Мрія, природа і доросле життя

Є люди, які думають, розуміють, сприймають світ по-дорослому, але фізично і соціально є дітьми. Це підлітки. Вік підлітковий, тинейджерський вважається переломним, кризовим і одним із найскладніших — як для самих молодих людей, так і для тих, із ким вони спілкуються та живуть. Він починається приблизно з 12—13 років і триває до повноліття — 18 років, а то й довше. В США — до 21 (власне, слово «тинейджер» походить від закінчення англійських слів thirteen, forteen). В цей період психіка людини вже ніби зріла, характер ніби сформувався, але все це — ніби, бо дуже багато залежить, чим підліток наповнить своє життя, кому повірить, за ким піде. Безумовно, дуже важливим є те, що читає молода людина в цей час (звісно, якщо читає). На жаль, в Україні діти здебільшого читають книжки зі шкільної програми, а вільний час проводять біля телевізора чи комп’ютера. Але в будь-якому разі не треба дивитися на речі песимістично, бо книжка розвиває уяву, мислення — розвиває все.

Як зазначають знавці книжкового ринку, в Україні, стараннями багатьох видавництв, вже добре заявила про себе книжка дитяча: для дітей віком від 0 до приблизно 10—12 років. А що пропонувати тим, хто старший, окрім перекладів (наприклад, «Гаррі Поттера»)? Громадська організація «Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва» стурбована тенденціями, які склалися на книжковому ринку в цій царині. Отже, її експерти вирішили організувати на книжковій виставці «Медвін», яка проходила в Києві, дискусію на тему літератури для підлітків.

ДОРОСЛІ КНИЖКИ УВІЙШЛИ У СВІТ ДИТИНИ

Доцент кафедри філології і методики початкової освіти Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Тетяна Качак досліджувала тематику, що цікава молодому поколінню. Зокрема, вона стосується становлення підлітка як особистості, його соціалізації, стосунків із ровесниками й батьками, першого кохання, сирітства, сексуального досвіду, ставлення до уявного світу та світу реального.

— Вивчаючи літературні запити підлітків Київського ліцею №197, я порахувала, що 55% опитаних сказали, що читають зарубіжну класику (це література для дорослих, яка увійшла в коло читання підлітків), 30% — «Гаррі Поттера» (тут вплинула реклама та стереотип «хтось почитав — і я почитаю») і 10% — українську класику. Також я помітила, що багато хто, прочитавши цікаву книжку, хоче її продовження. Це проблема розвитку читацького інтересу, і цим повинні займатися видавництва та автори. До того ж треба влучити в той період, коли дитині цікава саме ця книжка. Але, зауважу, також є теми, які не реалізовані в літературі. Наприклад, це теми референтних груп — груп, до яких дитина належить. Там своя субкультура, і дуже часто дорослі не мають доступу до цієї групи, відтак не мають про що писати, — наголошує Тетяна Качак.

Фахівці (і літературознавці, і письменники, і автори підручників для дітей) наголошують, що сьогодні поняття підліткової книжки — відносне: підлітки із задоволенням читають письменників, які колись писали для дорослих дорослі книжки. Зрештою, все залежить від особистісного і психологічного рівня кожної молодої людини. (Моя однокласниця Анжела, коли ми вчилися, здається, в 5—6 класі, одного разу намагалася поділитися враженнями від прочитання «Знедолених» Віктора Гюго: «Я так плакала над тим Жаном Вальжаном...»). Тому, зауважують експерти, що є твори, написані спеціально для дітей, а є такі, які увійшли в коло читання дітей.

Звичайно, на рівень розвитку кожного підлітка вплинув розвиток та інтереси, які у нього були в дитинстві: чи слідкували батьки за емоційним та інтелектуальним розвитком дитини, якою мірою розвинений у неї пізнавальний інтерес (який за байдужості батьків убивається в дитини до 5 років); впливає, звісно, й те, коли дитина «присіла» на комп’ютерні ігри й чи багато часу вона проводить біля телевізора. Зараз батьки це недооцінюють, але негативний вплив доведено.

У будь-якому разі, навіть якщо діти перестають цікавитися книжками, необхідно вивчати психологію, запити підлітків і пропонувати їм хороші книжки. Не завжди цьому сприяє школа.

— Те, що вивчається в школі, ставить школяра в певні умови, бо книжки, обов’язкові для прочитання, сприймаються як нав’язування, — каже провідний науковий співробітник Інституту літератури ім. Шевченка Раїса Мовчан. — Молодші підлітки їх взагалі можуть не сприймати, отже, відбувається таке закладання опозиції до літератури. Валерій Шевчук просив мене, щоб я не включала його «Дім на горі» до шкільної програми. Але моя студентка якось сказала мені: «Як можна не читати «Дім на горі» Шевчука?» Я не послухала його і таки включила до програми... На жаль, у нашій школі виходить, що шкільна програма — це одне, а література для дітей — інше. Наприкінці 90-х її не було, ми мали радянські твори, які були дуже дидактичними: чиновники дуже ретельно стежили, щоб письменники дотримувалися певних схем. Так, був позитивний і негативний герой, при цьому позитивний обов’язково мав перемогти... А насправді життя — не таке однозначне і якщо його показувати таким плоским і одноманітним, від цього — тільки негатив. Бо література — і дитяча, і доросла — це живий організм, і твори можуть сприйматися по-різному. Тільки тепер ця література може розвиватися вільно, хоча є багато зайвого: люди пишуть і думають, якщо зробити якісну поліграфію, проілюструвати, то на цьому можна заробити.

