«Наламали дров — не розпалюйте багаття»
Скандал довкола скверу Святого Юра у Львові може завершитися в суді
Понеділок у Львові розпочався зі скандалу: під міською радою зійшлися прихильники і противники реконструкції площі Святого Юра, яку мають переобладнати у зв’язку зі спорудженням до 150-річчя Митрополита Шептицького пам’ятника душпастирю. Нагадаємо: до дня народження Митрополита Галицького та Архієпископа Львівського — предстоятеля УГКЦ залишилося дуже мало часу — урочисте відкриття пам’ятника, відповідно — представлення реконструйованої площі заплановане на 29 липня...
Ті, що «за», і ті, що «проти» тримали відповідні плакати (одні — «Шептицький закладав заповідники, а не рубав сквери», інші — «Геть псевдо екологів!»). В око впадало ще одне, «узагальнювальне», гасло: «Наламали дров — не розпалюйте багаття». Сторони намагалися перекричати одне одного, шарпалися. А ще — молилися, згадували «Антимайдан» і «руку Кремля». Міліціонери розбороняли прихильників і неприхильників. Згодом мітингарі мирно розійшлися, бо всі обома руками «за» вшанування пам’яті Шептицького. А от як розгортатимуться події щодо скверу, важко передбачити.
Суперечки навколо спорудження пам’ятника Митрополиту Шептицькому перед собором Святого Юра тривають уже не один місяць. Дражливим питанням є, по-перше, вартість проекту, яка перевищує 30 мільйонів гривень. Для міста, де десятиліттями бракне коштів на ремонт, припустимо, театрів «Воскресіння», Першого українського для дітей та юнацтва, імені Лесі Українки, Курбаса, Театру імені Заньковецької, зрештою — філії Музею Шептицького на вул. Драгоманова, це — захмарні кошти. До речі, для порівняння: на сферу охорони здоров’я у Львові передбачено 19,4 мільйона (на лікарні, поліклініки, амбулаторії), на управління культури — 6,7 мільйона (на бібліотеки, театри, музичні школи, музеї)...
Хоча насправді головним каменем спотикання є, поза сумнівом, перепланування (на думку активістів — знищення) скверу на Святоюрській горі, бо через спорудження пам’ятника, який буде заввишки 3,8 метра без п’єдестальної частини, відповідно — потребує звільнення місця довкола нього, потрібно перенести дорогу (а дорога ця — із дуже інтенсивним рухом, в тім числі — тролейбусним) убік Політехніки. Відтак — «посунути» сквер. Через це ще у березні громадські активісти організовували у сквері цілодобову охорону. Також через соціальні мережі зверталися до небайдужих городян та чиновників не вдаватися до такого «благоустрою». Попри це, 10 днів тому комунальники рубали-таки дерева.
Автори ж проекту, зокрема — архітектор Ігор Кузьмак — не вбачають підстав для дискусій: «Ми зараз маємо шанс зробити гарний сквер. Насаджуватимемо відразу п’яти-, семиметрові дерева. Це все відбуватиметься під наглядом фахівців з Лісотехнічного університету. У сквері також передбачаємо поставити чотири питні фонтанчики, сучасні лавочки, гарне освітлення, новий дитячий майданчик тощо. Думаю, ці скандали довкола скверу не мають реальних підстав».
До речі, попередньо розглядалося питання про встановлення невеличкого, камерного, пам’ятника Шептицькому у Митрополичих садах, а не на площі перед церквою Юра. Тоді б і дорогу не потрібно було переносити... Але от як прокоментував цю пропозицію в одному з інтерв’ю вище згаданий Ігор Кузьмак: «Переконаний, у садах пам’ятник не може бути встановлений з багатьох причин. По-перше, історики кажуть, що там є захоронення, однак точної локації ніхто не знає. Друге: маємо там ретрансляційну вишку, яку невідомо коли демонтують. Третє: там є оригінальні яблуньки, на яких зробив хресну дорогу Митрополит. А ще там є історичні печери, які треба досліджувати. Це був би дуже затратний проект, бо потрібні були би гроші на археологію, історичні дослідження, демонтаж вишки тощо. Так ми могли би взагалі не збудувати пам’ятника». Також І. Кузьмак нагадав, що сади — територія ЮНЕСКО, тому спорудження пам’ятника, яке потребувало би розриття історичних горизонтів, знесення багатьох дерев та встановлення обладнання для освітлення, там неможливе, бо «ми би фактично знищили зону ЮНЕСКО». Крім того, нагадує І. Кузьмак, «всі народи у всі часи для своїх лідерів робили площі, і там формувались громадські місця. У скверику чи саді це вже буде не пам’ятник, а мала садово-паркова форма. Це не відповідає величині цієї людини».
Вочевидь, варто згадати звернення до львів’ян Блаженнішого Любомира Гузара, яке, стурбований скандалами довкола спорудження пам’ятника Митрополиту Андрею Шептицькому на Святоюрській горі, він надіслав ще у березні. «До мене дійшла прикра новина, що в нашому рідному місті настало велике замішання — через непорозуміння довкола встановлення пам’ятника Митрополитові Андрею Шептицькому... Живемо в складну пору для нашої Батьківщини, коли будь-які протистояння серед жителів не на часі. Усяка активна незгода сьогодні дуже шкідлива, не говорю вже про ту, яка може бути результатом спланованого та оплачуваного кимсь підривання доброї слави міста та його мешканців. Якщо постать і заслуги митрополита Андрея не можуть об’єднати спільноту нашого міста, то родовиті львів’яни перетворюються на посміховисько», — йдеться у зверненні. Вочевидь, з цього ж розряду мимовільної (?) дискредитації доброго імені Андрея Шептицького й історія, що відбулася в листопаді минулого року, — коли зятеві «будівника олігархічної України» Кучми Вікторові Пінчуку вручили Премію імені Андрія Шептицького.
Блаженніший закликав зберігати спокій та усвідомлення спільного зацікавлення щодо збереження духовних цінностей, питомих цьому королівському місту — тоді в слушний час пам’ятник великого пастиря нашої Церкви постане на своєму місці, як спільна гордість і радість: «Я також буду тішитися пам’ятником і зрілістю львів’ян. Разом із тим молюся, щоб милостивий Господь — за заступництвом слуги Божого митрополита Андрея — своїми благодатями обдаровував та охороняв наше місто».
Наразі ж спокою немає, що підтвердили останні суперечки перед міською радою. Головний архітектор Львова Юліан Чаплінський, до якого журналісти після понеділкової шарпанини зверталися по коментарі, порадив активістам ГО «Врятуй сквер Святого Юра» (які, нагадаємо, за встановлення пам’ятника, але без перенесення дороги до Львівської політехніки, за збереження скверу і за те, щоби всі роботи щодо реконструкції пл. Св. Юра відбувалися в рамках закону) звернутися до суду.
І насамкінець — думка керівника управління культури Львівської міської ради Ірини Магдиш щодо пам’ятників у Львові взагалі: «Мені видається оптимальним варіантом ввести десятирічний мораторій на зведення пам’ятників у Львові. Можливо, за цей час вгамуються суперечки, пам’ятники перестануть бути інструментом лобіювання, політичного тиску, чиїхось амбіцій, і ми усвідомимо свою відповідальність перед містом».
