«Маємо читати такі слова вчасно»

«Я завжди цікавилася історією...» Ці слова головного редактора газети «День» Лариси Івшиної з передмови до видання «Україна Incognita. ТОП-25» привели у Локачинську районну бібліотеку людей, які також могли б сказати про себе саме так. Чи не першою на обговорення останніх видань газети з’явилася Антоніна Костянтинівна Мороз, котра має вже дуже поважний вік, але ніколи, як розказали бібліотекарі, не пропускає у селищі подібних подій. Любить слухати «розумних людей», а тим більше, що мова мала йти про книжки, які «про Україну».

Директор районної бібліотеки Людмила Мариняк відзначає таки зрослу активність локачан щодо теми, до якої в нашому регіоні завжди був інтерес, — до України як держави. Але і Революція Гідності, й фактична війна на сході за територіальну незалежність цієї держави змусили більше зрозуміти свою національну ідентичність. Тому присутність всеукраїнської газети «День» та її причетність до задоволення цього зрослого інтересу відчувається в бібліотеці повсюди. На кожному з численних стендів — різної тематики — обов’язково є  статті  «Дня». А один зі стендів взагалі віддали під ті, друковані скарби, які отримали у подарунок від газети зовсім недавно: це випуски глянцевого додатка «Маршрут №1» та видання з Бібліотеки газети «День»: «Україна Incognita» (найперша, котра витримала вже не одне перевидання), «Україна Incognita. ТОП-25», книжка Джеймса Мейса «Ваші мертві вибрали мене», перевидані недавно «Апокрифи» Клари Гудзик і фотоальбом «Люди Майдану». У книгозбірні мріють (бо є така потреба) і про решту книжок із Бібліотеки «Дня», адже про цінність їх чули не раз, — ці слова локачинські бібліотекарі також повторять не раз і не два.

 — Нещодавно ми проводили у бібліотеці «героїчну годину», присвячену річниці Майдану. То я цей альбом вивчила до останньої коми: стільки тут цікавого матеріалу, бо коли події ще пам’ятаєш, то з особливим почуттям сприймаєш таке видання. Дивишся і розумієш, що цей альбом — то книжка не на один день, не на одне, будемо сподіватися, покоління. Героїчна година, на яку ми запросили і «майданівців» із Локач, пройшла зі сльозами на очах. Як зі сльозами передавали одне одному каски, в яких ці люди стояли на Майдані, так і сторінки фотоальбому перегортали і з печаллю, і з надією, що Майдан стояв недаремно, — принагідно ділиться враженнями бібліотекар читального залу Ганна Марчак.

На презентацію й обговорення книжок «Дня» запросили не лише читачів, які цим цікавляться, а й сільських бібліотекарів. Бо саме в них часто питають поради, а що ж прочитати?.. Було радісно, що чимало сільських книгозбірень району вже можуть запропонувати і книжки, видані нашою газетою. Коли вийшов «Маршрут №1», присвячений Волині, одна з його авторів — журналістка Валентина Штинько — подарувала екземпляр районній бібліотеці.

 — Ми роздивилися, перечитали не один раз, починаючи зі вступного слова нашої Лариси Олексіївни (головний редактор газети «День» Лариса Івшина — корінна ж локачанка. — Авт.), і... попросили ще кілька екземплярів «Маршруту». З великою радістю отримали дві солідні посилки з редакції: крім «Маршруту», присвяченого й іншим регіонам України та різним темам, отримали й нові книжкові новинки «Дня». Дечим змогли поділитися з сільськими бібліотеками, бо, на жаль, культура у нас продовжує фінансуватися  за залишковим принципом, а розумну книгу хочуть читати і в селі, — каже директор районної бібліотеки Людмила Мариняк.

