Маленькі заручники великого конфлікту

Останніми днями представники так званої самопроголошеної ДНР для своїх брудних маніпуляцій почали використовувати сиріт, дітей із притулків і прийомних сімей. Бойовики зухвало забороняють їм залишати стіни сиротинців, розташованих у зоні АТО, або ж силоміць вивозять у «безпечне місце» —  сусідню Росію. У той же час у держави немає єдиної позиції щодо евакуації таких діток.

Наприкінці травня кілька автобусів з дітьми із Слов’янська переправили в Крим (в МВС стверджують, що за згодою батьків). А нещодавно автобус із 25 дітьми, який вирушив із Сніжного Донецької області в Дніпропетровську область, захопили терористи і переправили його в Росію.

— Ситуація із захистом пав дітей на сході України викликає тривогу: ми моніторимо ситуацію всіма можливими засобами — допомагають і громадські організації, і волонтери. Саме від них ми отримуємо найоперативнішу інформацію. На жаль, ситуація така, що питання вивезення дітей із небезпечних регіонів не стало сьогодні ключовим. Із майже восьми мільйонів дітей України близько одного мільйона проживає в Донецькій та Луганській областях (понад 660 тисяч — в Донецькій, це найбільше дитяче населення України).  Із них дітей-сиріт у Донецькій області — близько десяти тисяч, в Луганській області — майже п’ять тисяч. Найбільшу тривогу викликає  відсутність скоординованості в діях, пов’язаних із вивозом дітей за межі цих областей. Так, загалом сьогодні звідти вивезено на оздоровлення лише 10 тисяч дітей. І там найгостріша ситуація — із розміщенням сімей із дітьми, — розповіла  представник Уповноваженого з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності Оксана Філіпішина.

Представники громадських організацій та волонтери, які опікуються переселенцями із Криму та східних областей України, стверджують, що стратегія держави в цій роботі їм зрозуміла. Ніхто не знає, що далі робити з дітьми та їхніми батьками, які послуги їм мають надаватися та на який термін. Через те громадські організації діють на свій розсуд — з точки зору доцільності. Вони самі координуються між собою, бо про координацію від держави не йдеться.

— За останні два місяці з Криму і Севастополя виїхали тільки два дитячі будинки сімейного типу, в яких виховується 14 дітей. Це — всі, хто захотів, стверджує чиновник. Також із Луганської області виїхали  три дитячі будинки сімейного типу (15 дітей) та чотири прийомні родини (чотири прийомні дитини); з Донецької — вісім дитячих будинків сімейного типу, в яких виховується 45 дітей, та 12 прийомних сімей із 28 дітьми. Розселені вони у різних регіонах, — розповідає заступник директора Департаменту захисту прав дітей та усиновлення Мінсоцполітики Світлана ІЛЬЧУК.

Як свідчать волонтери, батьки вивозять дітей хто куди: хто — до родичів в сусідні області, хто — в Росію, хто залишається на місці. На жаль, гірша ситуація з інтернатами, які не можуть бути такими «мобільними». Цих дітей якраз і обрали для своїх цілей терористи...

ОПЕРАЦІЯ: «ВИКРАДЕННЯ»

«Перший випадок вплинути на так званих державних дітей був кілька тижнів тому. Тоді до краматорського притулку, де перебувають сироти,  діти, позбавлені батьківського піклування та діти, статус яких ще не встановлено, прийшли представники самопроголошеної республіки та сказали, що захищатимуть їх, — говорить Дар’я Касьянова, керівник програми «Сирітству — ні!» Благодійного фонду «Розвиток України». — Майже одразу нам у Фонд подзвонили з місцевої служби в справах дітей, сказали, що діти налякані, їх негайно треба вивозити. Ми зібрали дванадцять дітей і доправили у Київську область. Того ж вечора до притулку повернулися представники ДНР разом із журналістами НТВ, запитали, чому нікого немає. «Ми хотіли зняти, як діти спускаються у підвал», — сказали кореспонденти».

Згодом посланці самопроголошеної влади прийшли до Краматорського дитячого будинку «Антошка», в якому перебувають 60 малюків у віці до чотирьох років.

«Треба сказати, що в той день, коли з’явилися представники ДНР в «Антошці», спостерігалася така собі атака на сиротинці так званого північного регіону Донецької області — Слов’янська, Горлівки, Краматорська, Артемівська. Представники ДНР попереджали — не варто перевозити дітей на «ворожі території» — ними вважаються всі, окрім Росії. Фактично й керівництву цього дитячого будинку заборонили евакуювати малюків», — говорить Касьянова.