«ТРЕБА ПЕРЕВЕРНУТИ ПЛАСТИ КУЛЬТУРИ, ЩОБ МИ ЗРОЗУМІЛИ ЗАПИТИ ДІТЕЙ»

Експерти наголошують на необхідності якісної книжки в контексті технологічного розвитку світу та впливу медіа на дітей. Книжка має конкурувати з медіа, оскільки засоби масової інформації дають готові рішення, готові стереотипи поведінки для дитини, ставлячи її в умови «нерозвитку». Вихід, на думку науковців, — у тих книжках, у яких немає готових відповідей; де світ кольоровий, а не чорний і білий, де є компроміс, пошук вирішення проблеми, а не «так» і «ні», «правильно» і «неправильно». Так вважає директор Центру рейтингових досліджень «Еліт-профі» Галина Родіна, яка водночас наголошує, що підлітка необхідно сприймати як дорослу людину, інакше дорослі отримають «пристрасті на рівні шекспірівському».

— Сьогодні відбувається інформаційне засмічення через телебачення, Інтернет. Для того, щоб людина розвивалася гармонійно, вільною, без рабства (зокрема, й інтелектуального) їй потрібно давати можливість вибору. Проблема підліткової літератури є в усьому світі, тому що людство не так давно повернулося обличчям до дитини, до підлітка. Людство тільки вчиться ставитися з повагою до малих — 100 років тому цього не було. Тому, щоб ми зрозуміли важливість цього вікового періоду, щоб навчилися комунікації з дітьми і підлітками, ми повинні перевернути цілі пласти культури, — вважає Галина Родіна. — На Заході, в США вже є розумне ставлення, де всі працюють на державному рівні з науковцями над літературними запитами дітей і підлітків. Підліток — це вже не дитина, але ще й не дорослий, він все розуміє, але не все може опанувати — в цьому складність. Якщо говорити про письменників: Вальтер Скотт — це дитячий письменник? Сервантес — дитячий письменник? А Дюма? Це дорослі письменники, які писали для дорослих. Але нинішні підлітки із задоволенням їх читають. Чому? Гадаю, що тут є три моменти. По-перше, у їхніх творах є мрія, по-друге — природа, по-третє — твір викладено на дорослому рівні. Так писали Жуль Верн, Майн Рід.

На думку пані Родіної, найближчими до них в Україні є письменники-фантасти Марина на Сергій Дяченки.

— Вони дуже тонко розуміють психологію молодої людини і з захопленням, зрозуміло описують рушійні сили, які керують поведінкою героїв (Сергій — психіатр, тому він розуміється). Марина і Сергій не пропонують готових рецептів, а описують внутрішній світ людини, її взаємодію із зовнішнім світом, і гадаю, саме через таке розуміння сил, які керують підлітком, вони мають клуби шанувальників. Якщо думати про виховання морально здорової людини, то це — перспективний напрям літератури, — зазначила Галина Родіна.

ПІДНЕСТИСЯ ДО РІВНЯ ПІДЛІТКА

Як зазначають фахівці книжкового ринку, в Україні зовсім немає системи оцінки потреб ринку, зокрема, потреб підростаючого покоління. Тобто немає зворотного зв’язку з читачами, або є слабкий (про підлітків тут й не йдеться). На Заході видавці вивчають запити з допомогою психологів, соціологів та навіть філософів: вивчається проблема і замовляються книжки авторам. Серед авторів, твори яких заслуговують на увагу, зокрема, увагу підлітків та їхніх батьків, експерти називають Дяченків, Оксану Думанську, Володимира Рутківського, Володимира Малика, Михайла Івченка, Галину Пагутяк. У їхніх творах розгортаються сюжети на теми, які цікавлять молоде покоління, вони викладені без моралізаторства, дидактики тощо.

— В наших умовах відсутня робота, яка здійснюється на Заході, і вже в Росії — з погляду науки й розумного. У нас пишуть, але немає цілеспрямованої роботи. Також є теми, яких ще ніхто не торкався. Наприклад, армія. В Росії успішно над тим працюють вже кілька років: і кінематограф, і книговидавництво створюють позитивний імідж армії, показують її з привабливої сторони. У нас до цього ще дуже далеко. Так само, як і до таких тем, як діти-інваліди, — зауважила Галина Родіна.

Як зазначила письменниця Маріанна Кіяновська, сьогодні змінився і статус дитини, і статус письменника. Так, діти стали повноправними споживачами на книжковому ринку і «не можна традиційним способом вирішити, що читати дітям». По-друге, має змінитися статус письменника, який має бути не педагогом, а другом дитини.

— На Заході діють цілі маркетингові програми, щоб зацікавити дитину книгою, тому що нині дитина — це цілком нова реальність. Мені подобається, що такі письменники, як Леся Воронина, Володимир Малик, Олесь Єльченко — не дидактичні, вони — на рівні з читачем, іноді дитина постає мудрішою, ніж дорослі... Для того, щоб знати попит читача, авторам потрібно спілкуватися з дітьми. Добре, якщо у письменника є дитина вдома. А якщо йому — 50, і діти вже виросли? Іноді навіть п’ять років можуть становити цілу інформаційну епоху, — сказала Маріанна Кіяновська.

В нашу інформаційну епоху книжка — це цілий світ, і відображення світу. До якісної книжки треба привчати і результати дадуть про себе знати. Бо якщо батьки по-справжньому люблять читати, якщо читання впливає на їхній розвиток і читання — не втеча від нудьги, то це буде гарним уроком для дітей. Теж саме стосується і вчителів у школі. Адже тільки якісна книжка зможе конкурувати з негативним медіа-простором, який згубно впливає на власний простір підлітка.