для того, щоб подолати різницю в інтелектуальному розвитку. Але в Україні зараз більш актуальною є інша проблема. Ми країна Чорнобиля, нам потрібні генетично модифіковані організми, які здатні видаляти різні техногенні забруднювачі з нашого грунту — це найважливіше. В Україні відносно достатньо каратиноїдів і заліза, щоб ростити інтелектуально розвинене покоління. Але наші діти стикаються з техногенним хімічним забрудненням, що не дозволяє їм розвиватися правильно. Саме це і призводить до алергії, до зниження народжуваності, і збільшення безплідності.

— Таким чином, вектор визначено, але в якій точці на шляху до біореволюції ми знаходимося?

— Слід дуже добре розуміти, що біотехнологічна індустрія не може існувати у відриві від розвитку оптики чи електроніки. Це частина єдиного цілого. Чим гірше фінансуються сучасні розробки і приладобудування, тим менше шансів «витягнути» біотехнологічну індустрію. Навіть космічна і військова промисловість у колишньому радянському союзі призводила до потужного розвитку тих же біологічних наук. Ці галузі потребували певної кваліфікації людей, які в ній працюють. Те ж саме стосується і біоіндустрії, її неможливо закупити, оскільки немає людей, які б могли працювати в цій галузі. Говорити ж про її вартість просто абсурдно — вона коштує стільки, скільки коштує наука в нашій країні. А на сьогоднішній день ми маємо низький відсоток відрахування на науку від ВВП. Поки він буде знаходиться на такій позначці, обговорювати біотехнологічну індустрію абсолютно безглуздо. Будь-яка індустрія вимагає загальної підготовки, яка заснована на продуктивному функціонуванні наукових установ. Доти, поки лозунг про те, що наука повинна бути прикладною і сама себе утримувати, буде актуальним, ніяких шансів завести у себе будь-яку індустрію у нас немає.

— Невже у нас немає кадрів, адже, по-моєму, саме навпаки — скрізь і постійно говорять, що саме вони у нас і є, тільки немає коштів, щоб втілювати в життя їхні відкриття?

— За час незалежності більшість «розумів» поїхала, а значить, стало нікому виховувати молоде покоління геніїв. Зараз ми лише зберігаємо, консервуємо той науковий потенціал, який був у часи Союзу. Говорити про прогресивні розробки можна буде, якщо ми підемо уторованим шляхом Китаю і будемо орієнтуватися на молодих людей, які поїхали на захід і там працюють. Іншими словами, сподіватися на те, що вони привезуть цю технологію сюди. У Китаї молодих людей просто «розпихували» по ведучих університетах США, Німеччини, Франції, і через 10 років у ряді вже китайських університетів з’явилися лабораторії, де люди працювали на рівні західних країн. На сьогоднішній момент Китай годує себе за рахунок науки, і там найбільше розробок у генній інженерії. І тому поки в державі не усвідомлюють той факт, що державність тримається на науковому потенціалі, нічого не зміниться. Це проблема комплексна.

— Ну а як же співробітництво?

— Щоб було співробітництво, потрібно, щоб хтось був Україною зацікавлений. Там повинні бачити, що з нами вони можуть бути сильнішими. Хіба складність просування біотехнологічних фірм є запрошенням до співпраці? Постійна міграція талановитих науковців не сприяє позитивному іміджу України. Ми нікому не цікаві, всі вирішують проблеми свого розвитку. Якщо ми не можемо стати для них полегшуючим чинником на шляху їхнього розвитку, то хто буде нами зацікавлений?