Побільше руху!

Дітям з особливими потребами необхідні особливі умови для життя: разом із відвідуванням школи — займатися у реабілітаційних центрах і там розробляти тіло на спеціальних тренажерах та в басейнах. Але не завжди такий заклад є в місті, чи, тим більше, у селі. Щоб покращити ситуацію, зокрема, й рівень послуг, Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000» та провідна нафтопереробна компанія України впроваджують програму «Радість дитинства — вільні рухи», яка завершиться у 2009 році. У рамках програми щороку проходиться Всеукраїнський конкурс надання грантів центрам та установам, які надають лікувально-реабілітаційні послуги дітям із діагнозом ДЦП. Така благодійність вкрай важлива, адже, за даними Міністерства охорони здоров’я України, нині зі 127 тисяч дітей-інвалідів 27 тисяч — хворі на дитячий церебральний параліч (поширеність патології становить 25 – 27 випадків на 10 тисяч дитячого населення). Цього року на конкурс надійшло 87 проектів від реабілітаційних центрів, із них 24 отримали гранти від меценатів — за найкращі ідеї, як адаптувати дітей до життя. За які новаційні підходи для лікування дітей з вадами опорно-рухового апарату отримав грант Навчально-реабілітаційний центр «Світанок», розповідає директор закладу Ніна СТАЩАК.

— Ніно Андріївно, наскільки поширена в Україні хвороба дитячого церебрального паралічу?

— Нині ця проблема стоїть особливо гостро, адже, як стверджують невропатологи, кожна третя дитина в Україні має порушення та відхилення у здоров’ї, найчастіше — це дитячий церебральний параліч. Якщо зважити, що тільки у нашому місті (Червоноград Львівської області) налічується 132 дитини з вадами фізичного та психічного здоров’я, а третина з них має діагноз ДЦП, то уявіть скільки таких дітей живе по всій Україні — приблизно по 30 дітей у кожному районі, а область, як правило, має понад 15 районних центрів. Тому дуже важливо, щоб у кожному регіоні були реабілітаційні центри для дітей з особливими потребами. Так, у нашому закладі виховуються діти не тільки із діагнозом дитячого церебрального паралічу, а й з психофізичними вадами. Усі вони проходять оздоровлення відповідно до свого діагнозу.

— Чи існує суттєва відмінність між тими дітьми, що пройшли курс реабілітації, й тими, що не лікувалися у реабілітаційний центрах?

— Важливу роль відіграє вік дитини, з якого вона починає лікування: чим менша дитина, тим кращий результат буде досягнуто. Наразі у нас триває проект «Центр розвитку дитини», коли ми беремо на реабілітацію дітей з тримісячного віку і працюємо з ними до 6 років. ми розуміємо, чим раніше виявити у дитини вади опорно-рухового апарату, тим легше вона піддається корекції. Разом із тим у нас виховуються діти від трьох до 18 років, але вони лікуються за іншою програмою. Так, якщо старші діти можуть сміливо займатися на тренажерах, і тренери дають їм більше фізичне навантаження, то маленьким дітям найчастіше призначаються різноманітні масажі (залежно від того, яка частина тіла паралізована, призначається масаж рук, ніг, спини тощо). У цілому курс реабілітації та оздоровлення залежить від діагнозу дитини.

Практика показала, що найкраще лікувати дитину з ДЦП комплексно: лікарі призначають лікування та фізичне навантаження — кожній дитини індивідуально, інструктори з фізкультури дотримуються цих вказівок, коли займаються з дитиною у тренажерних залах, а, крім тренувань, діти проходять курс оздоровлення, щоб зміцнити свій організм. Вихованці нашого центру та багатьох навчально-реабілітаційних закладів України найчастіше проходять його в Трускавецькій клініці професора Володимира Козявкіна.

— Чому саме тут?

— Особливість клініки у тому, що тут дітям призначають для лікування комплекс різноманітних масажів. Звісно, ми також можемо робити їх у себе у центрі, але у клініці їх проводять професіональні лікарі. Після реабілітації та лікування у клініці, діти продовжують реабілітацію у своїх центрах. Але відбувається це значно швидшими темпами, ніж у тих дітей, що не лікуються у центрах, адже наші вихованці постійно живуть у реабілітаційно-оздоровчому режимі.

— Які новаційні методи реабілітації застосовують в Україні при лікуванні ДЦП?

— Порівняно нещодавно у центрах почали впроваджувати артерапію, коли хворі діти займаються різноманітними видами мистецтва. Приміром, у нашому закладі для дітей з вадами опорно-рухового апарату створено драматичний гурток, де вони грають у різноманітних виставах, дехто навіть пробує читати вірші. Але вчитель обов’язково звертає увагу, як краще дитина зможе рухатися у тій чи іншій ситуації, допомагає їй обіграти сценічну роль. Деякі діти, якщо їм дозволяє стан здоров’я, малюють, адже це розкриває у них приховані здібності, а також допомагає подивитися на світ іншими очима.

Ще один новаційний підхід — логоритміка, тобто поєднання рухів із мовними вправами, адже у більшості дітей з церебральним паралічем порушений мовним розвиток. Але так само, як і в арттерапії, педагог підбирає завдання індивідуально для кожної дитини, щоб вона могла успішно його виконати. Найчастіше на уроках логоритміки діти співають і одночасно рухаються.

Розвивати сенсоматорні навички та отримувати психологічне розвантаження допомагають дітям сенсорні кімнати — зі спеціальним обладнанням. Так, зоряне небо у вигляді панно заспокоює дітей завдяки світловим ефектам, а працюючи з сенсорною черепахою та розбираючи її іграшковий панцир на частини, діти вчаться шнуруванню, заплітанню косичок, пришиванню ѓудзиків. Незамінна річ у сенсорній кімнаті — це кульковий басейн: великий манеж із 540 кульками, у якому «плавають» діти, масажуючи таким чином усе тіло. Та з появою нових методів реабілітації не виключені і традиційні: лікувальна фізкультура, заняття з тренажерами, масажі тощо.

— А які методи лікування вважаються найпрогресивнішими?

— Усе це залежить від самої дитини: одним допомагають заняття на тренажерах, іншим — гідротерапія, тобто плавання у басейнах. Так, нашим вихованцям водні процедури підходять дуже добре. Незважаючи на відсутність власного басейну (нині «Світанок» його орендує), вихованці закладу беруть участь у різних конкурсах та змаганнях із плавання і нерідко виборюють призові місця. Наш учень Андрій Філін минулого року здобув срібну медаль на Олімпіаді для дітей з фізичними вадами, що пройшла у Пекіні. Важливе значення мають також і рекомендації лікарів щодо лікування, адже декому з дітей приписуються вправи на стимуляцію м’язів, а декому — на послаблення їхньої роботи.

— Які нові системи та методи лікування з’являться у вашому центрі?

— Цього року центр вже вдруге надіслав на конкурс програму «Крок без болю» і знову виграв грант від МБФ «Україна 3000». За ці кошти ми закупимо приладдя для реабілітаційного блоку, передусім, тренажери для м’язів спини, живота та кінцівок. Але найбільше ми мріємо про сучасний плавальний басейн, адже гідротерапія — основний спосіб адаптації дітей, що пересуваються на ходулях або в інвалідних візках. Також після водної терапії діти краще рухаються, та й почувають себе впевненіше. А в цілому після реабілітаційного курсу діти краще готові до життя: уміють себе обслуговувати, знають, як поводитися у суспільстві, тобто можуть дати собі раду.