На варті

Неділя, 8.30 ранку. На зупинці поблизу вулиці Академіка Курчатова збираються люди у камуфляжі та спортивній формі. Кілька добровольців переходять вулицю з автоматами наперевіс та макетом РПГ. Місцеві на камуфляж та зброю уваги не звертають, та й хлопців тут знають давно. У лісі поблизу зупинки майже півтора року тренуються бійці територіальної оброни Деснянського району. Переважно, заняття закриті, але час від часу до них допускають і всіх охочих.

«ХОЧУ БУТИ В ЕПІЦЕНТРІ ПОДІЙ»

Аліна — студентка місцевого коледжу. У майбутньому її професія буде пов’язана з військовою справою, тому побачивши оголошення, дівчина вирішила відмовитися від довгого недільного сну та витратити ранок на вишкіл.

«На цьому тренуванні я вперше, — розповідає Аліна. — Учора ввечері ми з подружкою побачили оголошення в Інтернеті й вирішили прийти. У майбутньому я хочу бути військовим прокурором, тому краще зараз якомога більше дізнатися про те, що чекає мене згодом. Звісно, для хлопців, які тут займаються, ми не конкурентки, але труднощів не боїмося. Раніше я брала участь у спортивних змаганнях, тому до фізичних вправ мені не звикати».

БІЙЦІ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ ДЕСНЯНСЬКОГО РАЙОНУ ТРЕНУЮТЬСЯ ТУТ УЖЕ ПІВТОРА РОКУ, ІНКОЛИ ЗАПРОШУЮТЬ І ЦИВІЛЬНИХ. НА ФОТО БОЄЦЬ «МАКОВІЙ»

Подружка Аліни, Лана, також спортсменка, але зараз серйозно замислюється про військову кар’єру. «Я цього року закінчила школу, — ділиться Лана. — З дитинства мріяла про те, щоб захищати свою Батьківщину, тому збираюся до армії. Мама мене підтримує у цьому, але хоче, щоб я пішла в прокуратуру. Я ж не люблю офісну роботу і хочу бути в епіцентрі подій. Вишкіл цікавий мені і як спортсменці. Я професійно займаюся легкою атлетикою, і мені стало цікаво, наскільки я зможу відповідати вимогам до фізичної підготовки. Окрім того, цікаво було побачити, як тренуються наші добровольці».

«МИ РОЗПОЧАЛИ ТРЕНУВАННЯ ОДРАЗУ ПІСЛЯ МАЙДАНУ»

Щойно всі зібралися, командири ведуть бійців та цивільних до лісу, щоб подалі від сторонніх вух пояснити усім план дій. Перша команда — вишикуватися у колони по-троє. На перший погляд — справа проста, але вранці вона дається не всім. «Шикуймося за зростом у колони по три! — лунає наказ одного з командирів. Добровольці швидко переміщаються, шукаючи місце. — Де ви вчилися, що до трьох не рахуєте? — кепкує командир. — Ось у колоні чотири. А зі зростом що? Досить се6е обманювати. Ти ж нижче!»

Для розминки добровольцям пропонують пройтися по колоді. Після цього всю команду чекає переміщення до тренувальної галявини, що за три кілометри звідси. Зазвичай до неї пересуваються бігом, але через спеку командири вирішили просто йти. За годину група прибуває у пункт призначення і береться до справ. Сьогодні вони мають освоїти основи тактичної медицини, стрільби з автомата, а також тактики переміщення.

ОХОЧІ МОЖУТЬ ОСВОЇТИ ОСНОВИ ТАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ, СТРІЛЬБИ З АВТОМАТА, А ТАКОЖ ТАКТИКИ ПЕРЕМІЩЕННЯ

«Ми розпочали тренування одразу після Майдану, — розповідає один з командирів, член громадського об’єднання «Синдикат», до якого входять бійці територіальної оборони, Євген Чепелянський. — Тоді все робили своїми силами, маючи лише теоретичні уявлення про таку підготовку. Після участі в АТО наших тренерів, ми трохи змінили структуру занять. Зараз працюємо спільно із загонами територіальної оборони Деснянського району, встановлюємо зв’язки з військкоматами, з районною адміністрацією. Не завжди співпраця виходить успішною. До прикладу, коли ми намагалися потрапити в АТО в складі одного з батальйонів МВС, дані наших учасників потім опинилися у базі сепаратистів. Окрім цього, у нас траплялися й інші неприємні випадки, але ми не втрачаємо надії на те, що з владними структурами можна ефективно співпрацювати».

