«Ляпас» історичному обличчю Києва
«Місто не хоче повертати приватизовані пам’ятки в комунальну власність, бо це передбачає певні зобов’язання та фінансування», — експерт
Старі будинки Києва руйнуються, наче карткові. Після нещасного випадку в лютому цього року на вулиці Богдана Хмельницького, 12, коли під час ремонту аварійної пам’ятки історії впала частина стіни, і під завалами загинуло двоє будівельників, столицю сколихнула нова трагедія. Від Будинку дитячої творчості Подільського району, що на Контрактовій площі, 12 відкололась частина фасаду. Величезний шматок штукатурки вагою 300 — 400 кілограмів упав на тротуар, брила зачепила двох осіб, котрі продавали тут сувеніри. Причину інциденту з’ясовують правоохоронні органи.
Між нещасними випадками минуло майже чотири місяці. Після першої трагедії міський голова Києва Віталій Кличко доручив провести інвентаризацію усіх аварійних будинків столиці, визначити їхній технічний стан, з’ясувати форму власності та балансоутримувачів, а також визначити перелік необхідних робіт. Якщо інвестор або орендар умисно довів будинок до небезпечного стану, мер пообіцяв повертати такі об’єкти в комунальну власність. «День» з’ясовував, які результати проведеної перевірки.
«ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПОВЕРНЕННЯ ОБ’ЄКТІВ МІСТУ ВІДСУТНЯ»
У Київській міській державній адміністрації наш запит розіслали у кілька служб: Департамент освіти та науки (ми цікавились долею Будинку дитячої творчості на Подолі), Департамент житлово-комунальної інфраструктури, Департамент комунальної власності, а також у Шевченківську та Подільську райдержадміністрації. У відповіді Департаменту комунальної власності зазначено: «Інформація щодо технічного стану будинків, які за рішенням судів повертаються до комунальної власності територіальної громади міста Києва, відсутня». Отже, В профільній міській службі немає жодної справи про повернення пам’яток місту?
САДИБА МУРАШКА / ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»
Шевченківська РДА поінформувала, що перевірку аварійних будинків провели; таких, де б велись несанкціоновані ремонтні роботи, не знайшли; як далі їх експлуатувати — надали рекомендації в КМДА. Департамент житлово-комунальної інфраструктури у своєму листі зазначив, що станом на 1 червня в столиці налічується 99 аварійних будинків та будівель, що перебувають у комунальній власності. Їхнім ремонтом мають займатися житлово-експлуатаційні організації. Виходить, влада міста лишається осторонь.
СЛОВО МЕРА — НЕ ЗАКОН
Обіцянці міського голови врятувати аварійні пам’ятки дуже зраділи громадські активісти, котрі багато років відстоюють приватизовані об’єкти. Так, ініціативна група з вулиці Пушкінської, 33, де розташована пам’ятка архітектури садиба Міхельсона, звернулася до Віталія Кличка з листом, що будівлю треба негайно повертати місту, бо інвестор абсолютно нею не займається (про це детальніше — у матеріалі «Розбите серце Пушкінської», «День» №38 від 3 березня 2016 року).
«Ми повірили меру й написали йому листа про пам’ятки архітектури, що знищуються 20 років. Написали, щоб через Київраду їх повернули місту, — розповів місцевий мешканець і активіст Микола Жуков. — Кличко переадресував це секретарю Київради Володимирові Прокопіву, він очолює комісію з питань власності. Там направили звернення в Департамент комунальної власності, щоб підготував відповідний проект рішення Київради. Директор цього департаменту Андрій Гудзь сказав, щоб ми принесли рішення суду. Тобто вказівку мера, що Київрада сама має розв’язати цю проблему, ігнорують. На словах нас усі підтримали, а як дійшло до справи — питання спустили на гальмах».
ВТРАЧЕНА ВИГОДА
Випадок із садибою Міхельсона — непоодинокий. Багато років тому активіст Олександр Глухов домігся повернення садиби Мурашка до комунальної власності, та, як пояснювали в Київраді, коштів на подальшу реставрацію об’єкта немає. Кілька років стоїть без консервації Гостиний двір, його повернення територіальній громаді «зависло» на рівні регіонального відділення Фонду держмайна. Експерти переконують, що Київ ще й втрачає спосіб заробляти, адже якщо повернути певну пам’ятку на баланс міста, можна виставляти її на продаж, зобов’язуючи інвестора привести її до ладу.
САДИБА МІХЕЛЬСОНА / ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»
«Столична влада уникає відповідальності за свої рішення, не хоче повертати приватизовані пам’ятки в комунальну власність, бо це передбачає певні зобов’язання та фінансування, — зауважує перший заступник голови Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Микола Пархоменко. — На перспективу збереження історичного обличчя Києва я песимістично дивлюся, воно вже фактично поруйноване. Інвестори сьогодні вирішують будь-які питання у всіх інстанціях, протистояти їм громада не може. Київрада повинна вирішувати міські проблеми, зберігати історичні зони, але, разом з тим, вишукує, де б ще земельну ділянку отримати, аби щось збудувати й перепродати».
На жаль, місто не зацікавлене у збереженні існуючої спадщини та поповненні списку пам’яток новими об’єктами. Як пояснює Микола Пархоменко, щоб об’єкт культурної спадщини став пам’яткою (а це інший статус та рівень охорони), його треба внести до Державного реєстру пам’яток. «Для цього необхідно підготувати цілий пакет документів, мінімальна вартість якого складає десять тисяч гривень, сама процедура внесення дуже складна, цим ніхто не хоче займатися, — додає пам’яткознавець. — А якщо ця споруда відсутня в Державному реєстрі, то з нею можна обійтись як завгодно».
