Медична реформа в дії

Військовослужбовець ЗСУ, заступник голови Спілки офіцерів України полковник Петро Лисенко нещодавно розмістив у мережі своє відео звернення з приводу загрози підриву боєздатності усього Криворізького гарнізону. Таку загрозу несе, на його думку, можливе закриття єдиного на весь гарнізон і мікрорайон, де він мешкає, медичного закладу.

Чутки про те, що місцеву поліклініку нібито планують закрити, з’явилися на Макулані ще наприкінці минулого року. І хоча такі віяння виникають вже не вперше, дана новина не на жарт схвилювала мешканців віддаленого міського мікрорайону з майже 10-тисячним населенням. У разі прийняття такого, м’яко кажучи, не зовсім адекватного рішення населення трьох житлових масивів – мікрорайону Всебратське-2 (в народі – Макулан), військового містечка 17-ї танкової бригади та сусіднього селища Всебратське – фактично позбавляється доступу до вторинної ланки медицини, а відтак і оперативного надання якісної лікарської допомоги.

Така сумна перспектива найперше обумовлена певною віддаленістю від інших міських медичних закладів і досить обмеженим транспортним сполученням, адже маршрути власне міського транспорту, як то автобуси, тролейбуси, трамваї, за роки великого пострадянського дерибану сюди так і не проклали й пасажирські перевезення на цьому «глухому» напрямку здійснюються лише двома приватними маршрутами так званих маршрутних таксі. Тож після десятої години вечора потрапити до цього міського анклаву або виїхати з нього є справою досить безнадійною. Звісно, є ще й варіант міського таксі, але і з цим, здавалося, безвідмовним видом транспорту виникають певні проблеми. Дуже часто диспетчери таки відмовляються приймати замовлення, бо таксисти, мовляв, не хочуть їздити в один бік «порожняком». Буває таке, що й карету швидкої допомоги не дочекаєшся…

Ось така досить дивна ситуація склалася навколо Макулану, яка аж ніяк не гармонує з доволі модерним виглядом і сучасною інфраструктурою мікрорайону, збудованого в 1990-1992 роках австрійською фірмою «Гофман-Макулан».

ДЕПРЕСИВНИЙ МІКРОРАЙОН ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЗРАЗКА

Це був один з перших європейських вишуканих подарунків для військовослужбовців групи радянських військ, що виводилися з Німецької Демократичної Республіки та інших постсоціалістичних країн Варшавського договору. За західноєвропейськими проектами австрійськими, німецькими, словацькими і зрештою українськими будівельниками було збудовано для них новий житловий масив з висотних будинків на 1,5 тисячі квартир, а також школу, поліклініку, диткомбінат, торговельний центр, універсам, готель «Братислава» та АТС. На той час в новому мікрорайоні проживали в основному військовослужбовці.

У вікні поліклініки

На жаль, мікрорайон з прекрасною інфраструктурою, збудований європейцями на замовлення Міноборони України та за ініціативою Криворізького міськвиконкому, за роки великого роззброєння і не менш масштабного дерибану – як самої армії, так і країни в цілому, з часом перетворився на депресивний. І якщо будинки житлового фонду все ще милують око приємним дизайном і задовольняють мешканців своїми зручностями і затишком, то об’єкти інфраструктури в умовах економічної стагнації, занепаду соціальної сфери та руйнівного впливу загального дерибану переживають далеко не найкращі часи. Деякі з них, позбувшись значної частини унікального обладнання, поступово втрачають своє первинне функціональне призначення, змінили або очікують зміни власника.

Досить показовим у цьому відношенні є величезний торговельно-громадський центр «Україна», який наразі стоїть напівпорожнім. А двадцять п’ять років тому… Тут був типовий європейський супермаркет! З відповідним обладнанням – модерними прилавками, вітринами, стелажами, касовими боксами з транспортерними стрічками, які можна побачити в сучасних супермаркетах… На жаль, цього всього наразі вже немає.

Торговельно-громадський центр (фасад)

Віє порожнечею з холодильних камер – величезних вбудованих приміщень, в яких було колись унікальне холодильне обладнання. Наразі все вирване з «корінням», розграбоване й нічого не працює. Лишилися хіба-що крюки для підвішування туш. Здається, коли б можна було, то вирвали б і вивезли звідси й самі холодильні камери. У сусідній залі для обробки м’яса все ще стоять здоровезні пеньки з приставленими до них чималими сокирами для розрубування туш. Подекуди в підсобках ще припадають пилом залишки вітрин, прилавків та іншого дивовижного обладнання, нагадуючи про минулу велич торговельного центру.

