«Людина має шукати шлях до спасіння в своєму повсякденному житті»,

Минулого року Німецька євангелічно-лютеранська церква України (НЄЛЦУ) відзначила десятиліття свого повторного — після радянських часів — заснування. У 1992 році відновили свою діяльність перші громади — у Києві, Одесі, Львові, Дніпропетровську. Постала з руїн церква заявила про себе як про спадкоємницю Лютеранської церкви Російської імперії, перші громади якої з’явилися на території України ще у ХVIII столітті. Того ж 1992 року НЄЛЦУ ввійшла як самостійна єпархія (регіональна церква) до об’єднаної Євангельсько-лютеранської церкви Росії, Казахстану, Узбекистану та Киргизії. Резиденція церковного керівництва німецьких лютеран України знаходиться в Одесі, де сформувалася найбільша громада цієї церкви. З 1999 року на чолі церкви стоїть єпископ доктор Едмунд Ратц (Баварія).

Назва церкви — Німецька євангелічно-лютеранська церква України — довго обговорювалася і тільки 2000 року було прийняте остаточне рішення — залишити в назві визначення «Німецька». Як пише д-р Клаус-Юрген Рьопке (Мюнхен), головною причиною є бажання українських німців берегти пам’ять про своє коріння у країні Реформації, у країні Мартіна Лютера — засновника церкви. Останнім часом, однак, лунає все більше голосів проти етнічної замкнутості церкви. Так, на останньому Синоді (жовтень, 2002) президент Синоду Вальдемар Лісний у своєму виступі сказав: «Треба, щоб люди різних національностей відчували себе в нашій церкві, як вдома; ми повинні більш активно використовувати російську і українську мови, бо інакше ми залишимося етнічною церквою, яка через еміграцію німців не має майбутнього».

Сьогодні до складу НЄЛЦУ входить 40 громад — це, приблизно, чотири тисячі віруючих; усі вони — громадяни України німецького походження. Тут служать 10 пасторів; у деяких громадах богослужіння проводять жінки, які виконують функції керівників громад і членів Синоду церкви. Мовами богослужіння є німецька (з перекладами — більшість парафіян не знає мови своїх предків), а також російська й українська (рідко). Поряд з недільними богослужіннями у деяких церквах, наприклад у київській церкві Св. Катерини, відбуваються дитячі богослужіння; систематично провадяться катахетичні заняття для дорослих, теологічні лекції, організовуються наукові конференції. Одна з них була, наприклад, присвячена Мартіну Лютеру і пройшла в Національному університеті України. Після страшних репресій радянських часів віруючі лютерани й досі вважають відновлення і розквіт свого церковного життя істинним чудом Божим.

В уставі церкви, прийнятому ще 1832 року, говориться, що НЄЛЦУ «належить до єдиної, святої, християнської і апостольської Церкви, яку заснував Господь наш Ісус Христос… Вона покликана зберігати й розповсюджувати Його Послання — Євангеліє во славу Бога Отця, Сина і Духа Святого … Євангелічно-лютеранська церква прив’язана до Святого Письма Старого і Нового завітів як до єдиного джерела і непогрішимої норми всього церковного вчення і діяння; …вона визнає також віровизнання Лютеранської церкви, а особливо — істинне «Аугсбурзьке Віросповідання» і «Короткий Катехізис» Мартiна Лютера і вбачає в них чисте тлумачення Слова Божого».

В організаційному і духовному відродженні Лютеранської церкви в Україні активну участь бере, починаючи з самої установчої конференції 1992 року, духовенство Баварської земельної церкви. Сюди присилаються на постійну роботу пастори, фінансуються відновлення і реставрація старих лютеранських церков та пасторських будинків (Дніпропетровськ, Сімферополь, Ялта, Миколаїв, Луцьк, Київ, Одеса), надається допомога новим громадам у купівлі необхідних приміщень, підтримуються освітницькі курси. Особливе значення має фінансова участь в оздоровленні дітей і молоді (в Карпатах, в Трускавці, Ялті). Так, цього року київська церква Св. Катерини оздоровила всіх дітей своїх парафіян; було також організовано відпочинок і лікування у Миргороді 30 членів гуртка Літніх людей при церкві. Як написала у парафіяльному виданні «Лист громади» одна з парафіянок Тетяна Фокіна, «Наша громада і церква — то маленький острівець людяності в тому, часто жорстокому, світі, який нас оточує».

Регулярно спілкується з своїми одновірцями в Німеччині і громада київської церкви Св. Катерини, пастором якої є п. Петер Захі. Кияни бувають у Мюнхені, німці — в Києві; так, на останні свята П’ятдесятниці до Києва приїжджали гості з Мюнхену. На честь свята П’ятдесятниці та гостей лунала кантата Баха у виконанні відомого в Києві лютеранського хору під керуванням п. Сорокопуда та оркестру Державної опери України.

