Морок судів і світло усмішок

Емір-Усеїн Куку, Муслім Алієв, Вадим Сірук, Енвер Бекіров, Арсен Джеппаров і Рефат Алімов два роки знаходяться за ґратами, поки російська влада «пришиває» їм абсурдні звинувачення в організації діяльності терористичного осередку та участь у діяльності такої організації. Цю «ялтинську справу» називають «візитівкою боротьби ФСБ з інакодумцями-мусульманами у Криму». Аналогічних справ проти жителів анексованого Росією Криму кілька, людей арештовують за участь в ісламській партії «Хізб ут-Тахрір», забороненій у Росії і дозволеній практично в усьому світі, зокрема в Україні.

Цього тижня відбулося чергове судове засідання в «ялтинській справі». Її розглядає Північно-Кавказький окружний військовий суд у Ростові-на-Дону, де вже судили «бранців Кремля» з Криму: Руслана Зейтуллаєва, Ферата Сайфуллаєва, Рустема Ваітова та Нурі Прімова (цю четвірку – якраз у ще одній «справі «Хізб ут-Тахрір»), Олега Сенцова та Олександра Кольченка. Звинувачувані знаходяться у ростовському СІЗО. І якраз «ялтинській справі» присвятили ще один вечір «Київської кримської солідарності», який традиційно пройшов у «Кримському домі». На події дружини Мусліма Алієва та Еміра-Усеїна Куку розповіли про стан ув’язнених чоловіків і побачення з ними.

«МИ НЕ ЗАЛИШИЛИСЬ ОДИН НА ОДИН ЗІ СВОЄЮ ПРОБЛЕМОЮ»

Наджиє Алієва, дружина Мусліма Алієва, якого звинувачують в організації осередку «Хізб ут-Тахрір», пощастило: 18 квітня після судового засідання їй дали побачення з чоловіком. «Це було наше друге побачення за два роки. І перше - для мого старшого сина, адже на протязі цих двох років нам взагалі не давали побачення з ним, бо виникали складнощі з документами, - розповідала Наджиє на вечорі у «Кримському домі». - Син наситився спілкуванням з батьком, це була година. Сину зараз 14 років. Напевно, це час, коли батько і син потребують одне одного. Тепер ми це відчуваємо».

«В останню зустріч про дуже особисті моменти, які стосуються родини, нам поговорити не вдалося, бо мені не хотілося, щоб про це чула третя особа, - продовжує Наджиє Алієва. - Взагалі чоловік дуже багато питав про те, як у Криму, про родичів, друзів, як люди ставляться до того, що вони опинились там. Їм (кримським політв’язням. – Авт.) важливо знати, як народ сьогодні ставиться до того, що вони опинились у такому становищі. Й їх дуже радує, що ми не залишились один на один зі своєю проблемою - вони знають, що у нас є підтримка фізична, моральна, матеріальна та уся інша, потрібна людям».

«РІШУЧЕ НАЛАШТОВАНІ НА ПЕРЕМОГУ»

Хороша новина з судового засідання 25 квітня – секретний свідок виявив бажання розсекретити свої дані і виступати у загальному порядку, а також дав свідчення на користь обвинувачених у «ялтинській справі». Про це повідомило у «Фейсбуці» об’єднання «Кримська солідарність».

Сам судовий розгляд справи навряд закінчиться до 27 травня, коли спливає нинішній термін тримання під вартою шести кримчан. «Скоріш за все, термін арешту подовжать, - каже Наджиє Алієва. - Ще не допитані усі свідки обвинувачення, а усього їх було 11. З них допитано троє чи четверо. Потім треба допитати свідків захисту. Також адвокати хотіли подати клопотання щодо свідків обвинувачення, у них була низка питань, але суддя сказав, що це можна буде зробити після допиту свідків захисту. Тобто, думаю, процес буде нешвидким».

Щодо стану ув’язнених Наджиє зазначила: «Усі вони, як самі жартують, «рішуче налаштовані на перемогу». Сказали, що битимуться до останнього, скільки дозволять сили».

Наджиє Алієва знаходить плюси у ситуації, в якій опинилася її родина. «Ти починаєш ще більше цінувати те, на що раніше, можливо, просто не звернув би увагу, – продовжує вона. - У таких ситуаціях ти розумієш, що є речі, які найважливіші. Ми навчились цінувати моменти, коли їх (ув’язнених рідних. – Авт.) бачимо, чуємо, коли виходить передати передачку особисто. Це важко, але складається відчуття, що передаєш туди частину себе».

Також Наджиє, як і інших родичів політв’язнів, підтримують багато людей – політичні переслідування дуже згуртували кримських татар. «Були моменти, коли ти у метушні збираєш документи і забуваєш, що треба поїсти, поспати. У такому режимі були усі дружини політв’язнів. У тебе зовсім змінюється уклад життя. Ти постійно у гонці за чимось. І коли ти раптом згадуєш, що картопля закінчилась, треба когось попросити, щоб привезли, просто відкриваються двері і стоїть мішок з картоплею. Таке було. Аллах не залишає нас без допомоги. Дуже вдячна нашому чудовому народу. Дуже вдячна кожному, хто не залишився осторонь», - говорить Наджиє Алієва.