Напівпорожня торговельна зала ТЦ «Україна»

Така ж картина й у приміщенні колишнього ресторану, де все обладнання так само вирване «з м’ясом» і вивезене у невідомому напрямку.

Далеко не найкращі часи переживає сьогодні й тризірковий готель «Братислава», що якимось дивом ще зберігає свою матеріальну базу і якось тримається на плаву. Щоправда, його колективу доводиться з усіх сил боротися за клієнта з численними конкурентами, що з’явилися за цей час у найпрестижніших районах міста.

Готель «Братислава»

Зовсім непрості часи настали й для унікальної місцевої поліклініки, яка пережила чимало надзвичайно несприятливих періодів, зокрема й період впровадження так званого пілотного проекту медичної реформи, що здійснювався у Дніпропетровській області за часів правління нині біглого президента Віктора Януковича і губернаторства, а потім віце-прем’єрства його ставленика Олександра Вілкула. Саме тоді й виникла перша загроза ліквідації медичнго закладу. І лише завдяки проведеним у 2013 році громадським слуханням, на яких населення мікрорайону висловило рішучий протест проти так званої медичної реформи, що позбавляла їх значної частини медичних послуг, цю загрозу вдалося відвести.

Як відомо, після подій на Майдані Віктор Янукович і Олекандр Вілкул позбулися своїх керівних посад, але започаткована ними справа пілотного проекту медичної реформи, на жаль, не канула в літу. На черзі її більш масштабний етап – реформування медичної галузі всієї країни, під прикриттям якого знову замахнулися й на поліклініку Макулану.

ПОЛІКЛІНІКА – АМБУЛАТОРІЯ – ПЛАТНИЙ СТАЦІОНАР?

З введенням у 1992 році поліклініки мешканці мікрорайону, зокрема військовослужбовці та їхні сім’ї, отримали унікальний медичний заклад європейського рівня з повним комплексом медичних послуг. Прийшовши в поліклініку, пацієнт міг отримати на місці первинну допомогу, а при потребі – консультацію у будь-кого з вузьких спеціалістів. До його послуг була також лабораторія, фізіотерапевтичний кабінет, стоматологічний, унікальний рентген-кабінет, в якому можна було зробити не лише традиційні знімки легень і кістяка, а й зубів, провести урографію й рентгеноскопію в частині гінекології. Одночасно здійснювався і прийом дітей лікарем-педіатром. Поліклініка мала своє стерилізаційне відділення. При необхідності на її базі можна було розгорнути навіть госпіталь.

Отже, звиклі до таких зручностей, макуланівці дуже гостро сприйняли неухильне скорочення медичних послуг, яке відбулося в подальшому на початковому етапі реформування медичної галузі та реорганізації медичних закладів міста.

«Протягом останніх 5-ти років кількість медперсоналу (санітари, медсестри, лікарі) постійно скорочувалась», – розповідає медсестра Ірина Авраменко, яка вже більше 20-ти років працює в поліклініці. Дружина військовослужбовця, з чоловіком і дітьми на початку 90-х вона прибула з Німеччини до військового містечка. Мешкали в гуртожитку, очікуючи на обіцяну нову квартиру. Так що Макулан і зокрема поліклініка будувалися у неї на очах. «У 2000-х роках у поліклініки почали постійно забирати ставки, – говорить Ірина Віталіївна. – Приміром, якийсь спеціаліст звільняється, і на його місце вже нікого не беруть, а ставку скорочують».

Ірина Авраменко

На стадії реалізації так званого пілотного проекту почали ділити й саму поліклініку. Її будівлю передали на баланс новоствореної комунальної установи – Центру первинної медико-санітарної допомоги №6 і в ній розмістилася його амбулаторія №2. Тобто будівлю віддали під сімейну медицину, а лікарів вторинної ланки перевели до 3-ї міськлікарні, яка вже мусила орендувати для них приміщення в амбулаторії для здійснення ними лікарського прийому.

Наразі в приміщенні амбулаторії за затвердженим графіком поки-що ведуть прийом вузькі спеціалісти 2-го рівня – хірург, окуліст, лор, невропатолог. Поки-що працюють рентген-кабінет, стоматологічний і фізіотерапевтичний, однак вже не функціонує лабораторія.

