Кому вигідні профспілки «поза законом»?

Проект закону «Про професійні спілки», в якому визначено особливості правового регулювання, створення, права та гарантії діяльності профспілок, було прийнято у першому читанні ще 5 червня 1997 року. Верховна Рада XIV скликання вже кілька разів переносила розгляд цього законопроекту.

Тому немає нічого несподіваного в тому, що рада Федерації профспілок України, котра відбулася минулого тижня, знову підняла питання про законодавче регулювання власної діяльності. У прийнятому зверненні до депутатів ВР, ФПУ абсолютно резонно зазначає: «У той час, коли десятки тисяч підприємств стоять, щодня збільшується армія безробітних, не виплачуються заробітна плата, пенсії, стипендії, профспілкові об’єднання всіх рівнів повинні мати надійний механізм захисту інтересів трудового народу України».

23 березня голова Комітету з питань соціальної політики та праці Євген Марчук на пленарному засіданні неодноразово наполягав на включенні вищезазначеного законопроекту в порядок денний, коли буде розглядатися соціальний блок законопроектів. Однак пропозиція не знайшла підтримки у депутатів.

Запитання на засипку: чому комуністи, найчисельніша фракція ВР (які для того, щоб пробити свою пропозицію про вступ України до МПА, заблокували роботу парламенту і все ж домоглися свого), не зацікавлені в прийнятті закону про профспілки? (Саме лідер фракції комуністів Петро Симоненко вніс цього тижня пропозицію зняти з порядку денного розгляд закону про профспілки, прив’язавши це питання до ратифікації європейської соціальної хартії.) Перефразовуючи відомий вислів Володимира Леніна, можна сказати, що парламентські ліві розглядають неконтрольовані ними профспілки як школу антикомунізму.

З іншого боку, чому та частина депутатів, яка продемонструвала свою керованість з Банкової під час голосування у справі Лазаренка, не продемонструвала такої ж завидної активності в розгляді законопроекту про профспілки? Судячи з усього, відповідь криється в постанові ФПУ про стан вітчизняного виробництва: «Головними причинами кризового стану вітчизняного виробництва є: відсутність цілісної ідеології економічних реформ, періодична зміна орієнтирів зовнішньої та внутрішньої політики; постійне внесення змін у економічне законодавство; фрагментарність дій уряду в напрямі структурної перебудови економіки; надмірний податковий тиск; висока ціна банківських кредитів; диспаритет цін; неефективна витрата бюджетних коштів, внутрішніх і зовнішніх позик».

Які з результатів діяльності Президента й уряду не названі в цьому переліку головних причин кризи? Хіба що ті, які є другорядними причинами.

— Ну то й що? — спитає читач, — про це всі говорять.

А те, що коли Президента критикують ліві, він відповідає, що це спроба комуністичного реваншу. Коли Президента критикують центристи і праві, він відповідає, що задля особистих політичних амбіцій вони готові увергнути країну в хаос. А що накажете відповідати на критику тих самих трудящих України, задля блага котрих Леонід Кучма трудиться не покладаючи рук ось уже 5 років, і збирається попрацювати ще 5 років?

Схоже, що влада грає з профспілками в ту ж гру, в яку вона грає з підприємцями: при неврегульованому законодавстві будь-яку профспілкову акцію протесту можна оголосити незаконною і порушити проти профспілкових лідерів кримінальну справу (що загалом-то вже і мало місце, наприклад, у Донецьку).

А може, користуючись все тією ж відсутністю закону, легше буде тиснути на профспілки, вимагаючи їхньої підтримки на президентських виборах. У своєму виступі голова ФПУ Олександр Стоян заявив, що профспілкові організації «мають зробити все, щоб активно вплинути на хід виборчої кампанії і підтримати такого кандидата в президенти, який зможе надати економічним реформам соціальну спрямованість і вивести економіку України з кризи». ФПУ не тільки заявила про свою активну участь у майбутніх виборах, а й висунула свої вимоги до кандидата в президенти. А серед них такі, м’яко кажучи, вельми незручні для діючого Президента, як: створення ефективної і багатоукладної економіки, системи економічної демократії, відмова від нарощування зовнішнього боргу, погашення боргів по заробітній платі, недопущення зменшення розмірів страхових внесків до Фонду соціального страхування, ліквідація заборгованості виплати пенсій з відповідною індексацією, посилення соціального захисту материнства і дитинства, видача довгострокових пільгових кредитів на житлове будівництво, особливо молодим сім’ям, непідвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та проїзд у громадському транспорті до повного погашення заборгованості по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій.

Така собі задачка для виборців: знайдіть дев’ять відмінностей.

Безумовно, Президент не зможе виконати жодну з цих вимог до завтрашнього дня. Проблема в тому, що, як наголосив, виступаючи на радi, народний депутат Євген Марчук, «замість того, щоб розв’язувати проблеми, Президент роз’їжджає по Україні, займаючись передвиборною кампанією. Прем’єр замість того, щоб займатися економікою, створює «Злагоду». Економічні казки уряду — програма «Україна-2010», і Олександра Ткаченка — програма «Україна-2015» — все це суто пропагандистські, передвиборні акції, які не мають нічого спільного з нормальною роботою. З одного боку, виконавча влада займається тільки майбутніми президентськими виборами, з іншого — непомірно політизується і парламент, перетворюючись, по суті, на передвиборний штаб кандидатів у президенти. Необхідно зупинити процес політизації у зв’язку з президентськими виборами — і парламенту, і Президенту, і уряду».

Євген Марчук зазначив, що очолюваний ним парламентський комітет створив механізм узгодження з профспілками розроблюваних законопроектів. Він переконаний, що «закон про профспілки попри протидію буде прийнято, і тим самим профспілкам буде розчищено шлях до законодавчої ініціативи».

РЕЗЮМЕ: ФПУ ухвалила рішення про політичний тиск на уряд, примушуючи його до ефективного управління виробництвом, цільового використання фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення продуктивної зайнятості працівників. У разі неприйняття з боку Президента, ВР і Кабміну дієвих заходів по виходу з кризи профспілки проведуть у першій половині вересня галузеві, а наприкінці вересня — всеукраїнську акцію протесту.

Тож цілком ймовірно, що вже до президентських виборів влада відчує на собі третій закон Ньютона: сила дії рівна протидії.