«Крихкий стан» репутації

Це міг би бути ще один перформанс у рамках масштабної міжнародної виставки «Крихкий стан» у PinchukArtCentre. А чому б і ні? Абсурдна ситуація, яка сталася 20 липня, вповні передає ідею виставки. В описі експозиції йдеться, що «крихкий стан часто передає делікатний момент уразливості і саме це визначення може стати найточнішим описом оточуючого нас світу. Термін Fragile State — це рефлексія про крихкий стан світового порядку, або у більш абстрактному сенсі — воно має відношення до ідеологічних, культурних та соціальних уразливостей».

А тепер уявіть собі. Люди вишикувалися до входу в будівлю, щоб побачити цю виставку про вразливість (роботи десяти провідних художників світу, зокрема Марини Абрамович, Ай Вейвея, Дугласа Гордона, Карлоса Мотти, Оскара Мурільо, Сантьяго Сьєрри, Бартелемі Тогу, Яна Фабра, Урса Фішера та Демієна Хьорста). Серед бажаючих потрапити на виставку — і жінка з візочком, в якому спить однорічне маля. Надходить її черга. «Так, будь ласка, заходьте, — кажуть їй охоронці. — Але візок треба залишити, з візочком не можна».

Не можете без візочка? Тоді, очевидно, ця виставка, це мистецтво, ця культурна інституція — не для вас. Так само, як не для вас і право на вільне пересування та право не бути дискримінованими за сімейним станом у стінах цього закладу. Жінка, яка разом з дитиною побувала в багатьох музеях світу, потрапити у PinchukArtCentre так і не змогла. Їй запропонували  взяти на руки сплячу дитину і так подивитися кілька поверхів виставки. У ХХІ столітті, у столиці європейської країни, у мистецькому центрі, який вважає себе прогресивним і сповідує європейські цінності, мамі відмовили у комфортному і зручному для неї та дитини, а головне — у вільному — пересуванні публічним простором.

Олександра Водницька, а саме вона не змогла потрапити з візочком до PinchukArtCentre, розповідає: «Разом зі знайомим з іншої країни ми з Альбіною, моєю донькою, вирішили відвідати PinchukArtCentre. Я досить часто відвідувала його до народження дитини, це одне з моїх улюблених місць. Я хотіла показати знайомому, яке класне є місце у Києві». 

«ЩОБ МІЖ ВІДВІДУВАЧАМИ І ТВОРАМИ НЕ БУЛО ПЕРЕШКОД»

Олександра зізнається, що була неприємно здивована, коли її з візочком не захотіли впустити до музею. Вона подумала, що це, може, нові й недосвідчені охоронці, які не знають, що в усьому світі можна заходити в музеї та галереї з дитячим візочком. Крім того, у правилах немає заборони на дитячі візочки (а якби такий пункт і був — це пряма дорога до судових позовів за ознакою дискримінації). Крім того, PinchukArtCentre відкритий для людей на інвалідних візках, а дитячий візочок значно вужчий і більш маневрений. Але ж ні, з ним не можна.

У той день Олександра так і не змогла додзвонитися до адміністратора, щоб дізнатися причину відмови. До неї ніхто не вийшов із поясненнями. Вже пізніше вона написала кілька листів керівництву інституції і отримала відповідь. Ось уривок: «Ми дійсно просимо відвідувачів арт-центру залишати дитячі візочки на першому поверсі біля охорони. У правилах, які ви бачили на вході, зазначено, що вхід із громіздкими речами не дозволяється. Це обумовлено архітектурними особливостями історичної будівлі, які накладають певні обмеження при пересуванні простором арт-центру, а також тим, що наші куратори намагаються максимально наблизити мистецтво до відвідувачів, щоб між ними та творами не було перешкод. Ми часто представляємо інсталяції та скульптури великого розміру, які можуть бути випадково пошкоджені».

Прикметно, що з маленькими дітьми, які вже не їздять у візочках і які є більш рухливими та активними, до музею вхід дозволений, а от діти у візочках несуть, на думку працівників арт-центру, небезпеку для експонатів. І тут хочеться вкотре подякувати Музею Ханенків, де довіряють батькам і допускають малюків максимально близько до мистецтва.

ФОТО БОРИСА КОРПУСЕНКА

Що ж до архітектури, то в музеї облаштований доволі великий ліфт, а зали просторі і зручні для пересування візочком. Туди, де є вузькі проходи чи специфічні умови для експозиції, батьки з візочками і самі не підуть.

Тож це справді  — про вразливість і крихкий стан. Про вразливість батьків з малюками у суспільстві і про крихкість такого «експоната» як репутація культурної інституції.