Амбулаторія

Внаслідок недофінансування 3-ї міськлікарні в поточному році, зокрема фонд оплати праці медзакладу недофінансували на 34%, його керівництво мусило розпочати з 13 березня процедуру скорочення штатних одиниць і ліжкового фонду. За словами головного лікаря медустанови Олени Маркової, скороченню підлягає майже третина медперсоналу (126 штатних одиниць). «На жаль, ми змушені піти й з Макулану, – зазначила Олена Яківна, – тому наші вузькі спеціалісти (хірург, окуліст, невролог) вести прийом на мікрорайоні вже не будуть. Не будуть працювати й рентген-кабінет і фізіотерапевтичний кабінет.    

Отже мешканці Макулану, особливо люди пенсійного віку та батьки з малими дітьми, яким доводиться часто звертатися за медичною допомогою до лікарів другої ланки, її отримання муситимуть поєднувати з додатковими навантаженнями у громадському транспорті та в довжелезних чергах до лікарів інших міських медустанов.

Дехто з лікарів вважає, що вторинну медичну допомогу в комунальних закладах міста знищують свідомо, щоби перевести цю сферу під опіку приватної медицини. Тож не дивно, що по Макулану поповзли чутки про закриття поліклініки, мовляв, будівлю готують на продаж і на її базі планують відкрити платне стаціонарне відділення. І все це намагаються зробити, зрозуміло, під прикриттям медичної реформи. Тож і необхідне для цього медичне обладнання поліклініки «реформатори» нібито вже давно поділили. Звісно, при таких «розкладах» у багатьох виникає цілком закономірне запитання: хочете створювати приватну медицину – вкладайте власні кошти і створюйте, але навіщо ж знищувати при цьому інфраструктуру медицини комунальної?

ПЕТИЦІЯ – ЗАПЕВНЕННЯ ВЛАДИ – ПЕРСПЕКТИВИ

У зв’язку з досить тривожними очікуваннями й неспокійною ситуацією, яка виникла навколо колишньої поліклініки №1, мешканкою мікрорайону Всебратське-2 Любов’ю Кузовлєвою було зареєстровано електронну петицію з чіткою вимогою до міських властей зберегти лікарню у повному обсязі, жодним чином не допустивши скорочення штату медперсоналу й продажу її будівлі. Петиція надто швидко набрала потрібну кількість голосів, необхідну для її розгляду органом місцевого самоврядування.

15 березня попередній розгляд петиції відбувся у депутатській профільній комісії Криворізької міськради. Інформуючи депутатів і громадськість про стан справ у вищезгаданому медичному закладі, заступник начальника управління охорони здоров’я виконкому Криворізької міськради Тетяна Сухіна здивовано зазначила, що не розуміє, з якої причини б’ють тривогу, мовляв, турбуватися з приводу закриття медичного закладу немає жодного сенсу. «Я не розумію, чому у населення виникло питання, що амбулаторію, яка знаходиться у прекрасному стані, має потужний лікарський потенціал і чудову медичну базу, повинні закрити або продати?», – з неабияким подивом запитала вона. Однак змальована міською чиновницею від медицини в дусі радянського оптимізму досить райдужна картина сучасності та найближчого майбуття пристрастей не вгамувала.

Особливо багато запитань виникло з приводу недофінансування у 2018 році низки комунальних медзакладів, зокрема 3-ї міської лікарні. Депутатів і деяких керівників міських лікарень особливо цікавило питання, яким саме чином управління охорони здоров’я обирає або визначає медустанови, котрим надається повне або неповне фінансування? Чіткої й переконливої відповіді учасники засідання профільної комісії, на жаль, не почули. Як з’ясувалося, міські комунальні заклади охорони здоров’я обласного підпорядкування, а їх було донедавна 27, щорічно отримують медичну субвенцію з обласного бюджету, що покриває їхні потреби лише на 70 %. Тому місто щоразу мусило дофінансовувати ці медичні заклади як по фонду заробітної плати, так і в частині покриття витрат на комунальні послуги.

Щодо проблемної ситуації, яка виникла на Макулані у зв’язку з можливим скороченням вторинної ланки, головний лікар 3-ї міської лікарні Олена Маркова запевнила, що у разі отримання її медзакладом коштів у повному обсязі вузькопрофільні спеціалісти на Макулані можуть залишитись.