Варто відзначити, що церква Св. Катерини добре відома шанувальникам музики, особливо мешканцям Печерська — у недільні та святкові дні там вельми часто даються концерти духовної музики, виконуються вiдомі твори славетних композиторів. Минулого літа хор з великим успіхом гастролював у Польщі, виконуючи євангелічні і православні співи, а також українські народні пісні.

Видатною подією минулого року для всіх українських лютеран було відзначення 200-річчя Німецької євангелічно-лютеранської громади Житомира, у якому взяли активну участь і київські лютерани. Цікаво, що лютеранська кірха була збудована німцями Житомира ще наприкінці ХIХ століття, але сьогодні належить баптистській громаді. Хазяїни, однак, вже протягом семи років дозволяють використовувати приміщення житомирським лютеранам. (Гарний приклад для українських православних та греко-католиків, які ніяк не можуть «ужитися» у храмах почергового використання). Житомирську громаду складають всього 78 лютеран, а на їхнє свято прибуло понад 200 гостей. Прийшли політики та духовенство інших християнських конфесій. Приїхало чимало гостей з Німеччини, зокрема члени гуртків «Друзі українських лютеран». Поздоровити своїх земляків зі святом прибув і представник посольства Німеччини в Україні. Він привітав житомирських лютеран з ювілеєм і нагадав про те, що «колись німці привезли сюди із собою свою віру і свою працьовитість і стали шанованими громадянами цього міста. Але вони також пережили жахи ХХ століття і постраждали як через свою віру, так і через походження. Багато чого вони втратили, зокрема свою мову. Але зберегли віру і вижили».

Як прийнято у лютеранській церкві, значну роль у святкуванні вiдiгравала музика. Так, струнний оркестр і органіст виконали церковну сонату Моцарта. Те, що великий композитор був католиком і писав церковну музику для Католицької церкви, не заважає лютеранам виконувати його «божественну» богослужбову музику. У богослужінні брали участь два великi хори — хорова капела «Орейя» і студентський хор музичного училища.

Різдво Христове (за новим стилем) громада церкви Св. Катерини відзначила особливо урочисто. Відбулося святкове богослужіння, діти членів громади отримали подарунки, пенсіонери — конверти із кількома десятками євро. А після богослужіння всі парафіяни на чолі з пастором зібралися у великій залі на святкову трапезу. І знову лунало багато музики.

Автор дякує пані Тетянi Терьошинiй, редактору видання «Письма общины» церкви Св. Катерини, за допомогу у підготовці матеріалу.

P.S.

Лютеранство — одна з численних християнських конфесій, які об'єднуються назвою «Протестантизм». Виникло на першій хвилі Реформації, прийнявши віровчення Мартіна Лютера, викладене у «Аугсбурзькому сповіданні віри» 1530 року. Під «Реформацією», розпочатою Мартіном Лютером, загалом розуміють перегляд загальноприйнятого тоді на Заході вчення Католицької церкви та прийнятих форм церковного життя, тобто — нову версію тлумачення християнства. Так, за Лютером, спасіння людини залежить не від ретельного виконання церковних таїнств та обрядів, а виключно від її, людини, віри (принцип «Виправдання вірою»). Такий підхід значно знижує роль церкви і духовенства як посередників між Богом і людиною. Згідно з вченням Лютера, людина має шукати шлях до спасіння не в затворництві, не в монастирях, а в своєму повсякденному житті.

Друга радикальна теза Лютера відкидає так зване Святе Передання — рішення Святих Соборів, правила і канони, які не згадуються у Святому Письмі, вчення Отців церкви, судження Римських пап. Єдиним джерелом християнської істини визнається Святе Письмо — Старий і Новий завіти, особливо — Євангелія. Із семи християнських таїнств в лютеранстві збережено тільки два — хрещення й причастя; інші п'ять вважаються обрядами. Чернецтво, поклоніння святим, іконам, мощам скасовані. Лютером було проголошено (ХVI ст.) право і необхідність проводити богослужіння національними — зрозумілими людині — мовами (а не латиною). І право кожного читати Біблію рідною мовою. Лютер не тільки проголосив: «Біблію — в кожний дім», а й переклав її німецькою. (До речі, мова Біблії Лютера стала основою формування загальнонімецької мови.) Сьогодні в світі налічується близько 100 млн. лютеран.

В Україні, окрім німецьких лютеран, є й інші лютеранські церкви, зокрема українська.