«Ми так давно не їли шоколаду...»

Маша, Надя, Ліда, Юля, Мишко, Павлик, Максим та Вова... Коли ми запитали волонтерів гуманітарного центру на Фролівській, 9/11, де на території зараз є діти, щоби передати їм солодкий подарунок від головного редактора «Дня», нам одразу показали Зінаїду — багатодітну маму. Це все її дітки. Мати саме стояла в черзі на реєстрацію, чекала, коли випишуть талони на їжу, постіль, продукти та побутову хімію. А її четверо дітей бігали територією гуманітарного складу. Ще троє чекали вдома, у тимчасовому помешканні, у молитовному домі у Бортничах. Туди родину пустили пожити на невизначений час. Найстарша донька з трьома дітьми теж була у центрі, але стояла в інших чергах, уже на видачі необхідних товарів.

Редакція вирішила зробити приємний подарунок діткам, які не можуть провести новорічно-різдвяні свята вдома, як звикли робити це раніше. Солодкий кошик із пряниками та цукерками передали в редакцію «Дня» як подарунок Ларисі Івшиній, втім головний редактор нашої газети вирішила, що є люди, кому ці солодощі принесуть більше радості. Так і сталося. Дітлахи Зінаїди надзвичайно втішилися подарунку. Один із синів жінки — Михайлик — одразу вхопив шоколадну ялинку, та виявилась надто крихкою у прудких дитячих руках, тож солодка красуня тріснула. Діти часу не гаяли — і почали її їсти.

— Ми так давно не їли шоколаду... До останнього сиділи в Алчевську, потім чоловік сказав, щоб їхала хоча б я. Він лишився там. Тримало лише те, що чоловікові платили зарплату, працює у пологовому будинку технічним працівником, а мені виплачували соціальні пільги як багатодітній мамі, були ще виплати на дитину-інваліда. Та коли соціальні виплати та зарплати припинилися, чекати особливо не було змоги, — зі сльозами розповідає багатодітна мати. — Старших дочок треба прилаштувати у художні школи, удома 17-річна донька навчалась у Луганському художньому ліцеї, туди ж хотіла 16-річна. Дітей у школи треба прилаштувати.

Жінка не знає, куди йти, до кого звертатися за поміччю, щоб знайти житло, бо розуміє, що жити у молитовному домі можна певний час, тим паче що там ще три багатодітні родини, разом — 22 особи. Роботу теж не знайде, бо треба комусь доглядати дитину з вадами здоров’я. Чоловік лишився там, стереже дім, Зіна каже, як виїде, то все винесуть мародери. Зі сльозами на очах розповідає про те, що не знає, як бути далі, якби не волонтерський центр, то було б геть туго. Вже наостанок розмови жінка усміхається, каже, що тут, у столиці, люди набагато добріші ніж, там на сході. Та певно, добрі є скрізь, кому кого пощастить зустріти.

Нагадуємо, що центр допомоги переселенцям на вул. Фролівській, 9/11 (ріг Фролівської і Боричевого Току, вхід з боку Боричевого Току) постійно потребує необхідних для втікачів із зони АТО речей — від матрасів, подушок і ковдр, до каструль, ложок і тарілок, від одягу — до іграшок і книжок, від інвалідних візків до дитячих колясок... Завжди актуальними є олія, крупи, консерви, цукор тощо. Приносити все це можна з 11.00 до 19.00 у будь-який день. Більш детально про потреби — на ФБ-сторінці «Фроловская, 9/11. Волонтерский центр».

Що ж до потреб конкретно цієї багатодітної родини — у найближчих номерах «Дня» шукайте її історію та список необхідних речей, якими можна буде допомогти конкретно Зінаїді та її дітям.