Літо, зима і зворотно

СЛУХНЯНО-ТРЕНДОВИЙ ПОГЛЯД

Конкурс молодих дизайнерів з багатообіцяючою назвою «Сезони моди — погляд у майбутнє» відбувся вже втретє, причому цього року під егідою журналу «L’Officiel- Україна». Суворе журі з 89 «заявок» відібрало спершу 46, а потім з них — 24, які й увійшли до фіналу.

Загалом враження від конкурсу у членів журі, преси і фахівців залишилося суперечливе. З одного боку, рівень наших молодих дизайнерів став набагато вищим, колекції — більш професіональними, а теми — що називається, ближчими до життя. Помітно виросла і якість виконання колекцій, що у наш час надзвичайно важливо. Але — іронія долі — саме цей «професіоналізм» і «вписаність» молодих в основні світові тенденції (видно було, що майбутні модельєри ретельно вивчають модні журнали, дивляться телевізор та користуються Інтернетом) і пригнітили журі, яке було явно розчароване представленими колекціями. Від молодих чекали нових ідей, зухвалих, незаангажованих рішень — а вони виявилися слухняно-трендовими.

Утім, цікавих колекцій все одно було достатньо. Уже вкотре порадувала чоловічою модою Наталія Скаржепа, викликала дуже бурхливі і суперечливі почуття «панківська» колекція Вікторії Чикулай, приємну молодіжну моду показала Катерина Хливнюк, витончений історичний екскурс зробила Ольга Кучинська. І, звичайно, призери: «етнічна» колекція Олени Гресь та Олени Рукавишникової (3 місце), «повстяна» перфорація Олександра Очеретного (2 місце) і переможниця Оксана Тимоніна зі своєю колекцією, що поєднує різні фактури, техніку і матеріали.

Усі фіналісти конкурсу отримали страховий поліс від Європейського страхового альянсу, а також подарунки від магазину «Шовковий шлях». Крім того, фірма «Nota Bene» приготувала для всіх професійні набори.

Призів у переможців було безліч. Всі вони отримали страховий поліс від Європейського страхового альянсу, різноманітні призи і можливість взяти участь у різних міжнародних конкурсах. А нагородою переможниці конкурсу Оксані Тимоніній став грошовий приз на підтримку і розвиток власного бізнесу від журналу «Officiel-Україна».

Крім трьох призових місць, було встановлено два спеціальні призи.

Один — від гільдії виробників одягу України: Андре Тану було надано ознайомчу професійну поїздку до Німеччини. А фірма «Nota Bene» вирішила відзначити Наталію Скаржепу набором італійських тканин.

Як бачимо, майбутні модельєри ростуть, спілкуються, вчаться. «Погляд у майбутнє» молодих українських дизайнерів з кожним роком стає все більш упевненим.

ЖИТТЯ У ШОКОЛАДНОМУ КОЛЬОРІ

Бизов. Колекція осінь — зима 2002 — 2003 couture. У цьому показі майже все було новим. Новий клуб Semiramis», що зовсім нещодавно відкрився, з приємним інтер’єром і чудовою відкритою терасою. Новий підхід дизайнера до колекції: за власним зізнанням Сергія, створюючи моделі, він уперше за довгий час абсолютно не думав про своїх клієнтів, наявних або потенційних — вирішив зробити те, що подобається самому, що називається, від душі. Досить нестандартне i вже точно нове для Сергія колірне вирішення — всю колекцію: і чоловічі, і жіночі моделі було неухильно витримано в одному- єдиному кольорі: шоколадному. Кольору чорного шоколаду були і тканини, і замша, і шкіра, і хутро соболя.

Нарешті, колекція була спробою створення нового типу одягу: «сouture-to-wear» (носибельної високої моди). Розшифровуючи це синтетичне поняття, можна сказати, що кожна модель відрізнялася великою кількістю ручної роботи (на деякі витрачено від 20 до 30 днів «кутюрної» праці), звичайно, не підлягала тиражуванню, але при всьому цьому відрізнялася зручністю і пристосованістю для реального, повсякденного носіння.

І лише одне залишилося незмінним — особистий авторський стиль Сергія Бизова. Дизайнер, як завжди, віртуозно знайшов точку з’єднання, здавалося, непоєднуваних, але шалено трендових течій: спортивний стиль, етніка, панк, байкерський стиль і, звичайно ж, гламурна розкіш, яка так добре йому вдається. Багатошарові ансамблі, силуети в об’ємному «японському» стилі, при цьому велика кількість металевої фурнітури, військові портупеї та «індіанські» плетіння зі шкіряних ремінців. Власне, такий мікс цілком виправданий, адже сьогодні у свідомості сучасних європейців поєднуються стилі, смаки і явища, які ще недавно здавалися взаємовиключаючими, а значить, і одягатися вони повинні у чомусь парадоксально. Теоретично, з усього цього кількісного достатку повинна народитися нова якість — такий собі абсолютно свіжий, досі небачений стиль. Що ж, поживемо — побачимо.

