Невизначене 1 вересня

Як саме буде організовано начальний процес у школах протягом 2020/21 навчального року — точно нікому невідомо. Усе залежить від епідеміологічної ситуації, кажуть представники влади. Це ще більше додає невизначеності та невпевненості. У будь-якому разі, до нового навчального року слід готуватися і батькам, і дітям. Більшою мірою, можливо, батькам, тому що від їхньої організованості, планування, завбачливих дій залежатиме якість навчання дитини, здоров’я, зрештою, спокій усіх.

За результатами деяких досліджень, 65% українських батьків роз’яснювали під час карантину дітям матеріал і допомагали виконувати домашні завдання; 50% батьків відповіли, що це ускладнювало їм виконання робочих обов’язків; 78% є прихильниками навчання дитини в освітньому закладі. Як підготуватися батькам до нового навчального року, «День» розпитав у практичного психолога, наукового співробітника лабораторії мас і спільнот Інституту соціальної і політичної психології НАПНУ Анастасії ГОЛОТИ.

«ЗАРАЗ У ШКОЛАХ ПОТРІБНО ПРОВЕСТИ ЗБОРИ, ЩОБИ ДОМОВИТИСЯ ПРО МАЙБУТНІЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС»

— Пані Анастасіє, два місяці тому батьки чекали на закінчення навчального року, щоб відпочити від подвійного чи потрійного навантаження, пов’язаного з необхідністю бути вчителем для дітей на карантині. На жаль, обставини підказують, що ще рано «видихати». Як би ви порадили підготуватися до нового навчального року?

— До початку навчального року слід готуватися заздалегідь. Поспілкувавшись з мамами щодо дистанційного навчання, я почула, що найбільше нарікань і складнощів було через те, що вчителі переклали роботу на батьків. Дуже мало викладачів у молодшій школі проводили онлайн-уроки. У середній і старшій школі були інші проблеми: викладачі кожен у свій час проводили уроки (якщо проводили), і через це діти весь день сиділи перед моніторами, позбавлені відпочинку та фізичної активності.

Я вважаю, що зараз у школах слід обов’язково провести збори, розповісти про свої труднощі, побажання і домовитися з класними керівниками й учителями щодо організації навчального процесу. Батькам слід зголоситися і виступити зі своїми ініціативами, не чекаючи на початок навчального року. По-друге, слід готуватися до того, щоб спланувати активність дитини — щоб цілий день їй не доводилося проводити перед монітором. Можливо, необхідно закупити спортивний інвентар, щоб дитина мала фізичну активність, засоби для творчості і таке інше. У плані комунікації необхідно обов’язково подумати про забезпечення дітей гаджетами — щоб не було конкуренції за комп’ютер чи планшет під час навчання, щоб вони не нервували через нестачу, — хоча б найпростіший варіант, бо без цього вже нікуди. Я порадила б також провести попередні навчання — як для батьків і дітей, так і для вчителів, потренуватися, обмінятися досвідом, так би мовити, щоби =вміти користуватися онлайн-технологіями. Тобто — підготувати оснащення.

— Тож готуватися до того, що легко не буде?

— Безумовно, якщо вся сім’я на карантині, буде нелегко. Якщо діти відвідують молодшу школу, то хтось має бути вдома, коли батьки працюватимуть. Можливо, варто об’єднуватися з сусідами, якось домовлятися — розширювати соціальний капітал. Тобто слід шукати способи, як організовувати дітям навчання. Наразі всі — у підвішеному стані. Ця невизначеність фруструє і додає роздратування — і батькам, і вчителям, і дітям.

«ПІД ЧАС КАРАНТИНУ МИ ЗНАЙШЛИ СВОЇ ПРИХОВАНІ РЕСУРСИ»

— Скільки люди можуть витримати такий «підвішений» стан, стан невизначеності?

— Якщо нас обмежують і ми не знаємо, коли це закінчиться, це пригнічує. Тож варто шукати сенс у тому, що ми робимо щодня. Ми знаємо, що хоч би як розгорталися події, для дітей потрібно приготувати вечерю, попіклуватися, щоб відпочили всі члени сім’ї, — звичайні буденні речі, без яких неможливе повноцінне життя. Слід спиратися на ці звичні дії — в кожному дні шукати свій позитив. Те, чим наповнити життя, залежить від нас. У нас уже є неймовірний досвід: ми всі вперше зіткнулися з такими карантинними обмеженнями — до того ж, зненацька. Тож ми вже точно можемо спиратися на цей досвід, на себе, своїх близьких, оточення і розуміти, якщо ми уже пережили це раніше, то хоч би як розгорталися події, ми точно впораємося. Зараз весь світ у такому стані — вся планета нашорошена, але ми маємо потенціал справлятися з труднощами, людська психіка дуже адаптивна.

— Що кажуть ваші зарубіжні колеги про переживання людьми карантину — так само, чи є якісь особливості?

— Це загальнолюдський досвід. Можна говорити про те, що карантинні умови виявилися каталізатором процесів, які вже були — і внутрішніх, особистісних, і глобальних. Наприклад, є дані, що зросла кількість розлучень по всьому світу і в Україні теж. Причина — карантин пришвидшив процеси, які були прихованими. Наш інститут проводив вільні психологічні консультації, на це був серйозний запит. Але виявилося, що дуже багато проблем не пов’язані безпосередньо з карантином: запит стосувався взаємин з батьками, партнерами та дітьми. Тобто процеси, які були латентними, стали більш виразними.

Звісно, в різних країнах — свої особливості, але в цілому психологи прогнозували більш похмурі перспективи. Вважалося, що у людей буде більше депресій, невротичних загострень, але загалом людство впоралось. Наслідки цього каталізуючого впливу ще будуть відстрочені протягом року, може, трохи більше. По-друге, під час карантину людство мобілізувало свої ресурси — знайшло те, за рахунок чого давали собі раду. Таким чином ми віднайшли свої приховані ресурси, побачили, на що можемо спиратися в житті, що для нас є насправді у пріоритеті — стосунки, свої особливості, свій потенціал. Це дало змогу переоцінити цінності — на рівні особистості, спільнот, країн. Процес запущено, а коли ми побачимо результати — поки невідомо нікому.