УСІ РІВНІ, АЛЕ ХТОСЬ РІВНІШИЙ

Цей випадок Олександра Водницька описала у соцмережах, зокрема, у Facebook-групі «Київ, дружній до батьків і малюків». Це не перший випадок, коли публічні заклади — приватні та державні — дискримінують молодих батьків, не дозволяючи їм зайти всередину з візочком чи навіть з маленькими дітьми. Але ця ситуація особлива, бо йдеться про велику культурну інституцію, яка спирається на міжнародні стандарти і практики і від якої найменше очікуєш дискримінації. Тож під час обговорення цього випадку батьки вирішили організувати акцію підтримки Олександри і разом відстояти свої права. Тож 1 серпня близько двох десятків мам з візочками стали у чергу на виставку «Крихкий стан».

«До ситуації з PinchukArtCentre я навіть не думала, що це проблема — привезти дитину на візку. Але після цього випадку у соцмережах батьки почали писати, що їх не пускали в аптеку, поліклініку, школу. Я ніколи раніше не стикалася з цим видом дискримінації. Ми відвідали безліч музеїв з коляскою, починаючи з першого місяця життя Альбіни, а оскільки вона народилася закордоном, ніяких проблем з цим не було, — розповідає Олександра Водницька. — Ми були в Perez Art Museum (США), у всіх галереях району Wynwood Art District (США), по поверненню у Київ ми відвідували «Мистецький Арсенал», ІЗОЛЯЦІЮ, Національний художній музей України. Музей Ханенків взагалі пропонує спеціальні екскурсії в проекті «Культурний декрет» і для зручності батьків і малюків надає візочки в користування. Нещодавно ми знову подорожували з донькою і були в Museo de Arte de Puerto Rico (Пуерто-Ріко), де у залі з сучасним мистецтвом одним із експонатів були скляні стаканчики з водою, розставлені на підлозі — і теж не було жодних претензій до нашого візочка. Тож хочеться отримати відповідь, чому все-таки не можна з колясками приходити в PinchukArtCentre, якщо в інвалідному кріслі можна, і з дітками, які ходять, теж. Ми не вимагаємо якихось спеціальних привілеїв для батьків з маленькими дітьми, але хочемо дотримання наших прав».

«Коли сталася ця ситуація, це сильно нас обурило. Як людей, які намагаються жити активно та які працюють над тим, щоб простір був дружнім для батьків і малюків. Особливо тому, що ця культурна інституція декларує, що сповідує європейські цінності. А для нас європейські цінності — це не тільки експозиції світового рівня. Це, передусім, такі цінності як доступність, інклюзія і рівні можливості, — коментує Ольга Мирцало, засновниця  Facebook-спільноти «Київ, дружній до батьків і малюків», ініціаторка кіносеансів для мам з малюками у «Жовтні», мама дворічного Левка.

«Я — мама з візком, для мене питання мобільності і доступності — одне з головних. Щоб я разом з дитиною могла дістатися всюди, куди мені треба і де мені цікаво, щоб дитина зростала в оточенні культури, щоб у нашому житті були не лише дім і дитячий майданчик, — говорить Олена Гончаренко, мама дворічної Соломії. — Я прийшла на цю акцію, бо мене вся ця історія обурила і засмутила».

Доки мами з візочками збиралися біля входу до PinchukArtCentre, виявилося, що інституція за десять днів переглянула свою політику і вирішила впустити всіх мам з візочками. Це стало приємною несподіванкою для учасниць акції. Ввічливі охоронці допомагали заносити візочки з малюками до будівлі, долаючи сходи. Було радісно усвідомлювати, що інституція відстежує ситуацію і намагається щось виправити. Вже зайшовши до будівлі, відвідувачки дізналися, що можуть оглянути... лише четвертий поверх. І ще шостий, де кафе, теж відкритий для них. А  другий, третій і п’ятий поверхи з експозицією для них закриті. Вийшли такі собі «потьомкінські села». Журналісти, які знімали біля входу в центр, побачили, що мам запускають і ще й допомагають їм. Дозвіл на зйомку всередині журналістам не дали, тож там знімав лише оператор від PinchukArtCentre.

КОЛИ ДИСКРИМІНАЦІЮ МАСКУЮТЬ ПІД ТУРБОТУ

Оглянувши єдиний дозволений поверх експозиції, учасниці акції спустилися на другий поверх, де розміщується адміністрація закладу. Хотіли отримати аргументовану відповідь, чому не можуть оглянути всю виставку. До них вийшла менеджер з освітніх проектів арт-центру Ольга Шишлова. Тут варто відзначити, що у PinchukArtCentre справді є чудові події, лекції, екскурсії та програми для дітей, зокрема для дітей з інвалідністю. І Ольга Шишлова чудово їх проводить. Втім, на поставлені батьками запитання, мав би відповідати хтось із керівництва.

