На «зворотному» боці економіки,

Фонд «Інтелектуальна перспектива» спільно з Центром соціальних експертиз і прогнозів Інституту соціології НАН України в останні роки вивчає соціальні та економічні проблеми, пов'язані з існуванням тіньової економіки і корупції в країні. Восени 1999 року фондом розпочато проект «Тіньова економіка: соціальні проблеми неофіційної економічної діяльності в Україні» за програмою Дому Свободи «Партнерство за реформи в Україні» при сприянні USAID і Гарвардського інституту міжнародного розвитку. У грудні 1999 року фондом було проведено експертне опитування 106 керівників невеликих приватних підприємств у п'яти регіонах України, а також у містах Києві і Сімферополі. Сферами діяльності підприємств, керівників яких було опитано, є виробництво та будівництво, аграрний сектор, послуги, торгівля, фінансовий сектор.

У ході дослідження виявилися цікаві деталі розуміння керівниками малих підприємств специфіки тіньової економіки і корупції в Україні.

Більшість експертів (58%) мають на увазі під тіньовою економікою «незаконну, спеціально приховану від державних органів економічну діяльність». У той же час майже стільки ж (57%) опитаних підприємців вважають, що тіньова економіка — це «легальна економічна діяльність, у процесі якої відбувається повне або часткове ухилення від сплати податків, зборів, штрафів і інших обов'язкових платежів».

Негативний вплив тіньової економіки, на думку експертів, полягає, передусім, в скороченні податкових надходжень і нездатності держави виконувати бюджетні зобов'язання, а також у загальній криміналізації держави й суспільства.

Проте експерти вважають, що тіньова економіка може відігравати й позитивну роль: створення робочих місць, які не мають можливості існувати за умов офіційної економіки, а також те, що тіньова економіка є способом виживання і поліпшення умов життя більшості громадян.

54% експертів вважають, що недооцінка впливу тіньової економіки може призвести до тактичних і стратегічних прорахунків при прийнятті ухвал, які регулюють економічні, фінансові, соціальні і інші відносини в державі, а також до неадекватної оцінки найважливіших пропорцій і тенденцій у розвиткові національної економіки(так відповіло 45% опитаних).

Серед основних причин, які обумовлюють тіньову економічну діяльність, експерти в порядку важливості традиційно звернули увагу на могутній податковий прес, відсутність стабільного і збалансованого законодавства, корупцію, а також низький рівень прибутків населення.

Що стосується «винних» у тінізації економіки, то опитані підприємці вважають, що найбільша відповідальність лежить на Верховній Раді (середній бал «відповідальності» 4,6 по 5-бальній шкалі), Кабінеті Міністрів (4,6) і Президентові України (4,4).

Основними заходами зі зменшення масштабів тіньової економіки експерти назвали: зниження податків; адміністративну реформу; легалізацію тіньового капіталу; посилення державного контролю за фінансовою сферою й рухом фінансових потоків.

Що стосується розуміння підприємцями поняття «корупція», то за особливостями уявлення їх можна розподілити на 4 групи.

Перша група (найчисленніша — 77%) розуміє під корупцією передусім «зловживання владою, перевищення посадових повноважень для власного збагачення». Друга група, їх більше за половину (60%), розуміють корупцію як «кооперування влади та кримінальних структур». Третя група вважає, що корупція — це просто «хабарництво», їх — 35%.

І в четверту групу експертів входять усі ті, хто дав інше тлумачення поняття «корупція».

На думку експертів, найбільш корумпованими організаціями в Україні є (відповідно до «рейтингу» за 5- бальною шкалою):

1. Державна автоінспекція — 4,7.

2. Податкова інспекція — 4,5.

3. Митниця — 4,4.

4. Міліція (без ДАІ) — 4,3.

5. Міністерства та інші органи центральної виконавчої влади — 4,2.

З приводу причин корупції 68% експертів вважають, що більш за все сприяє її поширенню «надання посадовим особам дуже багатьох прав»; «збереження статусу недоторканності депутатів і суддів» — 36%, а також те, що «в нормативних актах залишаються лазівки для хабарництва» — 35%.

Для того, щоб зменшити рівень корупції, 67% експертів вважають за необхідне зменшити ставки податків, 48% виступають за «підвищення відповідальності посадових осіб за хабарництво», 34% — за «зняття статусу недоторканності суддів і депутатів». Примітно, що лише 25% експертів виступають за підвищення зарплатні держслужбовцям, очевидно вважаючи, що, скільки не підвищуй їм зарплатню, «брали і братимуть».

У той же час 49% опитаних підприємців зізналися, що їм доводилося «йти» від сплати податків і лише 1/4 експертів стверджує, що завжди платять податки справно, хоча навіть така цифра здається відносно великою.

