Країні не вистачає нобелівських лауреатів...

Упродовж останніх п’яти років Михайло Довбенко як учений-економіст виявив неабияку творчу продуктивність. У 2000 мупобачила світ його монографія «Видатні незнайомці» — про наукові ідеї, здобутки та життя вчених-лауреатів Нобелівської премії в галузі економіки. У 2004-му — підручник «Економічна теорія» для студентів вищих навчальних закладів, підготовлений у співавторстві з відомим львівським ученим С. В. Мочерним, де у спеціальному розділі «Новітній курс економічної теорії» розповідається про теоретичні надбання економістів-нобеліантів. У 2005-му — навчальний посібник «Сучасна економічна теорія: Економічна нобелелогія», якому немає аналогів в Україні. Саме з цієї роботи і почалась розмова з доктором економічних наук, директором Інституту відкритої політики (Київ) Михайлом ДОВБЕНКОМ.

— Михайле Володимировичу, чому «економічна нобелелогія»?

— А чому б і ні? Такі книги теж мусять бути. Нобелівська премія — найпрестижніша премія в сучасному світі. Наукові ідеї, концепції, здобутки і життя економістів-нобеліантів ретельно вивчаю ось вже протягом майже 20 років, бо вони, на моє глибоке переконання, «мають всесвітню вартість». Без сумніву, всі економісти-лауреати Нобелівської премії є представниками кращої частини наукової інтелігенції світу. Як відомо, премія з економіки не входила до числа започаткованих премій у класичних нобелівських номінаціях. Її було засновано за ініціативою Центрального банку Швеції, й присуджується вона Нобелівським комітетом щорічно з 1969 року.

— Скільки ж учених за ці роки визнано лауреатами Нобелівської премії з економіки?

— Відтоді 55 найавторитетніших у світі вчених-економістів стали її лауреатами. Перші економісти-лауреати Нобелівської премії Я.Тінберген і Р.Фріш одержали нагороду за побудову динамічних моделей та їх застосування для аналізу економічних процесів. Над розробкою теорій і моделей економічного зростання трудилися такі нобеліанти: П.Самюельсон, С. Кузнєц, К. Ерроу, Л. Клейн та інші. Вони інтенсивно досліджували природу економічних криз, убезпечення суспільства від їхньої руйнівної стихії. Висновки цих учених допомогли світовому економічному зростанню, середній показник якого склав близько 4% за останні 35 років.

Звичайно, мексиканська валютна криза 1994 р. і азійська фінансова криза 1997/1998 рр. мали серйозний характер, однак їх вдалося втримати під контролем. Відомо також, що обвал на Нью- Йоркській фондовій біржі у 1987 р. не призвів до краху американської економіки і не зачепив інші країни, але ж він був дуже небезпечним. Економіка впоралася і з цими кризами, вони не переросли у щось аналогічне до «Великої депресії». Капіталістичне господарство не тільки встояло під ударами величезної руйнівної сили, але загалом ще й продовжувало досить успішно розвиватися. Саме враховуючи прогнози розвитку подій, висновки досліджень нобеліантів, авторитетних спеціалістів нової фінансової технології, учасники грошового ринку зуміли уникнути аналогічних потрясінь у майбутньому.

Або ще один феномен — уже з галузі міжнародної грошової політики. Лауреатом Нобелівської премії з економіки 1999 р. став американський професор Роберт Манделл. Кілька років поспіль він був претендентом на цю найпрестижнішу нагороду. І тільки після того як 11 високорозвинених європейських країн ввели з 01.01. 1999 р. нову валюту у безготівковий обіг, Нобелівський комітет не зміг більше ігнорувати численні пропозиції економічної громадськості про відзначення вченого цією премією. Адже ні для кого не секрет, що саме він є «хрещеним батьком» євро. Саме його висновок про те, що більш ніж одна країна може мати вигоду від використання спільної валюти, надихнув уряди європейських держав на створення євро. Впровадження цієї валюти є наймасштабнішою та найкомплекснішою грошовою реформою у світі. Звичайно, зі своїми плюсами і мінусами. Зазначимо лише: спеціалісти вже підрахували, що перехід на готівковий євро може принести урядам країн єврозони чималі прибутки.

