Не читайте це оповідання!

Якщо ви не звернули уваги на назву й почали читати це оповідання, то прошу вас: не треба! У цьому творі немає й дещиці сенсу. Ця оповідь нічому не вчить. Я навіть сам не знаю, навіщо я її написав. Та й ви, найвірогідніше, якщо вас просто зараз спитати, навіщо ви її читаєте, не знайдете, що відповісти.

Що?! Ви продовжуєте читати це тупе оповідання?! Ну я ж просив... Якщо ви не розумієте мови, я вимушений піти на крайні заходи: я забороняю вам читати цей твір! І я маю на це право! Адже я — його автор!

Отже, ви не послухалися. Дуже погано. Адже я вам не просто забороняв, я поганого не пораджу. Ну от, ви вже майже дочитали це довбануте оповідання. Що ви дізналися нового? Чому навчилися? Ото ж бо й воно. А я попереджав, просив, забороняв. За той час, який ви згаяли на читання цього твору, ви могли б зробити безліч корисних справ, але ви вибрали це, і вже пізно що-небудь змінити. Адже моє оповідання вже закінчилося!