Спростувала чутки щодо можливого продажу будівлі амбулаторії і її нова розпорядниця – виконуюча обов’язки головного лікаря Центру первинної медико-санітарної допомоги №6 Алла Семеніхіна. «Ми прийняли в управління одну з кращих амбулаторій – як за технічним наповненням, так і за її функціональним призначенням, – зазначила вона, – тому маємо сподівання, що до нас прийде на обслуговування достатньо людей з мікрорайону і найближчих житлових масивів». Керівниця Центру повідомила, що з 1 квітня починається новий етап реформування медицини, який має бути підкріплений укладанням відповідних декларацій пацієнтами щодо вибору сімейного лікаря. Алла Семеніхіна підкреслила, що згідно з законом про реформування медицини одним із принципів реорганізації первинної ланки є той, що кожен пацієнт має право вибору свого сімейного лікаря, і згідно з загальною кількістю взятого на обслуговування населення амбулаторія зрештою й складатиме свій штатний розклад. За її словами, амбулаторію на Макулані наразі обслуговують 3 спеціалісти, але оптимальний штат визначиться лише після заповнення декларацій, коли будуть відомі реальні потреби в сімейних лікарях, педіатрах і терапевтах.

Однак стосовно штату амбулаторії саме й виникло у присутніх чимало запитань, мовляв, чи не забагато 2-поверхової будівлі загальною площею у 1000 квадратних метрів для 4-х – 5-ти сімейних лікарів і чи не виглядатиме марнотратством утримання даної будівлі при такому досить невеликому штаті медпрацівників? На що Алла Семеніхіна зазначила: «Ці площі місто нам подарувало, і наше завдання – використовувати будівлю за її функціональним призначенням. Тим більше, що функціональним обов’язком первинної ланки є розширення і стаціонарозаміщуючих форм».

Підсумовуючи висловлене під час обговорення петиції, голова Постійної комісії міської ради з питань природокористування, екології, охорони здоров'я та соціального захисту населення Віктор Артюх зазначив, що відповідь на питання, поставлене в петиції, однозначна: поліклініка закриватися не буде й функціонуватиме як амбулаторія первинної ланки сімейної медицини з можливим залученням лікарів вторинної ланки. Він також підкреслив, що про продаж будівлі не йдеться й такого повороту міські депутати ніколи не допустять й стоятимуть на боці інтересів мешканців мікрорайону Всебратське-2. Він також наголосив на необхідності проведення консультацій з депутатами Верховної Ради від Кривого Рогу з приводу можливогго залучення додаткових медичних субвенцій, а також з Міністерством оборони – щодо умов обслуговування військовослужбовців 17-ї танкової бригади, Криворізького гарнізону та членів їхніх сімей. Однак остаточне рішення по даному питанню має бути прийняте на пленарному засіданні Криворізької міськради, яке відбудеться 28 березня.

Слід зазначити, що після розгляду петиції у депутатській комісії відбулася ще одна досить знакова подія, яка може суттєво вплинути на становище медичних закладів Кривого Рогу. Чергова сесія облради ухвалила рішення щодо передачі 13-ти з 27-ми криворізьких міських закладів охорони здоров'я, що належать до спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області, у підпорядкування Криворізькій міській раді. Серед інших міськрада отримала у підпорядкування і проблемну 3-тю міську лікарню.

Можливо, завдяки таким змінам фінансову дірку, яка виникла в бюджеті місцевої медицини, міській владі вдасться нарешті залатати. Принаймні з передачею медичних закладів міста в безпосереднє управління міська влада Кривого Рогу отримає додаткові можливості в управлінні місцевою медичною галуззю, а разом з тим і серйозний важіль впливу на місцеву громаду. І це досить серйозний чинник напередодні медичної реформи і великої передвиборчої кампанії, до якої стрімко наближається країна.

РЕФОРМА – ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я – УМОВИ ЗБЕРЕЖЕННЯ БОЄЗДАТНОСТІ ВІЙСЬКОВОГО ГАРНІЗОНУ

Отже, є надія, що завдяки зазначеним вище чинникам надто болюче для мешканців віддаленого міського мікрорайону питання зрештою буде вирішене. Разом з тим є інформація, що долю медичного закладу нібито вже давно вирішено й запущена процедура скорочення штатів третьої міської лікарні все ж таки залишить амбулаторію первинної сімейної медицини без вторинної ланки. А це означатиме, що в ході подальшого реформування міської системи охорони здоров’я інтереси місцевої громади мікрорайону Всебратське-2 загубляться десь між амбулаторією №2 і найближчим центром міфічного госпіталного округу, яким згідно з вимогами медреформи має стати КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради» або «Тисячка».

