Пішов у вічність Микола ЛЕБЕДИК – знаний український педагог, соціолог і винахідник

Після тяжкої хвороби на 72 році життя пішов у вічність знаний український педагог, соціолог і винахідник – Микола Петрович Лебедик (5.06.1948 – 26.02.2020). Родом із української селянської сім’ї с. Тишківки Добровеличківського району Кіровоградської області. Служив у армії, закінчив у 1970 році фізико-математичний факультет Кіровоградського державного педагогічного інституту, за фахом – викладач фізики. Працював учителем, завучем знаменитої Павлишської школи В. О. Сухомлинського, директором Успенської сільської школи Онуфрієвського району на Кіровоградщині. Закінчив очну аспірантуру НДІ загальних проблем виховання АПН СРСР (Москва), у 1982 р. захистив там дисертацію з проблеми формування соціальної зрілості особистості, кандидат педагогічних наук, спеціаліст із теорії та історії педагогіки, соціолог проблем виховання.

У 80-і роки минулого століття молодого вченого-педагога захопили здобутки Полтавського державного педагогічного інституту імені В. Г. Короленка у реалізації програми «Вчитель: школа-педвуз-школа». Замовником її був тодішній очільник області Федір Моргун, а розробниками і виконавцями наймолодший ректор країни Іван Зязюн (якого Моргун «переманив» із київських пагорбів для порятунку сільських шкіл та рідної мови на Полтавщині) та всі освітяни області. Микола Лебедик також «переманився» до Полтави, подав на конкурс і вісім років завідував кафедрою педагогіки Полтавського педагогічного, до якого причетні такі корифеї освіти, як Григорій Ващенко, Антон Макаренко, Василь Сухомлинський. Колектив кафедри на чолі з Лебедиком зробив вагомий внесок у створення Державного музею-заповідника А. C. Макаренка в с. Ковалівка до 100-річчя від дня народження видатного педагога, психолога і письменника України зі світовим ім’ям (1988).

У 1993 р. Лебедик закінчив докторантуру Київського педагогічного університету імені М. П. Драгоманова з проблеми формування цілісної особистості учасників педагогічного процесу. Став відомим фахівцем із проблем вивчення громадської думки, автором оригінальної методики визначення рівня соціальної зрілості людини, відбору педагогічних кадрів на основі експертних оцінок і самооцінок особистості. Брав активну участь у впровадженні інтегрованого курсу «Довкілля», розробленого академіком НАПН України В. Р. Ільченко у контексті світової екологічної моделі сталого розвитку.

На межі століть вісім років працював деканом педагогічного факультету Полтавського університету споживчої кооперації України. Автор біля 200 наукових робіт, зокрема – монографії «Технологія атестації цілісного розвитку особистості на основі оцінок соціальної зрілості учасників педагогічного процесу» (2003), для впровадження якої в навчально-виховний процес багато зробив колектив університету на чолі з ректором О. О. Нестулею. Підвищував кваліфікацію освітян регіону в Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського на запрошення ректора В. В. Зелюка.

У 2000 р. Микола Лебедик заснував і беззмінно очолював Громадську організацію науковців «Незалежний центр стратегічних досліджень» (м. Полтава). Виконав на господарській договірній основі біля 250 досліджень у сфері педагогіки та соціології проблем виховання. Розробив потужну методику соціологічного дослідження виборців України, якою користувалися не лише кандидати на виборні посади обласного рівня. Висока чутливість методики дозволяла робити надійні прогнози навіть на виборах кандидатів-«мажоритарників». На соціологічну методику Лебедика звернули увагу і високо її оцінили також виборчі штаби двох президентів України.

Але творчі досягнення Миколи Лебедика не обмежуються лише педагогічно-соціологічними інтелектуальними надбаннями. Й досі мало кому відомий його… винахідницький дар. Разом із технологом Євгеном Гачуком і педагогом Вірою Сахацькою він розробляє, втілює у дерево, пластик і метал, апробує і патентує оригінальне знаряддя діяльності кожного учня (від школярів до дорослих студентів): патент № 78816 UA на корисну модель «Індивідуальна конторка-парта для роботи стоячи й сидячи», зареєстрований у Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 10.04.2013 р.

Налаштована конторка-парта з урахуванням зросту й статури людини, у процесах навчання та інших видів діяльності суттєво розширює простір рухових дій, моторики учня та оптимізує ергонометричні параметри індивідуального робочого місця. Забезпечує оптимальний фізіолого-ергономічний режим в умовах збереження вертикального положення тіла. Зменшує негативний вплив скованості рухів (гіпокінезію) на стан здоров’я під час навчання. Розширює простір для рухових дій із метою реалізації природної моторики в межах індивідуального робочого місця. Знімає відчуття монотонності навчання та інших видів діяльності. Створює активні динамічні умови для профілактики викривлення хребта (сколіозу), запобігає короткозорості, нервово-психічним і серцево-судинним стресам, ранньому остеохондрозу та іншим дитячим патологіям.

Конторка-парта отримала нагороду – Бронзову медаль на ІІІ Міжнародній виставці «Сучасні заклади освіти-2012» 1-3 березня 2012 р. у Києві в номінації «Створення та упровадження сучасних засобів навчання». Медаль була вручена голові авторського колективу Миколі Лебедику. Також за підписами тодішнього Міністра освіти і науки, молоді та спорту України Д. Табачника й діючого президента Національної академії педагогічних наук України В. Кременя кандидат педагогічних наук, доцент Полтавського університету економіки і торгівлі М. Лебедик був особисто нагороджений Почесною Грамотою провідних освітніх інституцій держави «за плідну організаторську діяльність із підвищення якості національної освіти».

Два роки Микола Лебедик не підкорявся хворобі. Будучи пенсіонером, не сидів, склавши руки, на заслуженому відпочинку. Піклувався про свою дружину Валентину Миколаївну, двох доньок – Віру і Ольгу, двох онучок –  студентку-«міжнародницю» Поліну і школярку Арінку, двох онуків – студента-аграрія Іллю та першокласника Миколку. Вже прикутий до ліжка закінчив останню монографію «Створення опорної школи повного дня як навчально-виховного комплексу». «Мрію збудувати в Україні таку школу, до якої приїздили б навчатися іноземці з Європи», – казав він, передаючи книгу до харківського видавництва. Порятунок українського села, рідної мови і культури триває…

Пам’ятаймо українського патріота, педагога, соціолога і винахідника Миколу Лебедика. Зеніт його слави – попереду!

 Павло Андрейченко, Михайло Бернацький, Надія Бобух, Петро Ворона, Наталія Врадій, Валерій Головко, Марина Гриньова, Віталій Зелюк, Віра Ільченко, Олена Ільченко, Сергій Клепко, Тетяна Корост, Володимир Кривобок, В’ячеслав Курзанцев, Олексій Лактіонов, Олександр Мамай, Ким Маца, Надія Медвідь, Володимир Моргун, Олексій Нестуля, Андрій Остапенко, Андрій Пантелеймоненко, Ірина Петренко, Павло Писаренко, Андрій Пісоцький, В’ячеслав Прийма, Олександр Пугач, Валерій Радул, В’ячеслав Саленко, Анатолій Самодрин, Ігор Синячов, Микола Степаненко, Ніна Тарасевич, Валентина Титаренко, Тетяна Тищенко, Андрій Ткаченко, Олександр Удовіченко, Ольга Усанова, Тетяна Устименко, Олексій Чепурко, Ксенія Ялова