Потім головного лікаря Анатолія Романова заарештували, а співробітникам наказали збирати дітей до Ростова. Тим часом під дитячим будинком збиралися жителі Краматорська та батьки, які вимагали не чіпати дітей. Люди були готові розібрати дітей по домівках. Згодом медика все ж таки відпустили. Але діти — і нині заручники ситуації, бо й досі перебувають у Краматорську, хоча їх вже тиждень чекають у Харкові, куди вони збиралися виїжджати напередодні візиту бойовиків.

Головний лікар Харківського дитячого будинку Роман Марабян розповідає «Дню», що в його закладі все готово. «11 червня до нас офіційно звернулися колеги з Краматорська з проханням прийняти 33 дитини з Будинку дитини «Антошка», — розповідає він. — Усі питання з перевезення та розміщення дітей у харківських будинках дитини було узгоджено між Департаментами охорони здоров’я ДОДА і ХОДА під чітким керівництвом МОЗ. Було зроблено все можливе для прийому дітей: виділено палати, персонал, скориговано плани з харчування та лікування малюків. 13 червня близько 14.00 вони мали бути вже в Харкові. Але за день до того мені зателефонував головний лікар Краматорського будинку дитини пан Романов і сказав, що самопроголошена влада ДНР скликала термінову нараду з цього питання, тож приїзд дітей відтерміновується. Нині ситуація така: ми готові прийняти дітей у будь-який момент, але все залежить від ситуації в Краматорську».

ЕВАКУАЦІЯ ЛЮДЕЙ ІЗ ЗОНИ БОЙОВИХ ДІЙ СЬОГОДНІ УСКЛАДНЕНА. ЩЕ БІЛЬША ПРОБЛЕМА — З ЕВАКУАЦІЄЮ ДИТБУДИНКІВ ТА ІНТЕРНАТІВ: ТЕРОРИСТИ НЕ ВТРАЧАЮТЬ МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАТИ «ДЕРЖАВНИХ» ДІТЕЙ У СВОЇХ МАНІПУЛЯЦІЯХ. ДІТИ СТАЮТЬ ЗАРУЧНИКАМИ СИТУАЦІЇ Й РИЗИКУЮТЬ ЖИТТЯМ / ФОТО РЕЙТЕР

Утім, найгучнішою справою вважається та, коли терористи захопили автобус із сиротами та фактично викрали дітей. 12 червня 25 дітей-сиріт і вихованців дитячих будинків сімейного типу з міста Сніжне їхали на відпочинок на Дніпропетровщину. Автобус зупинили представники ДНР і розвернули в бік кордону з Росією. Уже під час перетину кордону на контрольно-пропускному пункті «Должанський» мама-вихователька дитячого будинку сімейного типу із двома рідними та сімома прийомними дітьми категорично відмовилася залишати Україну. Російські прикордонники їй говорили, щоб вона не кричала, бо «їде відпочивати на море». Зрештою цю маму та її дітей відпустили. А всіх інших без відповідних документів і дозволів вивезли до табору для біженців у Новошахтинську Ростовської області. Далі були прохання, вимоги та нота протесту. Вітчизняне Міністерство юстиції підготувало навіть заяву до Європейського суду з прав людини з вимогою до Росії повернути дітей. І от за добу після викрадення літак із дітьми приземлився в аеропорту Дніпропетровська...

БЕЗ ЄДИНОГО РІШЕННЯ

«Минулими вихідними процес (евакуації людей. — Ред.) майже зупинився. Напередодні нам у фонд дзвонили і намагалися з’ясувати, якими маршрутами ми вивозимо дітей, де зупиняємося, повз які блокпости проїжджаємо. Тому ми вирішили, що масово людей зі Слов’янська та Краматорська ми не вивозитимемо», — говорить Касьянова.

Тоді ж невідомі обдзвонювали батьків-опікунів у Єнакієве та Горлівці, представлялися працівниками опікунської ради й вимагали, щоб уже наступного дня батьки з дітьми були на місцевих залізничних вокзалах із документами. Звідти дітей планували відправляти «на оздоровлення» до Росії. Дізнавшись про такі дзвінки, чиновники та представники благодійних фондів почали самі телефонувати прийомним батькам — а лише у Горлівці таких біля трьохсот людей, — щоб дізнатися, у чому справа. Виявилося, що дзвінки та пропозиції справді були. Хтось навіть погоджувався. Але більшість не бажала їхати до Росії. Окрім того, представники служб у справах дітей виходили на вокзали, але жодних масових виїздів, на щастя, зафіксовано не було.