РЕТРО-ДЕФІЛЕ

Художню виставку «Жінка. Мода. Час», що відкрилася у Національному художньому музеї України, також цілком можна зарахувати до модних подій. Мабуть, уперше два цих види мистецтва — офіційно визнане візуальне і все ще мало ким сприйняте як повноцінна творчість мистецтво моди — виступили у такій тісній співтворчості і в таких поважних стінах. До того ж співорганізатором проекту, нарівні з музеєм, виступив модний журнал «ELLE Україна».

Куратор виставки Ольга Жбанкова вирішила представити галерею жіночих портретів, на яких добре було б видно історію костюма і взагалі манеру одягатися, стиль того часу. І, зрозуміло, «показ моделей» трьох сторіч — з ХVIII по ХХ століття — не міг обійтися без «живого» дефіле. Але моделі повинні були відповідати духу й атмосфері виставки. Вирішити це складне завдання зуміла дизайнер Вікторія Гресь, відмінною рисою творчості якої є блискуче знання історії європейського костюма і культурне використання в сучасному одязi стилістики, а також елементів крою та фасону минулих сторіч. Дизайнер використала у своїх моделях так званий «винтаж» (професійний термін, що означає старовинні речі або їхні фрагменти: мережива, оздоблення, гудзики) задовго до загального захоплення «модою з блошиних ринків». Показане нею ретро-дефіле, що стало частиною презентації спільного проекту Національного художнього музею України і журналу «ELLE Україна» було колекцією стилізованих моделей, що демонстрували не стільки нові модні тенденції, скільки стиль, властивий усій її творчості.

І треба відзначити, що на мармурових музейних сходах в обрамленні колон моделі Вікторії Гресь виглядали дуже доречно і природно — немов були створені для палаців та анфіладних залів.

Музейна публіка очманіло роздивлялася нафарбованих і причесаних моделей, які зграйкою пробігли перед показом на другий поверх, щоб одягнутися, прибулий на дефіле десант модної преси з повагою і деякою обережністю розглядав полотна Тропініна, Олександра Мурашка, Зінаїди Серебрякової. Ні дати ні взяти — зустріч на Ельбі. Сподіваємося, не остання.

ПЛЯЖ, ПІР’Я І НАРЕЧЕНА У БАСЕЙНІ

Імовірно, робити дві колекції на рік здалося дизайнеру Олексію Залевському дуже нудним. Або він вирішив, що саме це літо заслуговує на особливу увагу з боку моди. Або ж… словом, здогадок може бути безліч, справжньої причини дизайнер, як завжди, не вказав, а тому нам залишається голий факт: після весняно-літньої колекції, показаної, як завжди, на «Сезонах моди», Олексій порадував прихильників і клієнтів ще однією — літньою. І показ оформив дійсно по-літньому: він пройшов під відкритим небом у Гідропарку, на пляжі-клубі (або у клубі-пляжі?) «Sun Sity Славутич». До того ж, «наречена», яка, всупереч традиції не завершувала, а відкривала шоу, показово впала у басейн, що знаходиться у центрі відкритого майданчика. На щастя, не втопилася на манер Офелії, а, навпаки, попливла, як рибка, і благополучно вибралася на берег, примудрившись не зіпсувати фантастичну зачіску з пір’ям, якою, втім, вирізнялися всі моделі на показі.

Літня колекція Залевського включала шовкові блузи і брюки, трикотаж, який кожного разу вдається дизайнеровi все краще і краще (на цей раз чоловічі та жіночі кофтинки були двох типів: з дірками або зі східним малюнком), а також різноманітні плетені аксесуари. Проте різного роду плетіння були і невід’ємною частиною моделей, нерідко вчасно руйнуючи надто вже пафосні ансамблі. Наприклад, розкіш шикарної вечірньої «блузи-американки» з бісерним коміром була цілком урівноважена маленькими облягаючими шортиками з пришитими спереду довгими низками намиста.

Олексій уже давно зрозумів, що йти на три кроки попереду моди безглуздо — не зрозуміють, а тому розсудливо вирвався лише на півкроку вперед. Промайнули чорно-білі спідниці складного крою, двосторонні штани із застроченими складками, блискучі чоловічі пояси, а там — і «Чингачгук-Великий Змій» Залевський, який вийшов на оплески з пером за вухом і весело продефілював позаду своїх моделей. З річки потягло холодком. Почалася дискотека.