Політика на смітті

Минулої неділі у Львові біля міської ради — на площі Ринок відбулося громадське віче, скликане Львівським міським головою Андрієм Садовим, участь у якому взяли мер, депутати, що голодували через сміттєву блокаду Львова перед Адміністрацією Президента, зокрема — голова фракції «Самопоміч» у Верховній Раді Олег Березюк, також — депутати міської та обласної рад, представники громадських організацій і не тільки. За різними підрахунками, у зібранні взяли участь від трьохсот до п’яти тисяч львів’ян. Мета заходу, як було оголошено організаторами напередодні, — підтримати позицію міського голови щодо сміттєвої блокади Львова, а гасло, під яким перебігало віче, — «Львів ніхто не залякає і не здолає, громада міста, згуртувавшись, здолає будь-які проблеми».

Варто додати, що мета і проведення зібрання, як і число присутніх на віче, спричинили чимало суперечок — як серед прихильників Садового, так і серед його опонентів. Дійшло до того, що деякі завзятці почали звинувачувати очільнкиів віча в... сепаратизмі.

Та й узагалі ситуація з непотребом у Львові у багатьох моментах є, м’яко кажучи, незрозумілою. Принаймні для більшості пересічних львів’ян, котрі, справно платячи за вивезення сміття, мають повне право дихати не смородом, а чистим повітрям і хочуть бачити з вікон свіжу зелень, головне — своїх здорових дітей, а не купи гнилих відходів.

Нагадаємо, що кілька днів тому голова Львівської ОДА Олег Синютка вимагав від міської влади передати функції управління твердими побутовими відходами у Львові обласній адміністрації. Мотивація, як було зазначено в офіційному зверненні Синютки до Садового, — «неспроможність міської влади виконувати обов’язки, які доручила їй громада на виборах, що й спричинило сміттєвий колапс у Львові і становить небезпеку для здоров’я містян». Мер Львова ультиматум прийняв, принагідно зазначивши, що обласна влада мала зробити це ще рік тому — відразу ж після пожежі на Грибовицькому сміттєзвалищі.

Отже, від минулої п’ятниці за очищення міста взялася обласна влада.

Дива дивні: і полігони, котрі погодилися приймати львівський непотріб, відразу ж начебто знайшлися, і сміттєвозів не бракує, і ніхто їх з півдороги не завертає до Львова... Ба більше, комфорт, себто чисте місто, львів’яни мають отримати вже за двадцять днів, а опікуватиметься ОДА сміттєвою проблемою аж два роки — до того часу у Львові обіцяють побудувати сміттєпереробний завод.

То що ж насправді відбувається?

«САДОВИЙ ПРОГРАВ БИТВУ, АЛЕ НЕ ПРОГРАВ ВІЙНУ»

Iгор ТАНЧИН, політичний експерт:

— Ситуція з невивезенням сміття зі Львова вже давно зайшла у глухий кут у зв’язку із тим, що від самого початку набула політичних обрисів. І будь-які ходи навколо неї треба розглядати не так у площині ефективності розв’язання господарської проблеми, як у площині політичної боротьби. Насамперед слід зазначити, що ситуація зі сміттям катастрофічна у всій Україні. Сміттєва тема, як і решта інфраструктурних тем (енергопостачання, водопровід і каналізація, дороги, трубопроводи) є болюча, неефективна і завідомо корупційна в усіх без винятку містах. Тому, коли Садовий почав робити собі репутацію політика загальноукраїнського рівня, граючи на тому, що Львів — європейська вивіска України, єдине місто європейського зразка і що це винятково його заслуга, політичні опоненти поставили завдання розвіяти цей міф. Для цього їм було потрібно показати, що під красивою картинкою, яку демонструє Садовий, приховується потворне тло.

Сталося так, що прорвало сміттєву тему і політичні противники львівського мера «навели лупу» на цю проблему, показали її зблизька, продемонструвавши, що «львівський король» — голий, що Садовий насправді не вирішував проблем, а лише залаковував їх, наживався на них, водночас замилюючи людям очі за допомогою власних та проплачених ЗМІ. Політичні опоненти не створили проблему, а лише показали її, скориставшись катастрофою на Грибовицькому сміттєзвалищі. Показали, що Львів нічим не відрізняється від інших міст в Україні, що тут процвітає така ж корупція. Це є суттю ситуації, яка склалася у Львові.