І це, на думку громадського активіста Володмира Фомицького, дійсно може статися, адже сам по собі розгляд петиції не означає того, що рішення буде прийняте саме на користь громади. Посилаючись на Конституцію, громадський активіст зазначає, що крапку в цьому питанні все ж таки може поставити лише сама громада. Для цього, на його думку, потрібно провести загальні збори мешканців мікрорайону й ухвалити необхідне рішення, яке буде обов’язковим до виконання органом місцевого самоврядування. Так що він радить не гаяти часу й готуватися до загальних зборів.

Що ж до військового аспекту даної проблеми, піднятого у відеозверненні полковником Петром Лисенком, тут взагалі, на його думку, має бути прийняте державницьке рішення на рівні Кабінету міністрів і Міністерства оборони. Адже йдеться про боєздатність цілого військового гарнізону – причому в умовах війни. І якщо в гарнізоні немає жодного військово-медичного закладу, наслідки такого надзвичайно критичного становища можуть бути абсолютно непередбачуваними.

Про яку боєздатність і безпеку може йти мова, коли військовослужбовці та їхні сім’ї взагалі не мають належного медичного обслуговування в районні проходження служби. Приміром, у 17-й танковій бригаді медсанбат закрили ще років сім тому, а в медсанчастині лише один військовий лікар, у якого фактично нічого немає. Скажімо, захворів якийсь боєць, і його вже треба везти в госпіталь у Дніпро. Зрозуміло, що на таку відстань багато не наїздишся, тож єдиним виходом є поліклініка на Макулані, яка, власне, й була збудована саме для військовослужбовців і їхніх сімей. І це наразі єдиний медзаклад на весь гарнізон, тому, звісно, військові та їхні сім’ї обслуговуються тут. Особливо ті, що повернулися з зони бойових дій з пораненнями та ушкодженнями, і їм кудись таки треба ходити на перев’язки та фізпроцедури. І вони мусять ходити до цивільного медзакладу. У зв’язку з цим персонал фізкабінету і медсестру просять починати прийом з сьомої ранку, щоби військові після процедур могли встигнути на ранкове шикування.

«Я військовослужбовець, і маю можливість обслуговуватись у поліклініці на Макулані так би мовити без відриву від служби, – говорить на засіданні комісії чоловік у камуфляжі. – Чи матиму я таку нагоду, коли вторинну ланку звідси приберуть, і куди мені тоді звертатися – їхати в місто до 3-ї міськлікарні?»

Таких запитань без відповіді залишається поки що чимало. Приміром, військові говорять, що треба зрештою подумати й про завтрашній день, адже війна не вічна, й 17-та танкова бригада та інші військові підрозділи гарнізону повернуться на місця постійної дислокації, а це тисячі людей, які заповнять військові містечка й казарми. І далеко не всі повернуться звідти здоровими та неушкодженими, а тому багатьом знадобиться медична допомога та тривала реабілітація. І що тоді – нову поліклініку будувати? То чи не краще знайти оптимальне рішення щодо подальшої долі поліклініки на Макулані? Саме поліклініки, а не амбулаторії, адже за умов її подвійного військово-цивільного призначення такий тип медзакладу, на думку військових, є оптимальним.

Зокрема полковник Лисенко з цього приводу зазначає, що згідно з прийнятим законом про реінтеграцію наразі створюються об’єднане командування та об’єднані сили, в яких на додаток до суто військових вводяться й так звані військово-цивільні посади. Петро Лисенко вважає, що за таким принципом могла би діяти і поліклініка на Макулані та її медичний персонал. Принаймні саме такий підхід і дозволив би вирішити цю давно наболілу проблему військово-цивільного й соціально-медичного характеру.

«Вважаю, що з початком російської військової агресії на Сході України ця ситуація в Криворізькому гарнізоні вже виходить за межі компетенції Міністерства охорони здоров’я та місцевої влади», – говорить у своєму відео зверненні полковник ЗСУ Петро Лисенко. Прислухаймось до голосу офіцера, який звертається до нас з висоти свого військового досвіду, надзвичайно точно оцінюючи ситуацію, легковажити з якою ми не маємо жодного права.