«ДИВЛЯЧИСЬ НА ЦИХ ЛЮДЕЙ, ТИ НАДИХАЄШСЯ»

Мер’єм Куку, дружина Еміра-Усеїна Куку, як і Наджиє Алієва, змогла побачитись із чоловіком 18 квітня. З тими, хто прийшов на вечір «Київської кримської солідарності», вона поспілкувалася «Скайпом». «Взагалі Емір-Усеїн нормально почувається, стан задовільний. Хоча погіршилось здоров’я очей - у нього раніше були з ними проблеми. Наскільки знаю, у всіх наших братів, які під арештом, є проблеми із зубами, кістками, суглобами, - зауважує Мер’єм. - Але попри це вони тримаються. Це не передати. Коли заходимо до залу суду, він освітлюється їх усмішками, і всі проблеми йдуть на другий план. Такі вони гідні люди».

«Світосяйними» називає усмішки кримських політв’язнів Наджиє Алієва. «Коли заходиш до залу суду, він наче освітлений особливим сяйвом. Якесь тепло йде від цих людей, хоча вони пройшли непрості випробування. Дивлячись на них, ти справді якось надихаєшся, – зізнається вона. - Кожне судове засідання для нас, з одного боку, - свято, а з іншого, важко на душі. Коли знаєш, що є за що судити, це не так засмучує. А коли розумієш, що це огульне звинувачення, - трохи сумно».

«В ОБВИНУВАЧЕННЯ НЕМАЄ ЖОДНИХ АДЕКВАТНИХ ДОКАЗІВ»

На нікчемність «ялтинської справи» з точки зору міжнародного законодавства вказує Марія Гур’єва, речниця правозахисної організації Amnesty International в Україні. «Людей з «ялтинської шістки» звинувачують у членстві в організації «Хізб ут-Тахрір», яка є забороненою у Росії, проте ніколи не була забороненою в Україні. Нагадаю, окупаційна влада Росії активно використовує своє законодавство на території Криму, що є порушенням міжнародного права. У Криму мало б залишатися українське законодавство, - акцентує Марія Гур’єва. - Люди, яких зараз звинувачують у тероризмі, фактично переслідуються за свою громадянську позицію. В обвинувачення немає жодних адекватних доказів будь-якої причетності цих людей до незаконної діяльності. Тим не менше, процеси тривають, і ми бачимо, що вони спрямовані на те, щоб натиснути на громадянське суспільство і залякати людей на півострові».

У лютому представники Amnesty International в Україні їздили до Ростова-на-Дону, щоб побачити, як відбувається суд над «ялтинською шісткою». «Ми бачимо, що вся справа базується на «повітрі», на словах незрозумілих свідків. Їх свідчення є суперечливими, ненадійними. Жодних адекватних доказів не знайдено», - наголошує Марія Гур’єва.

Речниця Amnesty International в Україні переконана, що важливо інформувати якомога більше людей про те, що відбувається у Криму, збирати свідчення на території півострова, щоб у майбутньому передавати цю інформацію до міжнародних судів, загалом працювати з міжнародною спільнотою і завдяки цьому оточити Росію максимальним тиском і вимагати дотримання прав людини.

ПОЛІТВ’ЯЗНЯМ ПОТРІБНЕ РОЗУМІННЯ

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров каже, що політв’язні з Криму, зокрема члени «ялтинської шістки», зараз утримують на плечах наше майбутнє. «Вони не лише зберігають свою гідність, вони не лише охороняють честь своїх родин - вони торують дорогу до майбутнього Криму, до майбутнього нашого народу», - переконаний Рефат Чубаров.

«Я маю бути щирим - попри все, що ми робимо, а рішення щодо Росії приймаються дуже серйозні, у Москви поки вистачає сил не реагувати на це, - констатує голова Меджлісу. - Тому ми будемо продовжувати докладати зусиль задля того, щоб було якомога більше тиску на Росію. Щоб звільнили наших мужніх людей, щоб вони побачили своїх дружин і дітей».

Додає оптимізму те, що Ільмі Умеров, якому присвятили перший вечір «Київської кримської солідарності» та якому загрожувало два роки колонії-поселення, нині на свободі. «Я не був за ґратами. Але я знаю багатьох, хто сидів. Останні з тих, кого ми змогли разом звільнити, - Ахтем Чийгоз та Ільмі Умеров, який не сидів, але був на порозі цього, - нагадує Рефат Чубаров. – І я знаю з їх слів, що які б там (в ув’язненні. – Авт.) не були труднощі, всі люди там чекають від нас лише одного - щоб ми розуміли, за що вони сидять. Щоб ми просто розуміли їхні дії і вчинки, їхні підходи. Ці люди нічого від нас не вимагають - вони просто хочуть, щоб ми їх розуміли. Це дає їм сили».