Одеський суд не дозволив скривдити «Святого Георгія»
Не прийшли на виручку морякам і лідери та юристи Профспілки працівників морського транспорту України (ППМТУ), що має центральний офіс в Одесі. У відчаї члени екіпажу «Святого Георгія», який на початку поточного року залишились без пального, електроосвітлення, тепла і прісної води, звернулися по допомогу до сусідньої профспілки — Об’єднаної морської (ОМП). Більше того, подали заяви про вступ до ОМП. І вже за кілька днів переконались — у лідера цієї профспілки Миколи Барського слово з ділом не розходиться. У порт Південний негайно прибула профспілковий адвокат Ірина Коврижних, вивчила аргументи сторін і подала в інтересах моряків позов до Жовтневого райсуду Одеси.
Відповідачами в справі виявилася ціла низка компаній — одеська операторська «Трансшіп» (директор Д.Лоскутов), маріупольске представництво «Азов крю менеджмент компані ЛТД» та грецька «Пріамос шіппінг». Останні дві фірми, за договором-дорученням офшорного судновласника — компанії «Святий Георгій шіппінг компані», зареєстрованої в ліберійському порту Монровія, набирали екіпаж в Україні. Своєю чергою офіційний судновласник, що зареєстрував теплохід «Святий Георгій» під камбоджійським прапором, узгоджував свої дії, як встигли переконатися члени екіпажу, з керівництвом монакської компанії «Федкомінвест», заснованої відомим «новоросіянином» Федоричевим. Саме з князівства Монако, розповідали моряки в офісі Об’єднаної морської профспілки, й надійшла зарплатня для 14 членів екіпажу, що зійшли на берег у жовтні.
А от більшість моряків зі «Святого Георгія» сподівалась отримати зароблене за 5—8 місяців 18 грудня — після прибуття до порту Південний. «Ми вважали, що вдома, в українському порту, врешті-решт закінчаться поневіряння, — ділився пережитим матрос Андрій Ровенський, — бо ж, крім виданого в Керчі авансу, я за 8 місяців перебування в рейсі не отримав від працедавця чи представника операторської компанії жодної копійки. Так само — й спецодягу чи миючих засобів. Єдине, що видавали, — господарське мило, замість туалетного...» Але і в порту Південному, куди «Святий Георгій» доставив із Марокко й Тунісу вантаж сірки та фосфатів, ситуація не змінилась. Новий рік моряки, до яких прибули дружини й діти, зустрічали в холодних каютах — без води й електроосвітлення. П’ять членів екіпажу зажадали передбаченої контрактом заміни, інших безгрошів’я довело до того, що почали вимінювати продукти харчування на сигарети:
Тим часом капітан судна Михайло Гармель, як і раніше, радив морякам набратись терпіння і чекати, застерігаючи від скарг на працедавців. «Бунт» на судні усе ж стався. 9 січня збори членів екіпажу, в якому відмовився взяти участь М.Гармель, ухвалили «затримати відхід судна з порту Південний до моменту виконання вимог» — погашення боргових зобов’язань в обсязі близько $100 тисяч. Доводи моряків, викладені в суді профспілковим адвокатом Іриною Коврижних, суддя Жовтневого райсуду Одеси Світлана Ярош визнала цілком обгрунтованими й ухвалила, керуючись статтями 149—151 ЦПК України і статтями 41—43 Кодексу торговельного мореплавства, «позов Об’єднаної морської профспілки в інтересах членів екіпажу» теплохода «Святий Георгій» задовольнити, а на судно в порту Південний накласти арешт — для забезпечення примусового стягнення зарплатні.
Так спільними зусиллями моряків і Об’єднаної морської профспілки судно іноземної компанії вперше було заарештоване за борги в українському порту. У черговий рейс «Святий Георгій» вийшов лише після виконання судової ухвали — завершення розрахунків офшорної компанії з маріупольськими моряками.
