Кулінарний блог із літературним прізвищем

Щодня віртуальна реальність заповнює дедалі більше нашого життєвого простору. Нині вже нікого не здивуєш віртуальними щоденниками, блогами, електронними мас-медіа, інтернет-спільнотами — різної інформаційної та світоглядної цінності. Серед всієї віртуальної строкатості є сторінки, читаючи які, майже фізично відчуваєш особистість, що знаходиться по той бік тексту. Саме особистість — адже настільки цікаво, захоплено і навіть філософічно доносить автор свої думки до читача. А ще — незвичайно. Ну от здавалось би, що може бути незвичного на кулінарному блозі: рецепти, продукти, кількість, якість ... Цілковито прикладна інформація для кулінарів і домогосподарок. Але насправді хороший кулінарний блог — це не стільки можливість знайти вартісний рецепт для смачного обіду чи святкової вечері, як дивовижна нагода спробувати себе в ролі творця, змінити своє ставлення до їжі, зарядитися позитивним настроєм і доторкнутися до справжньої кулінарної філософії життя.

Сьогодні ми завітаємо в гості до кулінарного блогу з поетичною назвою — «Кулінарні замітки Олексія Онєгіна. Рецепти і не тільки» (http://www.arborio.ru). Його господар, натхненник та автор ось уже третій рік поспіль втілює свої смачні ідеї не лише для себе, а й для немаленької армії читачів. У його журналі можна знайти рецепти п’ятнадцяти кухонь світу. Страви, що публікує автор в своєму блозі, приготувати не складно, з приводу чого Онєгін пише: «Найбільш за все я люблю прості рецепти смачних страв, які відрізняються оригінальністю і користю для здоров’я». Окрім смачних рецептів, тут можна знайти корисні поради: як заощаджувати в ресторані, як зробити оригінальні та смачні подарунки на своїй кухні, як відмовитись від фаст-фуду, як навчитися готувати вдвічі швидше. А ще — цікаві інтерв’ю з відомими кулінарами, огляд кулінарних ресурсів інтернету, рецензії на фільми кулінарної тематики та рецептурні книги. І все це — з традиційною доброзичливістю та простотою. Не дивно, адже Олексій Онєгін — навдивовиж відкритий до світу. І його другий блог — про подорожі — добре тому підтвердження.

Скориставшись гостинністю господаря, ми поставили йому кілька запитань.

— Олексію, ви любите мандрувати. Кулінарія для вас — також подорож?

— Не зовсім, швидше мистецтво, в якому з хаосу продуктів, подекуди, здавалось би не дуже їстівних, може народитися щось недовговічне, але прекрасне. А ще — ремесло, адже, окрім натхнення, необхідне доскональне розуміння фізичної та хімічної сутності процесів, що протікають під час приготування їжі, їх причин, наслідків і того, як це можна використовувати в своїх цілях. Нарешті, третій (і не останній) сенс, який має для мене кулінарія — спосіб відволіктися від щоденної рутини і стресу, щось на кшталт медитації з перебиранням чоток.

— Якщо кулінарія — це мистецтво, то що для вас їжа?

— А їжа — це, не мало, не багато, одна зі складників — й до того ж важлива! — сенсу життя. Подумайте самі, якщо людина слідкує за своєю зовнішністю і здоров’ям, в нього все гаразд з особистим життям, він успішно реалізує себе в улюбленій справі і суспільному житті, але при цьому на бігу годує себе напівфабрикатами — невже його життя може вважатися повноцінним?

— Чому ви вирішили створити кулінарний блог? Адже можна готувати в своє задоволення і не турбувати себе зайвими обов’язками...

— Можна, і в ті хвилини, коли я розчаровуюся в собі або в оточуючих, я починаю задумуватися, чи не простіше би було взагалі обходитися без блогу. Але тут є кілька нюансів. По-перше, я патологічно лінивий, а певна невловима відповідальність перед моїми читачами, про існування більшості з яких я здогадуюсь тільки по лічильнику відвідувань, допомагає тримати себе в тонусі. По-друге, це можливість реалізувати себе в тому, що мені подобається, отримати об’єктивну оцінку, відкрити щось зовсім нове для себе і принести користь іншим. Нарешті, ви просто не уявляєте, як це захоплює!

— Наскільки я розумію, кулінарне мистецтво для вас — це не просто хобі чи робота, а найперше, самореалізація, спосіб найкраще пізнати себе і своє призначення в цьому світі. Запитаю вас, як людину, яка знайшла свій шлях: що має робити людина, щоби знайти свою справу, яка буде приносити радість і задоволення і собі, і тим, хто поруч?

— Для того, щоби відповісти на це питання, напевно треба бути як мінімум Буддою, хоча й не факт, що і він би не завагався. Я навряд чи можу похвалитися великими успіхами на цій ниві — кулінарія для мене як і раніше хобі, й до того ж, доволі витратне, і я приділяю їй лише ті куці уривки часу, які вдається «викрасти» у спілкування з родиною, читанням книг та іншими розвагами. Але пораду все ж таки дам: не дозволяйте душі лінитися, зберігайте гнучкість мислення, і робіть те, що подобається вам самим, навіть якщо здається, що на це не залишається ні сил, ні часу, і найпростіше від усього покинути весла і плисти за течією.

КАЧКА З ВИШНЕВИМ СОУСОМ

На дві порції, нам знадобляться:

2 качиних грудки вагою 200 г. кожна

1 ст.л. оливкової олії

Для соусу:

1 цибуля-шалот,

8 вишень (свіжих або розморожених)

100 мл. бульйону (з курки, телятини, качки...)

2 ст.л. портвейну (мадери, червоного сухого вина)

1 ст.л. меду

20 г. холодного вершкового масла

Качині грудки обсушіть з усіх сторін, надріжте хрест-навхрест, так, щоби прорізати шкіру і жир, але в жодному разі не м’ясо. Приправте з обох сторін сіллю і чорним перцем і добре розігрійте сковорідку. Для смаження можна додати оливкову олію, можна обсмажити і на сухій сковорідці, так як з грудок одразу ж натопиться багато жиру. Так чи інакше, покладіть грудки на сковорідку шкірою вниз і просмажте хвилин п’ять, до того часу, поки шкірка не стане хрусткою і золотистою. Потім переверніть їх на інший бік і обсмажте на середньому вогні — чотири-шість хвилин. Перекладіть грудки на нагріту тарілку, накрийте фольгою і відкладіть хвилин на десять.

Злийте залишки жиру зі сковороди, залишивши пару столових ложок, і швиденько обсмажте в них подрібнену цибулю. Потім влийте бульйон, вино, додайте розрізані навпіл вишні і мед. Розмішайте, доведіть до кипіння і втричі уваріть соус на великому вогні. Приправте сіллю і перцем, зніміть з вогню і додайте один за одним кілька кубиків вершкового масла. Дістаньте грудки, наріжте їх шматочками, перекладіть на тарілки, полийте соусом і швиденько подавайте на стіл. Смачного!