Власне і на цій презентації мова йшла не тільки про «Україна Іncognita. ТОП-25» та «Апокрифи» Клари Гудзик, а загалом про те, що книжки, видані «Днем», — це та основа, без якої не сформуємо свідомого українця. На обговорення прийшов голова Локачинської районної ради Василь Демидюк і настоятель місцевого храму УПЦ КП отець Ігор Дружинець, із Луцька приїхала Валентина Штинько. А Юрій Ребрук, головний спеціаліст сектору інформаційної діяльності апарату Локачинської райдержадміністрації, навіть представив присутнім свій міні-аналіз кількох статей із збірника «Україна Іncognita».

«БІБЛІОТЕКА — ЦЕ ЗАВЖДИ ЦЕНТР ДЕРЖАВНОСТІ»

 Валентина ШТИНЬКО, письменниця, журналіст, почесна громадянка Локач:

 — Якось філософ і мислитель Еразм Роттердамський сказав такі слова: «Моя батьківщина там, де моя бібліотека». «День» сьогодні стверджує те, що бібліотека — це не склад того, що колись видавало людство, а центр державності. Це живе джерело думки, і локачинська бібліотека завжди багато робить, щоб воно не замулювалося, аби «вибухало» знаннями історії, культури, розвитку інтелекту. Я неймовірно рада і горда, і по-доброму заздрю Ларисі Івшиній, якій колись прийшла справді геніальна ідея: крім газети творити ще і бібліотеку газети. Бо книга починає жити власним життям, здобуває нових і нових читачів. Я перечитала більшість книжок, які видав «День». Не скажу, що це була легка праця, бо треба думати і робити висновки. Але ми всі маємо набратися, я би сказала, творчої злості й читати, читати цю літературу. З кожною прочитаною книжкою ми стаємо іншими людьми, ми на ранок прокидаємося іншими. Навіть третину виданого прочитайте. І ваші горизонти знань розширяться дуже далеко, ви будете гордитися своєю історією. А нам же цієї гордості так бракує!

«ТУТ МОЖНА ПІДПИСАТИСЯ ПІД КОЖНИМ СЛОВОМ»

 Василь ДЕМИДЮК, голова Локачинської районної ради:

 — Я би хотів почати з того нещасного бюджету, якого ми чекаємо з острахом. У році, що минає, в нашому районі вперше за багато років вдалося бодай забезпечити працівників районної та сільських бібліотек зарплатою... Але я не знаю, чи у році прийдешньому нам не доведеться повертатися до старих недобрих часів, коли працівники культури працювали на чверть ставки. Такі реалії, на які ми на нашому рівні не маємо впливу. Мені, історику за фахом, хотілося б, щоб у кожній, навіть сільській бібліотеці були книжки, які видає газета «День».

У СІЛЬСЬКИХ БІБЛІОТЕКАРІВ ВИДАННЯ З БІБЛІОТЕКИ «ДНЯ» ВИКЛИКАЛИ НАЙЖВАВІШЕ ЗАЦІКАВЛЕННЯ. ПРИЄМНО, ЩО ЗАВДЯКИ НАШОМУ ГОЛОВНОМУ РЕДАКТОРОВІ ЧИМАЛО КНИГОЗБІРЕНЬ ЛОКАЧИНСЬКОГО РАЙОНУ ВЖЕ МОЖУТЬ ЗАПРОПОНУВАТИ КНИЖКИ, ВИДАНІ НАШОЮ ГАЗЕТОЮ / ФОТО ІРИНИ РОМАНЮК

Бо вони надихають на певні роздуми, вони просто змушують думати, а отже, і по-іншому оцінювати та творити життя власне та життя держави. Як історик, я скажу чесну річ, що ніколи раніше підручники не були достеменно об’єктивними, бо на нашу історію впливали певні політичні процеси. Треба було шукати першоджерела, робити аналіз і висновки. З книжками «Дня» я познайомився торік і навіть брав участь у науково-практичній конференції, яку проводили у Локачинській гімназії. Я навіть аналізував для учнів статтю про Василя Стуса, і, повірте, той текст і для мене багато в чому став відкриттям. Я читав-перечитував його і замислювався, чому людина, котра могла б, як тисячі інших, жити спокійно, повстала і стерпіла заради України все, що випало на її долю, до самого кінця?!