На думку Р. Манделла, який ще в 60-х роках ХХ ст. заклав теоретичні основи аналізу «оптимальних валютних зон», запровадження євро повністю змінює конфігурацію міжнародної фінансової системи. Поступово сформуються три зони монетарної стабільності. Євро поширить свій вплив на всю Європу, Африку та Близький Схід. Долар «окупує» Латинську Америку й частину Азії. Позаяк в Азії немає політичного «якоря» для формування єдиної валютної зони, країни цього регіону вибиратимуть між доларом і євро, але значну частину «перетягне» японська єна. За прогнозом Р. Манделла, обмінний курс євро до долара стане найважливішим у світі ціновим співвідношенням. Бо на зміну однополярній (доларовій) валютній системі прийде біполярна (долар — євро), більшого значення матиме координація політики Федеральної резервної системи США та Європейського центрального банку (ЄЦБ).

— І все ж таки: що таке економічна нобелелогія?

— У першу чергу — це методологія економічної теорії сучасності. Саме освоєння цієї методології є одним з реальних шляхів підвищення ролі економічної історії та економічної теорії в системі економічних знань. Від швидкості та ефективності руху цим шляхом багато в чому залежить науково-практичний потенціал сучасного економічного мислення. Зокрема, вирішення таких першочергових питань, як поглиблення теоретичних уявлень про особливості структурної перебудови економіки, удосконалення методології економічних досліджень, гнучкість податкової системи, регулювання грошової системи тощо.

Крім того, економічна нобелелогія — це сучасна теорія економіки. Вона є виявом універсальності економічної науки. Адже саме на наукових перетинах, у місцях дотику різнобічних напрямів пошуку і різних галузей економічної науки досягнуто вагомі результати досліджень нобеліантів. І нарешті, економічна нобелелогія — це інструментарій для реалізації економічної політики в сучасних умовах. З одного боку, її значущість особливо виявляється сьогодні, коли багато країн перебувають на різних стадіях економічного розвитку, мають різні інституції, пріоритети тощо. З іншого боку, знання економічної нобелелогії сприяє синхронному узгодженню міжнародної фінансової поведінки. Як це відбувається, наприклад, із запровадженням євро, забезпечуючи при цьому стабільність європейської валюти.

— Над чим ви зараз працюєте?

— У моїх планах — взяти участь у чергових Тернопільських нобелівських читаннях, до яких вже розпочав готуватися. Той серйозний, великий інтерес до Альфреда Нобеля і його спадщини, який вже не один рік спостерігаю в Тернополі, мене дуже зацікавив і радує. Причому ми спостерігаємо його не в столиці, а в провінції. Ще й досі пам’ятаю, як приємно цим був вражений пан Оке Петерсон, Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Швеція в Україні, який спеціально приїздив для участі в десятих нобелівських читаннях, присвячених 100- річчю першого вручення Нобелівських премій. Можливо, Тернопіль і називають провінційним містом, але там, повірте мені, є чимало прогресивного, цікавого, що виходить за рамки провінційності. Особливо насиченим в ньому є академічне життя. Згадаймо хоча б підготовлену і видану в Тернополі солідну монографію «Нобелівська інтелектуальна еліта і Україна» пана Левченка, що відразу ж стала бестселером!

— Михайле Володимировичу, на вашу думку, чому серед українців немає лауреатів Нобелівської премії?

— А що мало бути? «День» у публікації «Симптоми тяжкої хвороби, або Що являє собою вітчизняна наука» в одному з цьогорічних березневих номерів з тривогою розповідав про те, що «в українському суспільстві не існує справжнього розуміння ролі та значущості фундаментальних наук для становлення й функціонування сучасної держави». Що буде далі? Я не знаю. Але думаю, що шанс, який Україна отримала після помаранчевої революції, вона таки використає. Не сьогодні. Можливо, навіть не завтра. Але післязавтра використає обов’язково.

Взагалі-то у нас з Нобелівськими преміями складається цікава ситуація. Ще в №9 за 2003 рік газета «Книжник — review» повідомила, що відтепер Нобелівську премію гарантовано отримуватимуть українці. Виявляється, адміністрація Зарічненського району Рівненської області прийняла рішення присуджувати Нобелівські премії в «області» літератури. Ці премії, зверніть увагу, названі на честь села Нобель, а її лауреатами, як було сказано, ставатимуть українські автори-гумористи. Лауреат отримає 100 у.о., а в селі встановлять його глиняне погруддя. Тоді ж з посиланням на голову Рівненської обласної письменницької організації Степана Бабія «Книжник —review» розповів, що вже сотні українців готові боротися за Нобелівську премію. Її вручатимуть 19 серпня, коли в Нобелі святкують День села. Мені загалом цікаво було б дізнатися про присудження цих премій. Адже у ситуації, коли нам видається, ніби в науці все дійшло до критичної межі, дуже важливо не втрачати почуття гумору...