«Майдан: усна історія»

До першої річниці Євромайдану Український інститут національної пам’яті презентує проект «Майдан: усна історія», що складається з аудіо— та відеоінтерв’ю активістів. Як зазначають організатори, записи стануть основою для архіву Майдану та служитимуть джерельною базою для істориків, режисерів-документалістів, соціологів, психологів та інших. У майбутньому матеріали будуть доступні широкому загалу, а також їх використовуватимуть в експозиції Музею Свободи / Музею Майдану. На сьогодні записано 144 аудіо- та 86 відеоінтерв’ю у жанрі спогадів. Проект реалізується у партнерстві з ГО «Фонд збереження історії Майдану», що заснована голландцем Робертом Ван Вореном. «Фонд збереження історії Майдану» долучив до цього проекту українську кінорежисеру, документаліста Наталію Машталер, яка почала знімати ще з кінця лютого.

«Спочатку «Фонд...» знімав окремо, і працівники інституту — окремо, — коментує «Дню» Тетяна ПРИВАЛКО, науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті. — Ми ходили на Майдан одразу по завершенню розстрілів і впродовж двох місяців записали 144 аудіосвідчень очевидців, які зараз уже всі розшифровано. Специфіка того опитування полягала в тому, що ми змогли залучити до проекту людей із самооборони, тобто тих бійців, які жили в наметах, представляли різні регіони, постраждали, у яких загинули друзі, які пережили найстрашніші моменти Майдану. Із середини літа ми почали співпрацювати з «Фондом...» і отримали можливість записувати відео-інтерв’ю. Тут уже різні представники — і самооборони, і громадського сектору Майдану, і Євромайдан SOS, і волонтери, і мистецька сотня, і просто присутні. Через те, що найбільш активні бійці самооборони задіяні в АТО і волонтерській роботі, то їх дуже важко зараз запросити, щоб вони знайшли час приїхати до нас. Тому зараз ми збільшуємо категорію очевидців, і здебільшого це ті, хто присутній у Києві.

Ще одна специфіка цього проекту — інтерв’ю представників різних церков, — продовжує пані Тетяна. — Ми ходили до Свято-Михайлівського Золотоверхого собору, зокрема у нас є відео з Іваном Сидором — відомим дзвонарем, а також з ігуменом, який опікувався розселенням людей у перші моменти, коли протестувальники зайшли до Михайлівського собору. Є інтерв’ю з представниками римо- і греко-католицької церков, нещодавно записали розмову з верховним архієпископом Любомиром Гузарем, який є членом ініціативної групи «Першого грудня» — він розповів про те, як ця група долучалася до спроб вирішення конфлікту протистояння між владою і протестувальниками, які питання обговорювали тоді на круглих столах».

Як розповідають організатори, інтерв’ю проводили за стандартним опитувальником, щоб потім можна було порівняти відповіді. Запитували про причини виходу на Майдан, коли саме людина почала брати активну участь у подіях, що запам’яталося, які найважливіші події визначає для себе, і в яких брала участь. Якщо представляє безпосередньо якусь організацію — просили розказати про структуру цієї організації, коли її було засновано, які функціональні обов’язки. І узагальнюючі питання — як сприймають Майдан, що він для них є, яке значення  відіграв для розвитку українського суспільства, що є символами Майдану, і кого вважають його героями, якою має бути пам’ять про Майдан.

«Ми намагаємося вийти і на представників антимайдану, — каже науковий співробітник УІНП. — У нас є один запис опонента — Галини Запорожцевої, голови громадської організації «Матері України». Ми сприймаємо такі сюжети без жодних дискусій. Ми лише фіксуємо свідчення очевидців, не впливаємо і не формуємо їхнє бачення і оцінку. Ми готуємо велике історичне джерело».

Зараз УІНП запрошує всіх охочих взяти участь в акції «Запиши найцікавіший спогад про Майдан», який увійде до архіву. Для участі в проекті необхідно зняти коротке відео (до п’яти хв.) із учасником подій зими 2013—2014 рр., або ж записати свою розповідь із найцікавішим, на вашу думку, спогадом про Майдан і надіслати в інститут до 19 грудня.

Остаточний варіант — електронний архів із вільним доступом для дослідників і режисерів документалістів. Архів зберігатиметься у двох копіях: одна — в Українському інституті національної пам’яті, а друга — у «Фонді збереження історії Майдану», тобто фізично — у Мюнхені, щоб європейські дослідники і режисери також мали доступ до цих свідчень. Також УІНП планує ініціювати співпрацю для проекту «Майдан: усна історія» із Музеєм Івана Гончара, Київським університетом імені Бориса Грінченка та Національним університетом «Києво-Могилянська академія», де також записували свідчення майданівців.