Як пояснила Ольга Шишлова, експонати на другому, третьому і п’ятому поверхах можуть бути небезпечними для мам і дітей (а для інших відвідувачів?), діти у візочках можуть бути небезпечними для експонатів (а відвідувачі, які роблять селфі на тлі робіт, і діти, які самостійно бігають залами?). І ще обмеження доступу до деяких експонатів є рішенням кураторів і митців (наприклад, Марина Абрамович ставить вікове обмеження для відвідувачів — лише люди старші 12 років). Працівники закладу щиро не розуміють, що це є дискримінацією і що вони не вповноважені комусь дозволяти, а комусь забороняти вільно пересуватися виставкою. Крім того, цей момент є принизливим для батьків, яких, очевидно, вважають недостатньо серйозними та адекватними, щоб контролювати своїх дітей і бачити небезпеку для себе та малюків.

«Ми хочемо вільного пересування громадським простором згідно закону про запобігання дискримінації. Люди, які робили ваші експозиції, перебувають у законодавчому просторі Україні і повинні відповідно до закону формувати свої правила безпеки. Те, що ви обмежуєте наше пересування в публічному просторі, є дискримінацією. Ви дискримінуєте нас за сімейним станом, тому що ми — мами, ми з візочками, і ви нас не пускаєте. Ви можете не пустити мене у свій приватний будинок, але сюди, згідно з українським законодавством, ви не маєте права мене не пустити», — звернулася Ольга Мирцало до Ольги Шишлової.

«Є правила, які прописані нашою службою безпеки, кураторами і директором. Якщо ви хочете окремої організованої екскурсії, щоб пройти всі поверхи з візочками, пишіть листа, і ми організовано вас тут приймемо. Є співробітники, які слідкуватимуть за вашою безпекою і безпекою експонатів. У нас виставки змінюються доволі часто, і на кожній виставці є свої особливості, навіть стосовно перебування звичайних людей», — парирувала Ольга Шишлова.

Діалог не відбувся. Після акції в учасниць залишилися доволі суперечливі враження. З одного боку, арт-центр частково переглянув свої дискримінаційні правила і пустив на виставку мам з візочками. З іншого — обмеження і дискримінація всередині закладу не зникли і наштовхували на думку, а чи не була ця зміна поведінки влаштована для журналістів? Мами так і не отримали відповіді, чому не можна заходити з візочками, а представники закладу так і не зрозуміли, в чому полягає дискримінація.

«У нас дуже багато молодих батьків, які не знають своїх прав. І дуже часто установи, які накладають ці обмеження, так само не знають, що вони порушують права батьків, — підсумовує Ольга Мирцало. — Перш за все, від самих батьків залежить, як до них буде ставитися суспільство. І у таких випадках головне — не мовчати».

КОМЕНТАР

Олександра СВЕРДЛОВА, громадська організація «Центр Соціальна Дія», Коаліція з протидії дискримінації в Україні:

— На мою думку, про дискримінацію за сімейним станом мало говорять, бо не знають, що це дискримінація. Зокрема, не знають, що коли вас не пускають до якогось закладу, бо ви вагітні, або з маленькою дитиною, або з візочком, то це дискримінація. Інколи люди думають, що власник закладу може вирішувати, кого впускати, а кого ні. Насправді це незаконно. Це регулюється  законом «Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні», який діє з 2012 року. Щоб люди про це дізнавалися більше, треба проводити ось такі акції, як акція мам з візочками біля PinchukArtCentre.

Наразі ми бачимо тут один із ефективних заходів, направлених на протидію дискримінації. Адміністрація закладу почала пускати мам з візками. Сподіваємося, що і надалі вони теж це робитимуть, і не тільки під наглядом журналістів і напором великої кількості мам. Тому було би добре, якби періодично хтось навідувався сюди і перевіряв, чи справді вони перестали використовувати свою обмежувальну норму.

Загалом є правові та неправові засоби протидії дискримінації. Ця акція — неправовий засіб, це привернення уваги ЗМІ і суспільний тиск на адміністрацію інституції. Часто такий засіб протидії є ефективним, бо такі приватні заклади, як галерея, ресторан, кафе, дбають про свою репутацію, бояться втратити клієнтів і тому можуть піти назустріч і змінити таку норму. Якщо ж такі засоби не діють, варто застосовувати правові. Вони включають звернення до суду або письмове звернення до Уповноваженого ВР України з прав людини. Треба бути активними і боротися за свої права.