ОБЕРЕЖНО: «доступне житло»

Національну програму «Доступне житло» закривають. На днях ця новина сколихнула не лише медійний простір — інформація про те, що обіцяна Президентом і Ко програма доживає останні дні, з шаленою швидкістю поширилась соцмережами. З коментарями «Я так і знав/знала», «А я й не вірив у неї» тощо молодь (до слова, потенційні або ж навіть актуальні учасники програми) розміщувала на своїх сторінках посилання на слова директора департаменту національних та інвестиційних проектів Держагентства з інвестицій та управління нацпроектами Юрія Гусєва: «Проведено переговори з Мінрегіонбудом, за результатами яких вирішено, що у зв’язку з реалізацією соцініціатив Президента цей проект буде адмініструватися в рамках держпрограми «Доступне житло», а сам нацпроект припиняє своє існування, і найближчим часом буде прийнято відповідне рішення уряду». Чиновник запевнив, що найближчим часом Держагентство оголосить про закриття проекту «Доступне житло». Що ж до експертів, то вони були здивовані, що таку новину оприлюднили напередодні виборів — все-таки це не популярний крок.

Утім, як вдалося з’ясувати «Дню», паніка поширювалась дарма. По-перше, якщо програму справді закриють, то це лише одна з трьох президентських програм, кожна з яких має назву «Доступне житло». У даному випадку йдеться про так звані «президентські квартали», що за планом мають складатися з 16-ти типових дев’ятиповерхових монолітних будинків на 70 квартир кожен, квадратний метр яких буде коштувати чотири тисячі гривень. Цей проект планується втілити за кошти інвесторів, а не бюджетні гроші. По-друге, ще невідомо достеменно, чи справді цей проект закривають. «Не для запису» у Держагентстві з інвестицій та управління нацпроектами нам розповіли, що «проект не може закритися, бо це — президентська програма: житло будується, будинки відкриваються». За словами нашого співрозмовника, скоріше за все (!), інформація у ЗМІ про закриття програми — помилка. Адже цитата Юрія Гусєва, представлена у новині, зауважили нам, «досить заплутана та вирвана з контексту, а тому її треба ще перевірити та уточнити». Натомість у прес-службі Держагентства «Дню» повідомили, що офіційних коментарів стосовно закриття нацпроекту «Доступне житло» поки не надають. «Вони будуть найближчим часом», — відповіли нам.

ДОСТУПНЕ ЖИТЛО, КАРПАТСЬКА ОЛІМПІАДА І БАСКЕТБОЛ

Таким чином, схоже, що чиновник середньої ланки ненавмисне оприлюднив інформацію, яка поки що оприлюдненню не підлягала. Про це свідчить і оперативність, з якою урядовці запевнили населення, що жодна з програм не закривається. Уже в той самий день на урядовому засіданні прем’єр-міністр України Микола Азаров доручив місцевій владі забезпечити виділення земельних ділянок, обладнаних інженерними мережами та комунікаціями, в маленьких містах і селищах, щоб наступного року будувати на них доступне житло за здешевленими технологіями. Також урядовець повідомив, що програма забезпечення громадян доступним житлом набирає обертів і до участі у ній визначено майже 15,5 тисячі квартир.

Майже одразу віце-прем’єр-міністр України Борис Колесніков на брифінгу у Кабінеті Міністрів України пояснив, що програма не закривається, а змінює структуру реалізації. «Не відповідають дійсності повідомлення про закриття програми «Доступне житло», просто буде внесено зміни у структуру реалізації програми. У складі Міністерства інфраструктури буде створено агентство, яке займатиметься програмою «Доступне житло», чемпіонатом Європи з баскетболу і карпатською Олімпіадою-2022. Держінвестпроект передав цю програму Мінінфраструктури», — сказав Колесніков.

Доступне житло, карпатська Олімпіада і баскетбол — чергова державна програма ризикує стати незрозумілою та заскладною, аби бути ефективною... Потенційні учасники програм з доступного житла, судячи з реакції на новину про закриття однієї з них, вже зараз плутаються та не розуміють, скільки таких програм є, чим вони відрізняються і навіщо створені.

Як пояснив «Дню» заступник директора департаменту державних програм і розвитку житлового будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Володимир ВИСОЧИН, насправді «під програмою «Доступне житло» є кілька напрямків, тобто назва одна, а програми та механізми дії — різні». Чиновник пояснює: «Є програма 30/70 — надання державної підтримки на будівництво/придбання доступного житла, є Президентська іпотека під 3% річних, яка також покликана забезпечити державну підтримку громадянам, що потребують поліпшення житлових умов. В цих двох програмах задіяний державний бюджет. А є ще національний проект «Доступне житло» Держагентства з інвестицій, де задіяні інвестори. Це окремий напрямок, який не впливає на інші проекти». Про останній проект Володимир Височин говорити не може — не в його компетенції, а щодо перших двох — то вони сьогодні активно розвиваються. «Зараз є приблизно 15 тисяч охочих скористатися Президентською іпотекою. Вже понад тисячу людей пройшли через відділення фонду щодо отримання кредиту під цей проект, а отримали кредити і підписали угоду про компенсацію — 718 людей. Це ж процес не одного дня», — зауважує урядовець.