«Терористи з ДНР під примусом та з погрозами розправи вимагають у органів опіки та піклування дані щодо дітей», — говорить представник уповноваженого Верховної Ради з прав людини Оксана Філіпішина. Вона просить прийомних батьків, перш ніж погоджуватися на пропозиції представників ДНР, згадати випадок, який стався кілька тижнів тому, коли дітей батьки відпустили на відпочинок в «Артек»: «Майже дві сотні дітей зі Слов’янська, яких відправили начебто в «Артек», поїхали фактично в нікуди. Офіційні органи Криму нічого не знали про прибуття дітей. При тому, що діти виїхали з документами, з довіреністю батьків. Сьогодні вони змінили вже четвертий табір: були у Сімферополі, Форосі, Севастополі. Нині — у Бахчисараї. Бо ніхто не сплатив за їхнє перебування в «Артеці».

Щодо евакуації дитячих будинків та інтернатів, то керівники цих установ не можуть самостійно ухвалювати рішення щодо переїзду. Наказ може давати відомство, якому вони підпорядковуються. А це може бути Міністерство освіти, соціальної політики чи охорони здоров’я. Згадані установи мають надсилати лист із зазначенням місця перебування та деталями переїзду. Вони ж повинні подбати і про охорону.

«Представники самопроголошеної влади знайшли таку тонку больову зону, на яку й тиснуть, — говорить Дарья Касьянова. — Так часто буває, що місцеві чиновники не можуть швидко ухвалити необхідні рішення щодо евакуації, й Київ не говорить, як діяти — з відстані об’єктивно оцінити ситуацію важко. Ми готові були вивезти майже двісті дітей із Краматорського притулку, але так і не дочекалися офіційного листа від Мінсоцполітики».

«Єдиного рішення стосовно дій щодо дітей різних за віком та станом здоров’я немає. Вони абсолютно неузгоджені й різні, кожне міністерство, не маючи єдиної політики щодо оцінки ситуації з безпекою цих дітей, діє на власний розсуд», — говорить і Оксана Філіпішина. Сьогодні в Україні дитячими будинками сімейного типу і прийомними сім’ями опікується Мінсоцполітики, частиною інтернатів та дитячими будинками — Міносвіти, частиною (де проживають діти від 0 до 5 років) — Міністерство охорони здоров’я.

ПРАВА ДІТЕЙ... ЗА ЗАЛИШКОВИМ ПРИНЦИПОМ

Запізніла реакція та затягування — це наслідок політики, яка проводилася щодо захисту прав дітей останні чотири роки, вважають експерти. А політика була вкрай незадовільною. При цьому в Україні досі немає Плану заходів щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2014 рік (це — основний документ, який має гарантувати права дітей).

«Зараз із впровадженням в Україні Національного плану дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини ми маємо катастрофу. У 2012 році ми виділяли на ці потреби 270 мільйонів гривень. Сьогодні ж основним координуючим органом цього закону визнано Мінсоцполітики, яке на реалізацію Плану дій виділило лише 197 тисяч гривень (у 8 разів менше, ніж  2012 року. — Ред.), — говорить керівник Партнерства «Кожній дитині» Василина Дибайло. — Я вважаю, що  треба звертатися до уряду і парламенту: слід дати зрозуміти, що неможливо фінансувати цей закон по залишковому принципу. Неможливо фінансувати всі інші програми, коли основний закон для дітей не виконується, не фінансується, і навіть по ньому не пишуться звіти».

Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини, прийнятий 2009 року, розрахований до 2016 року. Понад 10 громадських організацій взяли участь в оцінці його реалізації, починаючи з 2010 року. Висновки такі: відсутнє стратегічне планування, формалізм, недостатня координація роботи різних органів державної влади, недостатня увага до захотів програми.

«Починаючи з 2010 року, на рівні держави розроблялися і приймалися щорічні плани дій. Однак наш аналіз показує, що сам процес укладання відбувався і продовжує відбуватися неефективно, — говорить президент Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда» Катерина Левченко. — Так, значна частина завдань, сформульованих у законі, не увійшла до плану: не відображена тема торгівлі дітьми, жорстокого поводження з ними та сексуальної експлуатації; також немає заходів щодо розвитку фізичної культури дітей; не згадувалася навіть імунізація. Дуже актуальною є, але не виконувалася, частина, яка стосується доступу до соціальних послуг неповнолітніх та молоді, які проживають в сільській місцевості. Також мало уваги приділялося дітям-біженцям. Це сьогодні дуже б’є по внутрішньо переміщеним особам із Донецька, Луганська, Криму, які хоч і не є біженцями, але водночас стикаються з купою невирішених проблеми».

Та найперше потрібно якнайшвидше вирішувати питання безпеки дітей на територіях, де ведуться бойові дії. Представники міністерств кажуть, що проводиться активна робота: хочеться сподіватися, що завдяки їй більше діти не постраждають. Також владі вже зараз потрібно думати про навчання евакуйованих дітей, і взагалі — про тривале перебування родин із дітьми в інших регіонах.