Поступились найсильнішим

Мета футбольної команди у кожному змаганні — вийти до фіналу і у цьому фіналі перемогти. Сталося так, що свій фінал Ліги чемпіонів «Динамо» зіграло достроково — за півроку до завершення турніру. Прикро, що динамівці так рано зійшли з дистанції, вкотре не зумівши подолати бар’єр групового турніру. Але уявімо, що «Динамо» пройшло далі, дійшло до фіналу і там... знову зустрілося б із «Барселоною». Власне, так воно, напевно і буде, лише замість нашої команди із каталонцями зіграє у фіналі хтось інший. Я це до того, що останній матч групового турніру Ліги чемпіонів мав дати не лише відповідь на запитання, чи залишиться «Динамо» у турнірі, а й показати, чи спроможні чемпіони України у їхньому нинішньому стані змагатися із найкращою командою світу?

Відповідь ми одержали у середу, коли «Барселона» вийшла на поле стадіону імені Лобановського. Склад команди гостей, у якій окрім кращого футболіста Європи Ліонеля Мессі було ще троє офіційних претендентів на це звання, вражав своєю потужністю. У відповідь «Динамо» виставило заздалегідь захисний варіант, залишивши на лаві запасних усіх наявних розігруючих півзахисників. Замість них на поле вийшов п’ятий оборонець Жерсон Маграо.

Задум тренерів киян був зрозумілий — не дати гостям зіграти в атаці, а самим спробувати забити у контратаці. Втілити цей задум у життя не вдалося. Швидкий гол Артема Мілевського, який кінчиками волосся зачепив м’яча після штрафного у виконанні Андрія Шевченка, після чого воротар гостей Віктор Вальдес припустився дитячої помилки, не був логічним наслідком атакуючої гри киян. Це був щасливий випадок. Але стався він занадто рано. Попереду була ще вся гра, і вона пройшла за повного домінування «Барселони». На щось сподіватися можна було лише до 33-ї хвилини: поки наші вели в рахунку, гості хвилювалися, боялися пропустити ще один м’яч, що б стало для них катастрофою.

На жаль, помилка у захисті дозволила гостям зрівняти рахунок. Після того, як Чаві Ернендес проштовхнув м’яча у динамівські ворота, використавши подачу з флангу, аби пройти до Ліги чемпіонів «Динамо» мало забивати «Барселоні» вже три м’ячі, що навіть найбільш затяті оптимісти вважали б ненауковою фантастикою. Зрівнявши рахунок клубні чемпіони Європи заспокоїлися і влаштували майже годинну карусель навколо штрафного майданчика «Динамо» не даючи господарям тримати м’яча більше кількох секунд.

Динамівці захищалися грамотно, самовіддано, із останніх сил. Нічия залишала команду у Лізі Європи, даючи можливість поборотися зі інший європейський трофей, нехай і рангом нижчий за Кубок чемпіонів. Та що можна було протиставити Ліонелю Мессі? Кращий футболіст світу робив на полі все, що хотів, і врешті, заробивши штрафний сам його реалізував неймовірним за точністю ударом.

Для «Барселони» перемога в Києві стала лише одним із кроків звичними сходами єврокубків. Для «Динамо» ж достроковий «фінал» проти грізного супротивника став мірилом рівня команди, якого вона досягла під керівництвом нинішнього тренера. Гра показала, що боротися із командою такого рівня наші чемпіони ще не готові, що й визнав після гри сам Валерій Газзаєв, якому цього вечора зрадив його одвічний оптимізм. Створити диво, зробивши із «Динамо» команду високого міжнародного рівня, російському фахівцю не вдалося. А за арифметичними показниками «Динамо» Газзаєва втратило навіть те, що здобуло торік під керівництвом іншого російського тренера.

Гадаю, що не варто витрачати час на легко прогнозовані висновки. Ці висновки ми робимо щорік о цій же порі, після чергової невдачі наших команд у Лізі чемпіонів. Але чомусь нічого після цього принципово не змінюється, якщо не враховувати щораз зростаючих гонорарів провідним футболістам та тренерам. Що слід робити, аби за рік не повторити той самий європейський шлях, мають думати всі, кому небайдужий міжнародний престиж українського клубного футболу. Маємо ж ми колись зіграти не у достроковому, а у справжньому фіналі Ліги чемпіонів!

Ліга чемпіонів. Група F.
«Динамо» (Україна) – «Барселона» (Іспанія) – 1:2.
«Інтер» (Італія) – «Рубін» (Росія) – 2:0.