Про зарплату держава вже подбала, а далі...

Цього року своє 140-річчя святкує одна з провідних бібліотек України — Національна парламентська бібліотека. Дата більш ніж поважна, і тому ми вирішили дізнатися: чим сьогодні живе бібліотека, які проблеми існують у галузі, а головне, що треба зробити для того, щоб покращити становище бібліотек. Нашим співрозмовником стала генеральний директор Національної парламентської бібліотеки Тамара Ізмаїлівна ВИЛЕГЖАНІНА.

— Тамаро Ізмаїлівно, оскільки цього року ви святкуватимете ювілей, то розкажіть спочатку, як плануєте його відзначати?

— Наша бібліотека була освячена 3 березня 1866 року. І саме від цієї дати йде відлік часу. Але заходи, присвячені 140 річчю бібліотеки, відбуватимуться протягом усього 2006 року. Так, у травнi ми плануємо проведення міжнародної конференції «Бібліотека й книга як вимір суспільного буття», яка буде присвячена саме 140 річчю бібліотеки. На цій конференції будуть підніматися такі важливі питання, як проблеми бібліотек і роль бібліотеки в сучасному житті, проблеми книговидання й книгорозповсюдження тощо. Тобто досить широкий діапазон питань. Уже одержана згода щодо участі в конференції колег із Росії, Білорусі та інших країн. Планується зробити також книжкові виставки, презентації українських видавництв. З цього приводу вже є домовленість з братами Капрановими, паном Малковичем, із видавництвом «Фоліо» тощо. Другий номер (32) фахового науково-виробничого журналу «Бібліотечна планета», який існує вже вісім років, буде повністю присвячений нашій бібліотеці. 21 березня на запрошення Культурного центру України в Москві проводитимемо презентацію нашої бібліотеки з нагоди, знову ж таки, її 140-річчя від дня заснування.

— Розкажіть трохи про сучасний стан бібліотечного фонду Національної парламентської бібліотеки України.

— Фонд нашої бібліотеки — універсальний і налічує понад чотири мільйони примірників. Це різні види документів: книжки, періодика (газети, журнали), видання, які продовжують виходити і зараз (наприклад, праці університетів та науково-дослідних інститутів). Крім того, бібліотека має фонд видань на електронних носіях. І я можу сказати, що на сьогодні для нас одним із пріоритетів є комплектування фонду саме виданнями на електронних носіях інформації.

— Скільки коштів цього року передбачено на комплектування фондів Національної парламентської бібліотеки України?

— Цього року, як і минулого, кошторисом передбачені кошти тільки на періодику (1 млн. грн.), але не заплановані видатки на придбання книг.

— У 2005 році закінчився термін дії Державної програми поповнення бібліотечних фондів на період 2002 — 2005 років. На скільки вона була виконана щодо вашої бібліотеки?

— Згідно з цією програмою НПБ України повинна була отримувати щорічно два мільйони гривень на закупівлю книг й один мільйон гривень на закупівлю періодичних видань. 2002 року надійшло 25% (разом на книги й періодику) від запланованого, 2003 року — 63 % (разом на книги й періодику), 2004 року — 63% (разом книги й періодика), 2005 року — 17% (тільки періодика). І в 2006 році кошторисом передбачено, знову ж таки, придбання тільки періодичних видань. Тобто можна сказати, що останніми роками Національна парламентська бібліотека поповнює свої фонди за рахунок обов’язкового примірника, книгообміну, резервних фондів і подарунків. І це не лише наша біда, а й усіх бібліотек, які підпорядковані Міністерству культури й туризму України. Але недостатнє фінансування — це не єдина проблема, з якою стикаються бібліотеки, коли йдеться про поповнення бібліотечних фондів. Я зараз кажу про законодавчу неврегульованість самої системи закупівель книг державним коштом.

— Розкажіть докладніше.

— Закупівля книг для бібліотек здійснюється відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Книги визначені як товар. Тобто їхня закупівля здійснюється на загальних підставах. Але книжковий ринок дуже динамічний. Щорічно в Україні видається понад 15 тис. найменувань видань. Тематичних планів видавництв немає, інформація щодо видань, які плануються до друку, відсутня, отже спланувати закупівлю конкретних книжок бібліотеки не можуть. Якщо на закупівлю книг бібліотека отримала понад 100 тис. грн. на рік, потрібно застосовувати процедуру відкритих торгів, а тепер уже й редукційну. Процедура ця досить тривала — понад три місяці. За цей період із книжкового ринку зникають видання, які бібліотека оголошувала для закупівлі. Ми цікавились цим питанням: тендерів на закупівлю книг не існує ні в далекому, ні в близькому зарубіжжі. Вирішення цієї проблеми можливе. Для цього потрібно постановою Кабінету Міністрів (відповідно до ст.2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти») визначити книги як специфічний товар у випадку закупівлі їх бібліотеками та дозволити їх закупівлю за процедурою запиту цінових пропозицій незалежно від суми закупівлі.

— А як загалом іде фінансування бібліотеки останніми роками?

— Останніми роками в повному обсязі виділяються кошти тільки на заробітну платню (з 2005 року вона підвищена вдвічі) й комунальні послуги. На основні ж видатки (комп’ютери, книжки, меблі, капітальний ремонт тощо) нічого не передбачено. Так було 2005 року, так і цього року. Але я дуже оптимістично налаштована, тому що, працюючи в бібліотеці майже 20 років, пам’ятаю роки, коли не було грошей на те, щоб сплатити за опалення, освітлення, послуги охорони.

— Як мені відомо, згідно із постановою Кабінету Міністрів, бібліотека має право надавати платні послуги. Скільки вдається заробити?

— Я б не ставила питання щодо заробітків, тому що НПБУ, як і всі бібліотеки України, є неприбутковим закладом. Відповідно до Закону України «Про бібліотеки й бібліотечну справу» читачам надаються основні (безкоштовні) й додаткові (платні) послуги. Перелік платних послуг визначений саме згаданою вами постановою. За рахунок платних послуг НПБУ щорічно має майже 350 тис. грн. Це послуги з ксерокопіювання документів із фондів бібліотеки (окрім рідкісних і цінних книжок), послуги з оформлення реєстраційних документів (читацька пластикова картка). Останню послугу ми запровадили з 1998 року. Вартість читацької картки — сiм гривень на рік, і ми не підвищуємо вартість послуги для того, щоб читачі користувалися саме нашою бібліотекою. Кошти, отримані від платних послуг, витрачаються на придбання паперу, підтримку поліграфічної бази, придбання техніки, канцелярського обладнання тощо.

— Як ви вважаєте, які на сьогодні існують тенденції в бібліотечній справі? До чого, можливо, треба прагнути?

— Я вважаю, що бібліотекам України для того, щоб просуватися вперед, треба об’єднуватись у консорціуми й більшість питань вирішувати спільно. Це дешевше й якісніше. Наведу приклад Сполучених Штатів. У них, приміром, розробкою баз даних, створенням електронних каталогів займаються спеціальні компанії. Бібліотеки, у свою чергу, об’єднуються в консорціуми й купують уже готовий продукт. Їм це й дешевше обходиться, і залишається час на те, щоб займатися іншою діяльністю. Крім того, я впевнена, що сьогодні ніхто в Україні гроші в бібліотечній галузі не рахує, в нас немає економіки бібліотечної справи.