«Ми залишились біля розбитого корита...»

За останні роки державою пограбовано мільйони людей і їхні заощадження, і все, що колись було національним багатством України, вивезено за кордон спекулянтами та корумпованими кланами. І як результат цієї цілеспрямованої політики — ми залишились біля розбитого корита...

Безробіття із проблеми суто економічної перетворилось у проблему національної безпеки.

Сьогодні кількість безробітних сягнула в Україні пiвторамільйонної позначки. Насправді ця цифра значно вища за статистичні дані, так як уряд зовсім не бере до уваги так зване «приховане» безробіття.

Це переважно люди допенсійного віку та молодь, що з ранку до ночі «працює» на базарах на тіньовий сектор економіки. Знедолені й доведені до відчаю люди, викинуті державою із сфери виробництва та суспільного життя, змушені сьогодні виживати в цих ненормальних умовах, хто як може...

З року в рік погіршується життя людей західних регіонів України, де практично паралізовано виробництво й розвалено сільське господарство. Переважна більшість краян змушені продаватися в рабство, працювати на будовах чужих держав, ставати в лави бомжів, обслуговувати борделі Праги та Стамбула.

Молодь не знає, куди себе діти, як реалізувати себе в цих нелюдських відносинах.

Івано-Франківська область нині займає перше місце із безробіття в країні. Сьогодні на одне робоче місце в місті претендує аж 350 чоловік, а в області — 211. Більшість закарпатців, галичан та буковинців виживає за рахунок заробітків у Польщі та Чехії. Що станеться з людьми, якщо ці держави, що були недавно прийняті до НАТО, закриють візи й видворять людей за межі своїх країн? Невже над цим не замислюються ні Президент України, ні уряд?

Державні владні структури були об'єктивно не готові до появи безробіття й вирішення цієї проблеми. Люди ж потребують соціального захисту й не можуть чекати. Тому 21 вересня 1997 року в Івано-Франківську відбулась обласна конференція, яка проголосила про створення обласної Асоціації безробітних Прикарпаття. Вона ставила перед собою завдання захисту конституційних прав та інтересів безробітних громадян засобами впливу, що властиві громадським об'єднанням. Була розроблена і програма дій Асоціації безробітних. У передвиборному марафоні 1998 року вона повинна була стати рупором боротьби знедолених людей за свої права, перерости у Всеукраїнську Асоціацію безробітних. Однак, налякавшись нової хвилі демократичних сил, місцева влада не підтримала новостворену організацію, і більшість із тих виступів на конференції, які торкались виходу з кризи, залишились тільки на папері.

P.S. Якщо ви вирішите опублікувати мій лист, то прошу не вказувати мого прізвища. Не хочу, щоб він викликав резонанс недоброзичливців та певних політичних сил на передвиборному марафоні. Я не прихильник нині жодної з політичних партій, навіть НДП, під патронатом якої була створена обласна Асоціація безробітних. Коли слова розходяться з ділом, наші дороги розішлись назавжди. Хоча до А.Матвієнка в мене немає претензій, я його повністю підтримую. А з обласною НДП у мене більше нічого спільного немає й не може бути!!!