Розмовляючи з нами, Євген перекладає з руки у руку петарди та сірники. Таким нехитрим способом хлопці намагаються хоч трохи наблизити тренування до умов реальних бойових дій. Після розмови чуємо вибух, після якого «новобранці», мов підкошені, падають на землю. За кілька секунд піднімаються і продовжують займатися своїми справами.

17-РІЧНА ЛАНА: «Я ПРОФЕСІЙНО ЗАЙМАЮСЯ ЛЕГКОЮ АТЛЕТИКОЮ, І МЕНІ СТАЛО ЦІКАВО, ЧИ ДОСТАТНЯ У МЕНЕ ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА»

Знову зустрічаємо спортсменку Лану, яка з допомогою тренера вчиться розбирати автомат: «Звісно, трішки важко, — ділиться враженнями дівчина. — Зброя — це не зовсім жіноча справа. Тут потрібно прикладати силу. Але якщо маєш бажання — можна навчитися одразу».

«ЗАРАЗ НЕ МОЖНА ЗАЛИШАТИСЯ БАЙДУЖИМ»

На локації поблизу вчать надавати першу домедичну допомогу та евакуювати поранених. Поки хлопці тренуються виносити свого побратима з поля бою, доброволець Катерина вчиться накладати джгут на ногу.

«Навчаюся тут з березня місяця, намагаюся приходити регулярно, — розповідає Катя. — У кожної людини є зона впливу та зона хвилювання. Наразі я не можу вилікувати поранених, нагодувати вимушених переселенців, врятувати стільки людей, скільки б хотілося. Але є речі, які я можу робити, хоча вони не такі значні. Серед них — походи на акції, на ці тренування. Це все ж краще, ніж сидіти перед телевізором і хвилюватися. Тут зібралася дуже хороша команда людей, у яких не розходяться слова і справи».

ЖІНОК ТА ЧОЛОВІКІВ НА ТРЕНУВАННІ ПРАКТИЧНО ПОРІВНУ. НА ФОТО ЧЛЕНИ ОБ’ЄДНАННЯ «СИНДИКАТ» АЛЬОНА ДВОРНІК ТА ЄВГЕН ЧЕПЕЛЯНСЬКИЙ

До слова, дівчат на сьогоднішньому тренуванні ледь не половина. За словами члена організації «Синдикат» Альони Дворнік, це стала практика.

«Зважаючи на події, які зараз відбуваються у нашій країні, дівчата теж повинні вміти захисти себе. Зараз не можна залишатися байдужим. Жінки можуть захищати країну так само успішно, як і чоловіки. У нас менша фізична підготовка, тому нам, можливо, довше доведеться тренуватися, але навчитися можуть усі. Я щотижня ходжу на вишколи, щоб мати хоч мінімальні бойові навички. Мені тут подобається, гадаю, це корисно. Займаюся для себе, щоб бути готовою до будь-яких ситуацій», — каже Альона.

«МОЇ ПОГЛЯДИ НА ВІЙНУ ТРОХИ ЗМІНИЛИСЯ»

Серед учасників тренувань є і професійні бійці, які повернулися із зони АТО та намагаються підтримувати себе у формі. Костянтин Федотов був добровольцем «Айдару», але після участі в бойових діях ставиться до ситуації більш скептично.

«Я прийшов на ці тренування близько року тому, щоб мати хоч якесь уявлення про військову справу. Із того часу намагаюся приходити сюди щотижня. Найскладніше — це фізична підготовка. Не завжди, коли ти приходиш, твій рівень відповідає тому, що тобі доведеться робити. Ми багато бігаємо, робимо силові вправи. До того ж, в армії необхідно слухати командира і виконувати всі його накази. Для новобранців це часто складно. Після кількох місяців тренувань я вирушив до «Айдару». Там мої погляди на війну трохи змінилися, і поки я не планую повертатися назад. Коли я був у Києві, особливо на початку війни, мені здавалося, що зможу щось змінити, щойно вирушу на Донбас. Але тепер бачу, що війна ведеться не на полі, а значно вище. Тому своєї ролі у ній я зараз не бачу. Однак, якщо війна таки перейде у відкрите протистояння, я буду готовий стати на захист свого міста і країни», — розповідає Костянтин.

Щотижня тренування проходять близько 30 осіб. Серед них є ті, хто відвідує вишкіл регулярно, в інших цікавість зникає після першого ж тренінгу. Схожі тренування проводить територіальна оборона кожного району, тому охочі кияни можуть обрати для себе заняття у найбільш зручному місці.