Коротко / СУСПІЛЬСТВО

Репортери надії

Характерно, що в сучасних підручниках із журналістики серед переліку базових функцій цієї професії (інформувати, виховувати, розважати) не вистачає чи не найважливішої — давати надію. Уже удруге у Львові фінішував конкурс «Репортери надії в Україні». Його ідея належить французьким колегам. Ініціаторами проекту були Роні Броман, лідер міжнародної організації «Лікарі без кордонів» та міністр закордонних справ Франції Бернар Кушнер. 2003 року в Парижі заснували асоціацію «Репортери надії», а 2004-го стартував сам конкурс. Варто зазначити, що це журналістське змагання стало настільки популярним у Франції, що організатори акції навіть видали кілька компакт-дисків із найкращими матеріалами, а до проведення конкурсу долучилося чимало відомих персон, серед яких лауреат Нобелівської премії миру Мухаммад Юнус. В Україні конкурс «Репортери надії» щорічно проводить Інститут екуменічних студій при Українському католицькому університеті. Організатори «змагання» дають таке його визначення: «це конкурс на найкращу статтю, репортаж або програму, яка є «інформацією-носієм рішень» (інформація, яка не лише представляє важливі питання сучасного суспільства, а й дає на них конкретні відповіді й показує шляхи розв’язання проблем та спонукає людей до дій)». Цьогоріч урочистими дипломами відзначено 12 авторів у чотирьох номінаціях: «суспільство», «економіка», «культура», «релігія». Зокрема, переможницею в номінації «культура» стала Оксана Сенишин і її сюжет «Вишивальниці» (ТРК «Люкс», Львів). Журналістка продемонструвала глядачеві, як надія на реалізацію свого таланту перемагає обставини. Героїня сюжету — неповносправна вишивальниця. «Я знаю героїню свого сюжету всього лиш кілька хвилин, але вважаю її своїм вчителем. Лише побачивши таких людей, ми розуміємо, що в нас є все, а в неї — нічого», — зазначає Оксана Сенишин. Загалом на конкурс надійшло понад 800 робіт з усіх областей України та АР Крим. Юліана ЛАВРИШ, Літня школа журналістики «Дня», Львів.

У буферній зоні Софії Київської знову будуватимуть?

На сесію Київради, яка відбудеться 6 жовтня 2011 року, всупереч рішенню Київради про мораторій на будівництво в історичних зонах, вдруге винесено питання про виділення 0,07 га землі під стінами Софії Київської — вул. Золотоворітська,11 — для будівництва готельного комплексу з паркінгом. Про це повідомив депутат фракції «БЮТ-Батьківщина» у Київраді, голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець, пише golovne.com. Нагадаємо, що на минулій сесії Київради за ініціативи Голови комісії Київради з питань культури та туризму зазначене питання було зняте з розгляду. Адже будинок на вул. Золотоворітська, 11 є нововиявленою пам’яткою, об’єктом культурної та історичної спадщини, а також входить до Зводу пам’яток історії та культури м. Києва, і тому не підлягає ніяким змінам, окрім реставрації. В повідомленні зазначається, що будівля на вул. Золотоворітська, 11 (збудована 1880 року) була прибутковим будинком із мебльованими кімнатами. З 1902 в ньому містилась друкарня С. Яковлєва, а у 1911—1914-х були влаштовані Вищі жіночі курси. На сьогодні будівля з архітектурної точки зору перебуває в чудовому стані, навіть такі дрібні деталі, як меандри та гірлянди, добре збереглися.

У Донецьку відбувся дитячий фестиваль національних меншин

Фестиваль «День Дружби» об’єднав понад 100 дітей різних національностей. Його організували Єврейська община м. Донецька та Донецький обласний фонд «Хесед Цдака», волонтерський проект «Твори добро, Україно!», а також Донецька обласна державна адміністрація. Подібний фестиваль, мабуть, найбільш актуальний саме тут. Адже на Донеччині представлена 121 національна група: греки, росіяни, білоруси, євреї, роми та ін. Всі ми різні, але всі ми рівні, — запевняють організатори фестивалю. Саме тому обрана можливість через дітей донести, що наша єдність у нашому різномаїтті. Учасники фестивалю — це діти від 9 до 12 років, але на заході можна було побачити і дітей молодшого та старшого віку. Представники кожної етнічної громади підготували концертні номери, через які можна було побачити кожну культуру. Водночас свято було просякнуте українським колоритом — волонтери були вбрані в українські національні костюми, конкурси для дітей також мали український характер, а на обід усіх чекала смачна українська національна їжа. Все свято було організоване волонтерськими силами. Фестиваль зібрав багато партнерів, які радо дарували дітям цінні подарунки. Як зазначила Дар’я Козлова, координатор фестивалю, директор благодійного фонду «Твори добро», метою заходу «був повноцінний культурний обмін між представниками різних громад, культурне зростання підлітків та дітей, їхній розвиток, а також плекання почуття толерантності один до одного». Катерина ЯКОВЛЕНКО, Донецьк.

Депутати залишили обов’язковим навчання дітей із п’ятирічного віку в дитсадках

Автор законопроекту про відміну обов’язкового навчання в дитячих садках з п’яти років депутат Леся Оробець пояснила, що обов’язкове навчання дітей у дитсадках є проблематичним через брак місць у дошкільних навчальних закладах, повідомляють «Українські новини». Депутат також нагадала, що за Конституцією обов’язковим є тільки навчання у школах. Оробець зазначила, що цей законопроект також мав запобігти відчуженню землі та приміщень дитсадків. Крім цього, передбачалася обов’язкова наявність медсестри в дитсадках незалежно від їхніх розмірів. Однак парламент підтримав пропозицію профільного комітету й відхилив цю законодавчу ініціативу. За ухвалення в першому читанні відповідного законопроекту 4 жовтня проголосували лише 88 депутатів за мінімально необхідних 226. Нагадаємо, 6 липня 2010 року Верховна Рада, ухваливши Закон «Про внесення змін у законодавчі акти з питань загальної середньої та дошкільної освіти (про організацію навчально-виховного процесу)», запровадила 11-річну систему середньої освіти та обов’язкову дошкільну освіту з п’яти років.