«ДОСТУПНЕ ЖИТЛО — ЩЕ ТА КАБАЛА»

«Якщо бути до кінця відвертим, я сам не можу всі програми запам’ятати. То доступне житло, то молодіжне будівництво, молодіжний кредит... Ці програми мають майже однакові назви, займаються ними одні й ті самі установи, одні й ті самі люди. Принцип роботи завжди один і той самий. Як люди можуть все це відслідкувати, коли навіть фахівці у цьому плутаються? Суть же не в тому, що їх багато, вони різноманітні — і тому є вибір, а в тому, що існує сім програм, де-факто шість з яких не працюють і майже ніколи не працювали. Працює 70/30, а зараз ще програма щодо 3% іпотеки, але особливого успіху ця програма не має», — розповідає «Дню» президент ВГО «Асоціація допомоги постраждалим інвесторам» Олексій ГОНЧАРУК.

Таким чином учорашня інформаційна катавасія наглядно поставила існуючим механізмам забезпечення населення доступним житлом дуже красномовний діагноз — абсолютну бездарність державної політики в такій важливій для суспільства галузі. По-перше, непрозорість програм. По-друге, тотальне ускладнення і перевантаження їх додатковими та часто зайвими бюрократичними процедурами, які роблять ці програми незрозумілими для учасників, відлякують людей практичною недоступністю «доступного житла». Крім того, це в свою чергу породжує недовіру до всієї системи.

«Така кількість програм доступного житла свідчить про те, що державної політики в цьому напрямку немає. Ніхто не пробує стимулювати галузь для того, щоб житло було дешевим і доступним для всіх. Ті умови, які сьогодні може запропонувати держава, людям нецікаві, тому що навіть з цими умовами житло важко назвати доступним. Рівень довіри у банків до держави такий низький, що банки не хочуть брати в цьому участь. Єдині банки, які змушені цим займатися, — державні Ощадбанк, «Укргазбанк», але це з примусу, тому сподіватися на швидкі ефективні результати не можна. Потрібно вирішувати ситуацію глобально: сідати із забудовниками за стіл, виявляти дійсну вартість житла сьогодні, говорити про те, що їм заважає будувати дешево, формувати державну політику, можливо, створювати державне підприємство, яке б будувало по собівартості і залучало від населення якісь кошти. Без порядку у будівельній галузі, без прозорих правил гри, без вирішення проблеми відкатів і довгобудів доступного житла в Україні не буде», — підсумував Олексій Гончарук.

Анна Роговченко з чоловіком мріють про дитину, але змушені зачекати, позаяк не мають власного житла. Вже кілька років ця молода сім’я цікавиться та вивчає всі можливі програми доступного житла, але скористатися жодною з них поки не наважилася — не здаються достатньо надійними.

«Тривалий час ми розглядали пропозиції доступного житла, вивчали та аналізували їх — і в нас склалося дуже негативне враження. Спочатку нам кажуть, що можна взяти готове житло, потім стає зрозуміло, що готове житло ти можеш взяти, якщо ти чийсь кум, сват чи брат. Бажано заплатити гроші й чекати, доки будинок добудують. Також нам пропонували продати житло (квартиру батьків — адже у черзі на поліпшення житлових умов — і мати Анни, яка має п’ятьох дітей і нещодавно отримала звання матері-героїні. — Авт.), в якому живе сім’я, і вкласти гроші в доступне. Але і цей варіант неможливо втілити, тому що, виявляється, в той момент, коли ми продаємо нашу квартиру, ми навмисно погіршуємо наші умови, а тому не можемо претендувати на доступне житло...», — розповідає Анна. Молода сім’я хотіла скористатися й молодіжним кредитом, але теж безрезультатно. «Виявилося, що умови щоразу різні. Отже, доступне житло — ще та кабала. Тому ми з чоловіком досі вагаємося, що краще: і далі поневірятися по винайманих квартирах чи взяти цей кредит», — розповідає жінка.

Щодо Президентської іпотеки, то цей варіант подружжя навіть не розглядає — занадто непереконливою здається їм ця схема. «Якби там просто був низький відсоток, тоді можна було б подумати, але коли ти платиш повну суму, а потім чекаєш, доки тобі держава поверне частину, — це мене взагалі не влаштовує, — пояснює Анна Роговченко. — Людина має бути готовою до того, що гроші не дадуть, тому у родини мають бути додаткові фінанси. Чому не зробити простий, зрозумілий і дієвий механізм: ти приносиш необхідні документи у фінансову установу і отримуєш низький відсоток на кредит? Навіщо ці складні і непрозорі схеми повернення 13% державою, якій ніхто не довіряє?»