Мер Львова, своєю чергою, розуміючи, що сміттєвої кризи він не вирішить зараз, якщо не вирішив її впродовж 11 попередніх років, переводить проблему в політичну площину, намагаючись переконати виборців, що влада атакує не його та його політичну силу, а саме місто Львів, яке є осередком свободи, демократії та європейськості в Україні.

Насправді маємо справу з класичним кліше української політики, яке спостерігаємо вже тисячі разів. Ось його алгоритм:

1. Дано: В країні існує презумпція винуватості. Оскільки закони неефективні, а дві третини економіки перебувають в тіні, то кожного можна звинуватити у тих чи тих правопорушеннях.

2. Наслідок 1: Влада має можливість вибірково порушувати справи проти тих, хто їй неугодний — це загальновідомо. А тому, коли хтось потрапляє під слідство, ми (суспільство) думаємо не тільки «Що він зробив?» — а й «Хто в цьому зацікавлений?», «Чому саме він?».

3. Наслідок 2: Логічно, що кожен правопорушник, який має певну суспільну вагу, трактує звинувачення проти себе як політичне замовлення.

Саме за цим алгоритмом розгортається Львівська сміттєва історія.

1.  Інфраструктурні проблеми є скрізь і Садовий не ліпший за інших мерів, просто він кращий піарник і зумів вирости в політичного гравця вищої ліги.

2.  У вищій лізі грають жорстко. На Садового навели лупу, і з-під позолоти стало видно іржу.

3.  Садовий не вміє нічого, крім піару, але в піарі він — ас! Тому його команда почала переводити протистояння у винятково політичну площину: «Сміттєва криза створена центральною владою! Хто проти Садового — той проти Львова, а отже, насправді він проти демократії і свободи, котрі в Україні існують лише завдяки цьому місту!»

Резюме: Садовий програв битву, але не програв війну. Він ще може попсувати Порошенкові чимало крові. Однак його вплив капсульовано, і він у кращому для себе разі зуміє хіба що втримати ядро прихильників, так само як, наприклад, Юлія Тимошенко. Проте зростання авторитету Садового і «Самопомочі» зупинене, він уже не зможе, принаймні найближчих пару років, претендувати на те, щоб стати політичною фігурою, навколо якої консолідуватимуться молоді реформатори, хіпстери, люди прозахідної орієнтації. Виглядає, що Садовий переходить в категорію «старих політиків», так і не зумівши втілити потенціал «нового політика», на що він дуже розраховував.

«СУТЬ ПРОПОЗИЦІЇ ГОЛОВИ ОДА НАРАЗІ ВІДОМА ЛИШЕ У ЗАГАЛЬНИХ РИСАХ»

Олег ОНИСЬКО, політичний експерт:

— Пропозиція голови ЛОДА, яку мер Львова називає «ультиматумом», гранично проста — місто передає області на два роки усі повноваження, що стосуються поводження з ТПВ, і платить за це 300 млн грн. в рік. З огляду на критичну ситуацію з вивозом сміття для Львова, ця пропозиція виглядає єдиним виходом, це визнає і Садовий. Проте суть цієї пропозиції наразі відома лише у загальних рисах. По-перше, незрозуміла сума у 300 млн грн. Якщо мова йде лише про вивезення і захоронення сміття на обласних полігонах ТПВ, як про це каже Синютка, то це явно забагато. Можливо, у цю суму входять і витрати на рекультивацію закритого Грибовицького сміттєзвалища, і фінансові компенсації райцентрам, які прийматимуть на своїх полігонах ТПВ львівське сміття. Однак у ЛОДА поки не розкривають усіх подробиць цієї угоди. По-друге, є серйозні юридичні перешкоди укладенню такої угоди, і, наскільки я знаю, в мерії побоюються, що підпис Садового під такою угодою може стати приводом для кримінальної справи проти чинного мера. Виходом міг би бути підпис під угодою прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, який став би гарантом виконання цієї угоди і перевів би її з юридичної площини у формат політичного рішення. Чи погодиться на це прем’єр, невідомо. У будь-якому разі, фактом є те, що, не очікуючи остаточного підписання угоди, зі Львова почали вивозити сміття. ЛОДА надала майже всім львівським компаніям (за винятком однієї) чіткі рознарядки — скільки сміття везти і на які полігони. Значна частина цих полігонів раніше відмовлялася приймати львівське сміття, але тепер все змінилося, очевидно — після розпорядження голови ЛОДА.