Місія – керувати парком

Статус національних природних парків в Україні має орієнтовно пів сотні природоохоронних установ. У кожного своя історія створення, свої природні особливості, але спільні завдання – зберегти усе, що є на території. Оберігати треба не лише кількісно наявну флору та фауну, а й охороняти від самозахоплення земель, знищення ландшафтів, пожеж тощо. Оскільки усі ці завдання лягають на плечі директорів національних природних парків, до них формується прискіплива увага громадськості та екологічних організацій.

КЕЙС ГОЛОСІЇВСЬКОГО ПАРКУ

Свіжий приклад – вибори у національному природному парку «Голосіївський», що розташований у Києві. У Голосіївському районі міста досить активна місцева громада, котра прагне налагодити діалог із керівництвом згаданого парку. За попереднього директора, В’ячеслава Потапенка, цього не вдалося досягти. Як розповідала раніше «Дню» місцева мешканка Світлана Корольонок, і листи, і прохання про зустріч на тему, як поліпшити життя парку і не перетворювати його територію на зону бізнес-проєктів, були безрезультатними.

Коли ж Міністерство довкілля та захисту природних ресурсів оголосило новий конкурс (після звільнення Потапенка цієї весни), екоактивісти ввімкнули режим пильного контролю за цим відбором, оскільки віддати парк у руки будь-кому – ризиковано. Це зелені зони фактично посеред великого міста. Тож новий директор парку, на думку громади, має захищати десятки його гектарів від самозахоплення, незаконних вирубок, засилля атракціонів та кафе. «Директором національного природного парку «Голосіївський», безумовно, має бути насамперед лише порядна людина, яку добре знає екологічна спільнота, яка не тільки має необхідну фахову освіту, але й досвід роботи у сфері природно-заповідного фонду», – наголошував раніше голова ГО «Екозагін» Михайло ПОГРЕБИСЬКИЙ.

Зараз Міндовкілля має трьох кандидатів на посаду директора НПП «Голосіївський». Це Олександр Чорнобров, Андрій Хрутьба та Ігор Артеменко. Якщо перші два кандидати відомі громадськості як особи, що працювали чи працюють у Голосіївському парку, то третій кандидат викликав в активістів деякі побоювання. Як з’ясував Михайло Погребиський, аналізуючи дані із відкритих джерел про діяльність Ігоря Артеменка, здебільшого він займається торгівлею нерухомості та будівництвом, а також причетний до мисливських організацій.

Зважаючи на це, громадськість вимагає від Міндовкілля чесного та прозорого відбору директора НПП «Голосіївський». Із такими ж вимогами нещодавно активісти приходили до міністерства з невеликим пікетом.

ВІДБІР ІЗ НАСЛІДКАМИ

Якщо проаналізувати історію конкурсних відборів керівників нацпарків, то хвилюватися громадськості є чому. Так, видання «Трибуна» нещодавно публікувало листа від представників трудового колективу та науково-технічної ради Ужанського національного природного парку до Президента Володимира Зеленського та міністра захисту довкілля Романа Абрамовського. Представники парку вбачають, що у проведенні конкурсного відбору на керівника Ужанського НПП були допущені маніпуляції. Спочатку до конкурсу було допущено двох кандидатів, про що повідомляв сайт Міндовкілля. Але напередодні відбору до участі у ньому дивним чином було допущено ще й третього учасника.

Мабуть, найбільше скандалів із конкурсним відбором керівників мав національний природний парк «Тузлівські лимани». У 2016 році Мінприроди призначило на посаду директора цього парку Віталія Чакіра, який, як нагадує Вікіпедія, на конкурсі не зміг відповісти на жодне фахове питання. Цього року у парку новий конкурсний відбір, але міністерство досі не може визначитися з кандидатом. Тимчасом місцевий еколог Іван Русєв часто розповідає про тиск на нинішнє керівництво парку від тамтешніх бізнесменів та браконьєрів, яких дуже цікавить територія парку. Звісно ж, не заради збереження унікальних ландшафтів.

Непроста ситуація склалася і в Нижньодніпровському національному природному парку. Тут директора обирали три роки тому. У результаті конкурсу Міндовкілля зупинилося на кандидатурі Олексія Чачібая. Як повідомляють херсонські ЗМІ, директора парку підозрюють у службовій недбалості, що спричинила державі збитки на 62 млн грн. Про це повідомила пресслужба Державного бюро розслідувань: «Встановлено, що у період 2019—2020 років керівник нацпарку та його заступник допустили масштабний понаднормовий вилов риби різних порід. При цьому вони знали, що річний ліміт вже вичерпаний, і вилов треба негайно припинити. Посадовці цього не зробили, тож промисловий вилов продовжився. Загалом за цей період було понаднормово виловлено приблизно 157 тис. кг риби».