Мені цікаво було слухати роздуми і школярів — це молодь, котра дуже тонко відчуває, де є істинне національне зерно. Та вчитися ніколи не пізно. Ці 25 статей із книжки «Україна Іncognita. ТОП-25»  відкривають світ історії, про яку ми, виховані на міфі про «старшого і молодшого братів», могли не знати. Про Хрещення Русі, про Переяславську Раду, про те, хто привласнив історію Київської Русі й таке інше. Ми не тільки втратили свою назву, ми і мову свою вже почали втрачати. Ми отримали ще один шанс стати європейською державою, але мусимо позбутися синдрому меншовартості. Почитайте ось статтю Ліни Костенко «Україна як жертва і чинник глобалізації катастроф». Це було написано ще 25 квітня 2003 року, тут можна підписатися під кожним словом, Тут «речі тяжкі і прикрі, тут вже не можна втішати себе, що якось воно та буде». І ми маємо читати такі слова вчасно. Дякуємо нашій землячці, головному редакторові всеукраїнської газети «День» Ларисі Івшиній за її працю. Хай така література, як і така газета, доходять до кожного українця.

«ГАЗЕТА «День» КРИСТАЛІЗУЄ УКРАЇНСЬКУ НАЦІЮ»

 Юрій РЕБРУК, працівник Локачинської районної держадміністрації:

 — «День» сьогодні робить дуже велику справу: він кристалізує українську націю. Лариса Івшина показала нам шлях, як це треба робити. Я проаналізував для себе п’ять статей із книжки «Україна Іncognita. ТОП-25», поки що п’ять, починаючи зі вступу. І можу повторити за Ларисою Івшиною слова про те, що істинна історія України важлива не тільки нам, тим, хто живе на цій землі. Вона важлива і світові, бо «пізнаючи історію України, світ почне розуміти, як йому поводитися з Росією». Бо і світові, й Росії, й нам таки справді «настав час мужньо прийняти правду». Я захоплений працями Сергія Кримського «Ефект високого неба», Валентина Мойсеєнка «Шлях до нової віри». «День» подає ті знання, те зерно, яке може і має прорости.

«МАРШРУТ №1» ПРО ВОЛИНЬ  НЕ ПРИЙМАЮ З РОБОЧОГО СТОЛА»

 Любов ЛЕВЧИК, завідувачка бібліотеки-філії села Затурці:

 — Хотілося б передати величезну вдячність Ларисі Івшиній за те, що завдяки газеті «День» і наші сільські бібліотеки змогли поповнити свої фонди. Повірте, що у кожному селі, а тим більше у нашому селищі Затурці, де є і музей-садиба В’ячеслава Липинського, досить великий інтерес до власної історії. А окрема дяка — за «Маршрут», присвячений Волині, бо вона таки того варта. Я спочатку прочитала вступне слово Лариси Івшиної «Про аристократичну розкіш простоти», де так із душею написано про наш край, про його самобутню історію, а потім перечитала усі геть сторінки, і мені як бібліотекарю захотілося відразу ж організувати обговорення журналу. Дякувати Богу, що у Затурцях є музей Липинського, тобто є  приміщення, де можна провести таку культурну зустріч. Я провела тут краєзнавчу годину для школярів за матеріалами глянцевого додатку «Дня». Я цей журнал і не прибираю далеко з робочого столу. Люди приходять і зразу його дивляться, просять додому. Даю, нехай читають.

А потім тут же, в музеї, учасникам місцевої «Просвіти» представила останні книжкові новинки «Дня». Ще є покоління, яке не знає історії України, бо вони вчили ту історію, яку писали згідно з партійними документами. Тепер ми маємо таку можливість — ЗНАТИ, маємо і книжки, які треба читати, над якими треба мислити.