План порятунку для Софiї

Службова записка співробітника Національного заповідника «Софія Київська» Тимура Бобровського спричинила резонанс: виявляється, біля Софійського собору стався провал ґрунту, діаметр ями — близько 80 сантиметрів, глибина — 70 сантиметрів. Кияни швидко відреагували на оприлюднену на особистій сторінці у Facebook інформацію: чи це безпечно для пам’ятки світового значення, як запобігти просіданню землі, яка ймовірність чергових провалів?

У своїй записці Тимур Бобровський зауважив, що подібні провали траплялись і раніше, часто після танення снігу, і заповідник має реагувати негайно — дослідженнями та консервацією середньовічних підземних споруд, бо «зволікання може призвести не лише до втрати цінних об’єктів культурної спадщини, а й становити загрозу для існування наземних будівель — пам’яток архітектури (Софійського собору, Братського корпусу та ін.), а також загрожувати безпеці відвідувачів заповідника».

Натомість адміністрація «Софії Київської» запевняє: причин для паніки немає, а подібні провали не становлять жодної небезпеки для святині. Так це чи ні — «День» з’ясовував на місці події.

«НІЧОГО ЕКСТРАОРДИНАРНОГО»

Софія зустріла нас дощем. І це є причиною, чому роботи з укріплення чи вивчення провалу не проводять саме зараз. Місце, де сталося просідання ґрунту, огороджено червоною стрічкою, сама яма накрита склом, щоб вода не руйнувала її далі, навколо неї викопані невеличкі рови, теж для затримання вологи. Тож доки тане сніг і висихає ґрунт, археологам тут робити нічого. Але теоретична підготовка — у розпалі.

«Близько 9-ї ранку 3 лютого відбулося просідання землі. Якщо зазирнете, під накриттям видно яму завглибшки приблизно 70 сантиметрів, — показує схований під накриттям провал В’ячеслав Корнієнко, заступник директора заповідника з наукової роботи. — Тут пролягає підземний хід, це господарський льох XVII — XVIII століття. Коли монастир закрили, перестали активно користуватися цими льохами, входи засипали, а самі печери лишились. Із часом будь-яка підземна порожнина може просідати, особливо після танення снігу, коли ґрунт важчає. Небезпеки для пам’яток це не становить. Цей хід нам відомий, тож нічого екстраординарного не трапилося».

Можливо, суспільство так само сприйняло б цю подію рядовою, якби це сталося не в заповіднику національного значення, внесеного до списку пам’яток ЮНЕСКО. Навіть маленька тріщина на стіні чи незначне просідання ґрунту спричинює неймовірний ажіотаж, змушує зайвий раз упевнитись, чи все гаразд із пам’яткою.

ҐРУНТ ПРОСІДАЄ ВЖЕ ДВА СТОЛІТТЯ

У заповіднику дізнаємося, що подібні просідання фіксують тут ще із ХІХ століття, зазвичай, не більш ніж півтора метри в діаметрі, завглибшки до двох метрів, часто в одних і тих же місцях. Так, провали поряд із новоутвореною ямою виникали 1947-го та 2015 року. А сам підземний хід, де утворилась яма, досліджувався двічі: археолог Олександр Ертель на початку ХХ століття та археолог Ірма Тоцька у 1970-х роках. Повномасштабного, комплексного дослідження абсолютно усіх підземель Софії практично не було, найчастіше дослідники бралися за цю справу, власне, при нагоді, тобто у разі провалів, як нині.

Самі ж монастирські печери чи льохи розкидані всією територією заповідника. Є і біля Будинку митрополита, і в Митрополичому саду, і біля Братського корпусу. Саме тут галерея укріплена цеглою, тому вважається найбільш стійкою, решта ходів — абсолютно нічим не укріплені. Тож час від часу дають про себе знати.

РУЙНУЄ ПОГОДА ЧИ НЕДБАЛІСТЬ?

Разом з В’ячеславом Корнієнком ідемо дивитися, де траплялося просідання ґрунту раніше. «За Братським корпусом були льохи та яр завглибшки 6-7 метрів, його потім спеціально засипали у ХVІІ столітті. Є господарський льох на території Митрополичого саду. Поряд, де зараз клумба, ми знайшли фундаменти прямокутної споруди господарського призначення, які датуються ХVІІІ століттям», — розповідає учений.

Ці місця є так званою зоною ризику, приблизно раз на 10-20 років м’яка зелена трава може провалитися вглиб. Головні причини просідання — не недбалість заповідника, як зазначав у своїй записці Тимур Бобровський, а погода (хоча відповідальності адміністрації за стан пам’ятки це не зменшує). Сніги, дощі, ґрунтові води — усе це певною мірою додає свою ложку дьогтю. Кожен чинник треба вивчати. Приміром, за рівнем ґрунтових вод у заповіднику стежать завдяки встановленим по всій території маячкам.

«Зараз рівень підземних вод піднявся, але не катастрофічно. У нас одного разу колонка зафіксувала зростання рівня ґрунтових вод. А потім з’ясувалося, що на Ярославовому Валу щось будували, стався прорив водної мережі, а у нас відреагували маячки», — розповідає В’ячеслав Корнієнко.

ГЕОФІЗИКА В ПОМІЧ

Найбільше громадськість цікавить план порятунку підземної Софії. За словами В’ячеслава Корнієнка, розроблена програма дослідження та впорядкування території, до якої входить саме вивчення підземних порожнин, їхня консервація та стабілізація ґрунтів. Перший етап — провести усі можливі дослідження, а вже потім братися за укріплення печер. Вивчати підземний світ святині будуть мінімально руйнівними методами.

«Ми домовилися з Інститутом геофізики, що з наступного тижня розпочнуть сейсмічні  дослідження, що дозволить нам визначити, де ще є такі нестійкі ділянки. Це нова технологія, — додає В’ячеслав Корнієнко. — На підставі усіх даних, геосканування, георадарних, сейсмічних досліджень розроблятимуть загальний проект вивчення та консервації цих комплексів. Геосканування, наприклад, показує як ґрунтові порожнини, так і ущільнення ґрунту. 2010 року сканування території показало широкий хід від бурси до Софійського собору. Це викликало інтерес, провели дослідження методом ручного буріння, виявили, що це не печера, а стародавня доріжка, тобто з ущільненим ґрунтом, що з часом засипалася».

РЕСТАВРАЦІЯ ДЛЯ ВСІЄЇ СОФІЇ

Певно, експерти та громадськість з радістю сприймуть новину, що, крім укріплення підземних галерей, заповідник готує програми реставрації усіх об’єктів. Так, частину мурів, що обвалилась рік тому, вже відновлено. Нагадаємо, їх не вважали пам’яткою, оскільки було зведено у ХХ столітті. А от мури ХVІІІ століття, що пам’ятний статус мають, чекають на реставраторів.

«Готується проект їхньої реставрації. Для початку треба прорахувати навантаження, дослідити саму стіну на предмет укріплення, міцності, стійкості її фундаментів, по кожній ділянці стіни можуть бути індивідуальні моменти, які треба буде врахувати», — уточнює В’ячеслав Корнієнко.

По Софійському собору вже розроблена програма дослідження, реставрації та музеєфікації на п’ять років, орієнтовний кошторис — близько 22 мільйонів гривень. Оскільки перше на черзі — дослідження підземних печер, цікавимось, чи буде для цього необхідне фінансування. Мінкультури обіцяє знайти кошти під час перерозподілу бюджету, коли буде надано проект робіт та орієнтовний кошторис, пояснив В’ячеслав Корнієнко. Додамо від себе — ця обіцянка мусить стати реальністю.