«БЕЗ ВИРІШЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СИТУАЦІЇ – НІЧОГО НЕ ЗМІНИТЬСЯ»

Виходить, що не завжди міністерські конкурси приводили на посаду керівників нацпарків людей чесних та порядних. Тому хвилювання киян щодо призначень у НПП «Голосіївський» мають підстави. «Відомо, що у контексті конкурсного відбору директора у НПП «Голосіївський» з’явилась інформація, що керувати парком може людина, яка є вихідцем із мисливських кіл, – коментує Андрій ПЛИГА, керівник лісового напряму WWF Україна. – Подібні приклади ми вже мали, коли національними парками чи заповідниками керували люди, які не мали жодного стосунку до заповідної справи. А нацпарки та заповідники мають виконувати природоохоронну діяльність. Плюс – мають мету рекреаційну та еколого-освітню. Нацпарк має поєднувати всі ці цілі воєдино. Але щоб успішно виконувати всі ці завдання, очевидно, що керівництво заповідних установ має розуміти зміст цих природоохоронних цілей та як їх досягати.

Адже говорити про ефективність будь-якого закладу чи установи не доводиться, якщо їх очолюють люди, які жодного уявлення не мають про те, чим вони керують. Були ж такі випадки, коли природоохоронними установами керували люди, далекі від заповідної справи. Приміром, у нацпарку «Гомільшанські ліси», що на Харківщині, парком керувала людина, яка під час створення нацпарку організовувала кампанію зі збору підписів проти створення нацпарку. Це був головний місцевий браконьєр, скажімо так. І потім його призначили керувати цим же парком. Тобто такі абсурдні ситуації вже виникали. Тому важливо, щоб конкурси проводилися відкрито, щоб усі охочі сторони, зокрема, громадські організації, бачили, хто подається і за якими критеріями відбувається вибір кандидата».

На думку Андрія Плиги, також у громадськості має бути можливість долучитися до трансляції конкурсу у ютубі (бували випадки, коли такі трансляції переривалися на фінальному етапі). «Та знову ж таки, інколи кандидатами на посади директорів нацпарків призначали людей, котрі під час іспитів не могли до купи двох слів зв’язати, розповідали якісь нісенітниці, – продовжує екоексперт. – Очевидно, не до кінця продумані ці прозорі механізми. Мабуть, однієї трансляції у ютубі недостатньо, щоб зрозуміти, чому той чи інший кандидат пройшов або ж ні. Та оскільки природоохоронні та громадські організації відіграють одну з провідних ролей в охороні природи, і не тільки в Україні, це нормальна практика у світі, вони повинні мати можливість принаймні моніторити ситуацію».

Також Андрій Плига звертає увагу на ще одну річ, без якої очікувати на чесний та порядний відбір не варто. «Велика проблема наших нацпарків та заповідників у тому, що тут низький рівень заробітної плати. Я можу помилятися, але заробітні плати близькі до мінімальної. Це неадекватна ситуація, особливо враховуючи регіональні відмінності. Загалом заробітні плати, умовно кажучи, в Голосіївському парку та в якомусь нацпарку на Чернігівщині, майже однакові. А ціни в Києві та регіонах суттєво відрізняються. І знайти кваліфікованих працівників майже неможливо. Важко знайти таких працівників у провінції, тому що там апріорі мало людей та менше можливостей. А якщо брати великі міста, то за такі гроші важко прожити, треба або мати фінансову подушку, або шукати додаткові заробітки, – пояснює він. – Або ж посада інспектора охорони нацпарку – дуже відповідальна, але найнижче оплачувана. І при цьому ще й небезпечна, бо постійно треба мати справу з незаконними рубками, незаконними забудовами тощо. І мати дуже обмежені права та дуже велику відповідальність. Ця ситуація призводить до того, що люди, які могли б прийти у заповідні установи працювати, не йдуть сюди, бо чесно там працювати складно. А натомість туди йдуть люди, які будують схеми або починають напівзаконно чи незаконно використовувати природні ресурси. Без вирішення цієї фінансової ситуації – нічого не зміниться, потрібні зміни в управлінні природно-заповідним фондом».

Зарплати директорів нацпарків дійсно невисокі. Як свідчить оголошення Міндовкілля про конкурс в один із нацпарків, посадовий оклад директора – 6026 гривень. Виходить замкнене коло – громадськість хоче бачити на посаді директора амбітного та відповідального керманича, але хто погодиться взяти на себе місію керувати важливим для держави закладом із такою мізерною винагородою?