Місто Сонця, або «Квартира в центрі Хрещатикa»

Революційний побут — явище цікаве. Всі кияни, у яких була така можливість, вже відвідали наметове містечко, а інші витрачають чимало часу на обговорення життя-буття його мешканців — як живуть, їдять, сплять, чи є обігрівачі в наметах і наскільки холодно «бідним дітям», що відстоюють свої переконання. В «обозі» революції немає дверей. Якщо вдалося довести охороні, що ти свій — лізь через огорожу, через лавки, під мотузкою, за найсприятливішого збігу обставин можна обмежитися тим, щоб відсунути урну для сміття. Вхід дозволено тільки мешканцям містечка, тим, хто зможе виразно назвати потрібний номер намету і його власників, а також журналістам. Кореспондент «Дня» кілька днів проіснував повноцінним страйковим життям.

Природно, жодного обігрівача в наметах немає, оскільки в них відсутня електрика. На асфальтово-снігову оболонку серця Києва постелено пінопласт, на нього — церату, а третій шар залежить вже від фантазії мешканців намету. В основному Хрещатик в наметах застелено ковдрами, а їх мешканці завертаються у спальники. І ковдри, і спальники, і, власне, намети, видавалися комендатурою містечка, хоч багато хто, звичайно, приносив і свої — щоб більше було. Безліч теплих речей — від шкарпеток до тих же спальників пожертвували кияни (варто сказати, що наметове містечко завалене горами одягу, який сортується по мішках і чекає свого часу). До речі, всі намети «різностатеві». Через це містечком іноді поширюють чутки, що жінкам заборонять залишатися на ніч. «Насправді, якщо така заборона і буде впроваджена, то не з метою перешкодити розпусті, а тому, що жінок не ставлять на чергування по периметру, що знижує їх ККД», — розповідає мешканець нaмeтового містечка Антон. До того ж на переконання сильної статі, жіноче здоров’я легше підірвати.

Між наметами шастають рознощики найбільш потрібних деталей одягу — шкарпеток та устілок і запевняють: «У вас мокрі ноги!», настирливо засовуючи в руки мешканцям містечка свій «товар». Також для утеплення роздають валянки і калоші. Таким же чином роздають таблетки, найбільш популярні з яких — льодяники від болю в горлі і гематоген, що за давньої радянської традиції уживають до чаю замість шоколаду. Таким же чином роздають їстівні запаси. Частину їжі готують на місці, частину привозять, багато чого знову ж передають кияни і адміністрації областей, що підтримують революцію. Усюди зустрінеш під огорожею жінку з цілою торбою вареників, про з’їдання яких мешканцями наметового містечка вона просто мріє. Найбільш масштабно з їжі поки що роздають кукурудзяні палички «Сова», які «страйкуючий» народ ніжно називає «Совонька» і чиї запаси в кожному наметі невичерпні. Але найбільшою популярністю користується гаряча їжа і гарячі напої. «На холоді завжди хочеться гарячого, ми не виняток», — розповідає студент КНУ Юрко. Чай і каву наливають в містечку на кожному кроці. А загалом атмосфера схожа з піонерським табором. Відсутність грошей і абсолютна рівність людей в отриманні благ зробили мешканців містечка єдиними на всій планеті дорослими людьми, яким вдалося пожити при справжньому комунізмі або у Місті Сонця.

Ночувати в «квартирі в центрі Хрещатикa» насправді зовсім не холодно. Щоправда, для цього намет треба ретельно зачиняти протягом дня, а також правильно екіпіруватися на ніч — спати не тільки в трьох парах шкарпеток або у валянках, але і в шапці. За рівнем дотримання даних правил мешканці містечка діляться на тих, кому вночі дуже холодно і тих, кому вночі спекотно. Але все одно великою популярністю в містечку користується жартівлива фраза: «Наступну революцію робимо на Канарах». На одному наметі висить табличка «Тут холодують українські студенти». У п’ятницю довелося спостерігати таку картинку — на купі одягу, увінчаній табличкою «Маямі», в пляжних позах лежали троє парубків. Загалом же мешканці наметового містечка розуміють, що мороз рятує їх від епідемії кишково-шлункових захворювань.

Щодо кишково-шлункових проблем, то розв’язуються вони в наметовому містечку за допомогою спеціально встановлених біотуалетів. Щоправда, туалети переповнюються швидше, ніж їх устигають очищати, тому доводиться або стояти у величезних чергах в торговому центрі «Глобус» під Майданом, або йти в «МакДональдс». Останній, до речі, нині працює цілодобово. Помитися в тилу революції немає ніякої можливості, і тут вся надія на гостинність киян, які, як і передбачалось, активно запрошують приїжджих у свої помешкання. Страйкуючі студенти столичних вузів чергують в своїх наметах позмінно і, відповідно, мають можливість помитися вдома.

Ще одна потрібна в польових умовах річ — медпункт. У медпункті наметового містечка можна як пройти медичний огляд, так і взяти потрібні ліки. В цілому, революція — це санітарія та мужність!

ДО РЕЧІ

Два ресторани мережі ресторанів швидкого харчування «Швидко», розташовані у Києві на майдані Незалежності та в торгово-розважальному комплексі «Глобус», запропонували відвідувачам меню «Народне» вартістю 4 грн. за порцію. Як повідомили агентству Інтерфакс-Україна в компанії, до меню входить велика порція вареників із м’ясом, салат із свіжої капусти та чай. Звичайна ціна такого меню становить 11,45 грн. У мережу «Швидко» входять 11 ресторанів.