Які ж ставки податків експерти вважають прийнятними для малого бізнесу? Так, 50% респондентів наполягають на тому, що ставка податку на прибуток повинна бути від 5 до 10%. Податок на прибуток у розмірі від 11 до 20% влаштував би 42% опитаних підприємців.

Що ж стосується думки респондентів відносно ставки податку на додану вартість, результати дослідження такі: близько половини (47%) оптимальною вважають ставку від 6 до 10%. Прийнятною ставкою податку від 11 до 20% вважають 15% опитаних керівників, а 23 % було важко відповісти.

Далі, 67% експертів вважають, що ставка нарахувань на заробітну платню повинна становити не більше за 20%, ставку від 21 до 30% вважають за можливу 20% опитаних керівників, а 13% було важко відповісти.

Підприємцям ставилося питання й про те, чи доводилося їм «неофіційно» платити чиновникам. Результати виявилися такими: за кожен візит пожежника або санітарного інспектора підприємцям у сфері малого бізнесу в середньому доводилося «давати» 183 гривні, кожний візит податкового інспектора у середньому «коштував» опитаним 262 гривні, за установку телефону — додатково 538 гривень, за отримання експортної ліцензії — 413 гривень, за реєстрацію підприємства — 624 гривні.

За результатами дослідження більше за все доводилося «поповнювати кишеню» чиновника тим підприємцям, які працюють у сфері виробництва, будівництва та торгівлі.

Наведені дані дозволяють, на наш погляд, говорити про першочергові заходи з приборкання корупції. Вони могли б полягати ось у чому.

Всі рішення, які носять конкретний розпорядчий характер, повинні прийматися тільки персонально і з персональною (аж до кримiнальної) відповідальністю за порушення закону і наслідки цих рішень. Кримiнальний кодекс повинен включати норми відповідальності вищих посадових осіб за факти порушення закону при розпорядженні бюджетними коштами, держвласністю і т. iн. Законодавча влада повинна мати можливість контролювати діяльність виконавчої влади. Спроби виконавчої влади обмежити доступ до інформації про свою діяльність або подача неправдивої інформації повинні розцінюватися як злочин з подальшими висновками.

Не лише органи прокуратури, але й прості громадяни повинні мати реальне право подавати позови в суди про визнання незаконними дій органів влади і посадових осіб.

Слідство з питань правопорушень з боку вищих посадових осіб повинно здійснюватися особливими незалежними органами (приклад — незалежний прокурор Кеннет Старр проти президента США Білла Клінтона).

Недоторканність депутатів має бути істотно обмеженою і не повинна бути перешкодою для порушення кримiнальної справи.

Громадяни повинні мати право відкликати депутатів, а також керівників виконавчих структур у разі порушення ними законів, або порушення передвиборних зобов'язань.

Суспільству доведеться призначити високу плату за виконання обов'язків відповідальних державних службовців. Рівень оплати праці відповідальних працівників держапарату, котрі приймають ухвали, повинен бути достатнім для гідного існування без пошуку додаткових джерел заробітку. У нашому випадкові підняти оклади треба як мінімум у 5—6 разiв. Ефективне підвищення зарплатні 1—2 тисячам відповідальних чиновників держави буде мізерним у порівнянні з ВНП. Джерела такого підвищення полягають, серед усього іншого, в різкому скороченні молодшого і середнього адміністративного персоналу державних відомств. Крім того необхідна диференціація грошової винагороди державним службовцям.

Тіньова економіка як поживне середовище корупції може бути обмежене лише радикальною податковою реформою.

Державні ЗМІ повинні бути жорстко і чітко відокремлені від виконавчої влади, а управління ними має здійснюватися спеціальним незалежним відомством, що працює під контролем спостережних рад, які складаються з представників провідних політичних партій, громадських об'єднань і представників різних гілок влади. Незалежна «четверта влада» може вiдіграти далеко не останню роль у перемозі над корупцією.

Корінна проблема — це етичний стан суспільства. Важливо ліквідувати атмосферу терпимості до корупції. Багато людей благополучно пережили роки комуністичного правління завдяки тому, що жили за правилами, які грунтувалися на тому, як перехитрити державу. Більшість нинішніх труднощів виникають на підставі того, що порядність мала в суспільстві невелику цінність. Якщо ж ми хочемо жити в нормальному, вільному суспільстві, то повинні бути готовими підкріпити свободу порядністю. Це означає передусім усвідомлене дотримання законів. Безперечно, цей процес повинен початися згори. Якщо влада України хоче змінити ситуацію, вона повинна почати з себе: платити податки і реально боротися з корупцією. Цивілізоване суспільство може бути побудоване лише на підвалинах відповідальності, порядності, правди і гласності.